Справа № 22ц-1635/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції Вознюк С.М.
Доповідач у 2-й інстанції Коцюрба О.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 травня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого – Юровської Г.В.
Суддів - Коцюрби О.П., Голуб С.А.
При секретарі – Бобко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Закрите акціонерне товариство «ПриватБанк» за участю третіх осіб: Бориспільське районне бюро технічної інвентаризації Київської області, Вороньківська сільська рада Бориспільського району, Київської області, відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві, про визнання недійсними договорів, повернення в первісний стан та визнання права власності на нерухоме майно.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а:
25 березня 2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із зазначеним позовом, який обґрунтовували тим, що 04 грудня 2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 був зареєстрований шлюб в відділі РАЦС Дніпровського РУЮ у м. Києві та видано свідоцтво про одруження, а в подальшому, 29 жовтня 2008 року шлюб між ними розірвано згідно рішення Дніпровського районного суду м. Києва. В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа про поділ спільного майна подружжя, яким є АДРЕСА_1. Зазначене нерухоме майно придбано ОСОБА_6 на підставі договорів купівлі-продажу від 02 вересня 2005 року, укладених з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Таке нерухоме майно придбане за рахунок коштів отриманих в кредит на підставі кредитного договору від 01 вересня 2005 року, укладеного між ОСОБА_6 та ЗАТ "ПриватБанк" в особі філії Розрахункового центру в м. Києві (сума кредиту 234020 грн. 29 коп.). На виконання умов кредитного договору в забезпечення виконання договірних зобов'язань були укладені договори поручительства від 01 вересня 2005 року між ЗАТ "ПриватБанк" та ОСОБА_4, ОСОБА_5 Крім того, між ОСОБА_6 та ЗАТ "ПриватБанк" було укладено договір іпотеки від 02 вересня 2005 року, згідно умов якого з метою забезпечення договірних зобов'язань за кредитним договором передано в іпотеку зазначені вище домоволодіння та земельна ділянка.
Однак, під час розгляду цивільної справи про поділ майна подружжя в Дніпровському районному суді м. Києва позивачам стало відомо, що ОСОБА_6 не являється громадянином України, а виданий на його ім'я паспорт громадянина України є недійсним та підлягав вилученню згідно висновку Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві від 10 лютого 2009 року.
Зважаючи на цей факт, позивачі вважали, що ОСОБА_6 ввів в оману сторони укладених ним договорів, а також сторін договорів поручительства, шляхом повідомлення при їх укладенні даних та відомостей, що не відповідають дійсності про
належність його до громадянства України, наявності у нього паспорту громадянина України, замовчування обставин, які мають істотне значення для угоди.
Оскільки такий обман, на думку позивачів, був навмисним, то на підставі ст. 230 ЦПК України останні просили визнати наведені вище правочини договору кредиту, договорів купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, договір іпотеки, а також договори поручительства недійсними з моменту їх укладення та відновити становище, яке існувало до укладення оспорюваних договорів.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 січня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просили рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, зазначили, що рішення суду незаконне, необґрунтоване, судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, які суд вважав встановленими, також вказали на те, що воно ухвалене з порушеннями норм процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані положеннями ЦК України щодо укладення та дійсності правочинів (глава 16). На момент укладення оспорюваних договорів діяв ЦК України 2001 року.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, 04 грудня 2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 був зареєстрований шлюб в відділі РАЦС Дніпровського РУЮ у м. Києві та видано відповідне свідоцтво про одруження, шлюб зареєстровано за актовим записом №2038.
В подальшому, 29 жовтня 2008 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 розірвано згідно рішення Дніпровського районного суду м. Києва.
01 вересня 2005 року ОСОБА_6 уклав з ЗАТ "ПриватБанк" в особі філії Розрахункового центру в м. Києві кредитний договір №К2К4ОК00260007 на суму 234020 грн. 29 коп.
Цього ж дня, між ЗАТ"ПриватБанк" в особі філії Розрахункового центру в м. Києві та дружиною ОСОБА_6 – ОСОБА_4, а також з ОСОБА_5 були укладені договори поручительства (б/н) у зв'язку з наданням поруки за виконання відповідачем умов кредитного договору.
За отримані в кредит кошти, ОСОБА_6 придбав АДРЕСА_1. Зазначене нерухоме майно придбано ОСОБА_6 на підставі договорів купівлі-продажу від 02 вересня 2005 року, укладених з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо продажу домоволодіння, власниками якого були вказані позивачі в рівних частинах, договір посвідчено нотаріально - приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Науменко Л.Г. за №4727, ціна договору становить 80 000 грн., які сплачені при оформленні договору, з ОСОБА_2 щодо продажу земельної ділянки площею 0,5 га., що належала на праві власності ОСОБА_2, договір посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Науменко Л.Г. за №4724 та зареєстровано 21 вересня 2005 року в Вороньківській сільській раді Бориспільського району, Київської області за №30, ціна договору 132841 грн., які сплачені при оформленні договору.
Факт отримання коштів за договором сторонами, в тому числі ОСОБА_4, не заперечувався.
02 вересня 2005 року між ОСОБА_6 та ЗАТ "ПриватБанк" в особі філії Розрахункового центру в м. Києві було укладено договір іпотеки згідно умов якого з метою забезпечення договірних зобов'язань за кредитним договором передано в іпотеку зазначені вище домоволодіння та земельна ділянка. Вказаний договір посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Науменко Л.Г. за №4730 із встановленням заборони на відчуження переданого в іпотеку нерухомого майна.
При укладенні договорів, ОСОБА_6 зазначив відомості з паспорту громадянина України, який на момент укладення оспорюваних договорів був чинним, прізвище та дата народження відповідача є дійсними.
Згідно рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 березня 2009 року, що набрало законної сили, встановлено факт постійного та беперервного проживання на законних підставах ОСОБА_6 з 1987 року по 2002 рік в м. Сміла, Черкаської області, що є підставою для отримання громадянства України.
На підставі вказаного рішення суду, відповідачу видано новий паспорт, замість визнаних недійсними.
За правилами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини. На які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України
Позивачами не надано належних та допустимих доказів того факту, що ОСОБА_8 вів їх в оману і вони свідомо надали своє волевиявлення щодо укладання договорів тільки з тих підстав, що він мав паспорт громадянина України. Юридичні наслідки договорів є реальними і не спрямовані на приховання якихось інших угод чи дій, договори щодо надання кредиту та придбання нерухомого майна були грошові, про що свідчили й самі сторони в справі, а сама недійсність паспорту громадянина України може мати наслідки лише внесення відповідних змін до текстів договорів, так як ОСОБА_6 на момент укладання оспорюваних договорів, являвся громадянином України.
За правилами ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України.
Так як таких вимог при укладені оспорюваних договорів не встановлено, а наявність у ОСОБА_6 іншого паспорту громадянина Грузії на момент вчинення правочинів не спростовує висновків суду першої інстанції в цій частині так як зазначена обставина не спростовує цивільних правовідносин, які виникли між сторонами, то колегія суддів приходить до висновку про те, що Бориспільський міськрайонний суд Київської області прийшов до правильного висновку про відмову позивачам в задоволенні позову.
Посилання позивачів в апеляційній скарзі на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, на те що судом не повно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та недоведені обставини, які суд вважав встановленим, на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права є безпідставними, так як спростовуються доказами, які є в справі.
Перевіряючи законність та обгрунтованість рішенняі Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 січня 2010 року в межах доводів апеляційної скарги, вимог,
заявлених у суді першої інстанції, колегія не вбачає підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги позивачів.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів , -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.
Р ішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: