Справа № 22ц – 1754/2010 Головуючий у 1 інстанції Войнаренко Л.Ф.
Категорія 01,57 Доповідач у 2 інстанції Коцюрба О.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2010 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого: Данілова О.М.
суддів: Коцюрби О.П., Волохова Л.А.
при секретарі: Бистрій Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 липня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Вишгородського районного споживчого товариства Київської області, третя особа: ОСОБА_5 про визнання недійсними рішення зборів уповноважених пайовиків.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивачі звернулися в Вишгородський районний суд Київської області з вказаним позовом, який обґрунтовували тим, що 30 липня 2007 року збори уповноважених пайовиків Вишгородського райСТ Київської області прийняли рішення про продаж, належного відповідачу райСТ майна, в рахунок заборгованості по заробітній платі ОСОБА_5 - приміщень магазину «Госптовари», швейного цеху та адміністративного приміщення контори в с. Демидів, Вишгородського району, Київської області.
Вважають, що рішення суперечить вимогам ЗУ «Про споживчу кооперацію», де законодавчо закріплені цілі і завдання кооперативної організації, визначено порядок продажі майна окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, або уповноважених ним органів та вимогам ст. 23 ЗУ «Про оплату праці», де передбачено виплату заробітної плати в грошових знаках.
Просили визнати недійсними рішення зборів уповноважених пайовиків Вишгородського райСТ Київської області від 30 липня 2007 року про продаж ОСОБА_5 об’єктів нерухомого майна.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 липня 2008 року позивачам відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 липня 2008 року, представник позивачів ОСОБА_4 оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі представник позивачів просив скасувати рішення суду, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вимоги скарги обґрунтував тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30 липня 2007 року було проведено ХII позачергові збори уповноважених Вишгородського районного споживчого товариства Київської області, де було прийнято рішення про продаж пайовику цього ж товариства ОСОБА_5, за балансовою вартістю будівлі магазину «Госптовари» по вулиці Поштовій 1, адміністративного приміщення по АДРЕСА_1.
Указані споруди перебували у власності Вишгородського райСТ Київської області.
Також суд вказав, що в ході розгляду справи позивачі не довели, що продаж об’єктів нерухомості ОСОБА_5 проведено в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що збори уповноважених були проведені відповідно до вимог Статуту споживчого товариства і під час проведення зборів, порушень ЗУ «Про споживчу кооперацію» та Статуту товариства судом не встановлено.
З матеріалів справи колегія суддів встановила, що основним документом, який регулює діяльність Вишгородського районного споживчого товариства є Статут товариства та Конституція України, ЗУ «Про споживчу кооперацію» та «Про кооперацію». Статут товариства був прийнятий загальними зборами пайовиків 7 листопада 2003 року та зареєстрований Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 17 березня 2004 року та діє на даний час.
Відповідно до ст. 16 п. «ї» Статуту член товариства має право оскаржити в суді дії виборних органів і посадових осіб споживчого товариства.
Згідно ст. 20 Статуту Вищим органом управління товариства є загальні збори його членів.
Ст. 23 п. «і» Статуту передбачає, що загальні збори делегують зборам уповноважених споживчого товариства право приймати рішення щодо продажу майна споживчого товариства.
Виходячи з аналізу даних норм Статуту колегія вважає, що загальні збори споживчого товариства своїм рішенням повинні делегувати зборам уповноважених право приймати рішення, щодо продажу майна споживчого товариства.
Суду першої інстанції рішення загальних зборів товариства про делегування повноважень не надано, таке рішення не надано і апеляційному суду, після роз’яснення особам, що беруть участь у справі, їх прав та приєднання додаткових доказів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що збори уповноважених пайовиків Вишгородського районного споживчого товариства Київської області від 30 липня 2007 року не мали права вирішувати питання про продаж майна споживчого товариства, дане рішення не має юридичної сили і його слід визнати недійсним.
Як вбачається з протоколів звітно-виборних зборів пайовиків кооперативних дільниць №1-38 , які відбулися в період з 28 жовтня 2003 року до 04 листопада 2003 року на 38 дільницях розглядалося питання про прийняття Статуту Вишгородського райСТ Київської області в новій редакції і на яких було вирішено прийняти Статут Вишгородського райСТ в новій редакції, а повноваження загальних зборів (крім прийняття Статуту, реорганізації, ліквідації та виходу із спілки) передати зборам уповноважених.
Згідно п.2 Статуту Вишгородського районного споживчого товариства, прийнятого на загальних зборах пайовиків Вишгородського районного споживчого товариства, протокол №1 зборів уповноважених Вишгородського районного споживчого товариства від 07 листопада 2003 року та зареєстрованого Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області №0695 від 17 березня 2004 року, основним документом, що регулює діяльність Вишгородського районного споживчого товариства Київської області, є Статут, який визначає порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов’язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України, це також вказано і в ст.7 Закону України «Про споживчу кооперацію».
В статті 7 Закону України «Про споживчу кооперацію» вказано, що вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори його членів, які приймають статут, визначають розміри вступного і обов’язкового пайового внеску, обирають керівні та контрольні органи товариства, а також вирішують інші питання, пов’язані з його діяльністю.
Кожний член користується на загальних зборах споживчого товариства правом одного голосу незалежно віл розміру внесеного ним пайового внеску, і це право не може бути передано іншим особам.
Для оперативного вирішення питань, що належать до компетенції загальних зборів споживчих товариств (крім прийняття статуту, ліквідації, реорганізації та виходу із спілки) можуть скликатися збори уповноважених.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що звітно-виборні збори пайовиків кооперативних дільниць №1-38 Вишгородського райСТ, які відбулися в період з 28 жовтня 2003 року до 04 листопада 2003 року на 38 дільницях не мали права вирішувати питання щодо прийняття Статуту в новій редакції, внесення до нього змін, а повноваження загальних зборів (крім прийняття Статуту, реорганізації, ліквідації та виходу із спілки) передавати зборам уповноважених так як проведення звітно-виборних зборів пайовиків кооперативних дільниць не передбачено чинним законодавством України та суперечить Конституції України, Закону України «Про споживчу кооперації», вирішення вказаних питання віднесено лише до компетенції загальних зборів, які є вищим органом управління споживчого товариства.
Згідно ст. 309 ч.1, п.3 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухваленням нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, але не врахував вимоги ст. ст. 2, 23 п. «і» Статуту товариства, ст. 7 Закону України «Про споживчу кооперацію» і припустився помилки, а тому рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення.
Колегія вважає, що поскільки загальні збори не приймали рішення про делегування повноважень зборам уповноважених споживчого товариства щодо продажу майна тому позовні вимоги слід задовільнити.
В позовній заяві та у апеляційній скарзі позивачі просили стягнути з відповідача судові витрати та надали квитанції про сплату судових витрат юридичною особою. За таких обставин, коли судові витрати сплачено не позивачами, а іншою юридичною особою, яка не брала участь у справі, стягнення витрат на користь особи, що не брала участь у справі не передбачено діючим законодавством і тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 309, 313, 316 ЦПК України, ст. 23 п. «і» Статуту Вишгородського районного споживчого товариства від 7 листопада 2003 року колегія суддів ,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 – ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 липня 2008 року скасувати.
Визнати недійсним рішення зборів уповноважених пайовиків Вишгородського районного споживчого товариства Київської області від 30 липня 2007 року в частині продажу ОСОБА_5 за балансовою вартістю будівлі магазину «Госптовари» по вул. Поштовій, 1, адміністративного приміщення по АДРЕСА_1
Рішення набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом 2 місяців .
Головуючий :
Судді: