УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді Ткачук Н.В..,
суддів: Ладики Я.І., Гриновецького Б.М.,
з участю: прокурора Грищука В.І.,
засудженого ОСОБА_2,
потерпілого ОСОБА_3 . ,
представника потерпілого ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_3 на вирок Коломийського міськрайонного суду від 25 грудня 2009 року, -
в с т а н о в и л а :
Вказаним вироком ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з вищою освітою, не одружений, працює робочим Отинійського комбінату комунальних підприємств, інвалід 3 групи, не військовозобов’язаний , раніше не судимий, -
засуджений за ст. 286 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки виправних робіт з відрахуванням 20 % заробітку в доход держави з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Запобіжний захід ОСОБА_2 залишено попередній – підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 за перебування потерпілого ОСОБА_3 в лікувальному закладі 7970 грн. 29 коп. ________________________________________________________________________________
Справа №11-327/2010р. Головуючий у І інстанції Кавацюк М.Ф.
Категорія ст. 286 ч.2 КК України Доповідач: Ткачук Н.В.
Відповідно до ст.81 КК України вирішено питання речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він 24 квітня 2010 року близько 20 год. 20 хв., керуючи автомобілем марки "Део Ланос", д. н. НОМЕР_1, рухаючись в с. Лісний Хлібичин, Коломийського району, не справився з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3. Засуджений, виявивши на дорозі небезпеку для руху автомобіля у вигляді потерпілого ОСОБА_3, допустив порушення вимог п. п. 1.3, 1.5, 2.3.б, 12.1, 12.2, 12.3, 12.9, 13.1, 13.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, проявивши неувагу до дорожньої обстановки, не врахував дорожню обстановку, не вжив заходів до зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, а виїхав на смугу зустрічного руху, де вчинив наїзд на потерпілого. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких став інвалідом 2 групи.
Не погоджуючись із вироком, потерпілий ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок обравши ОСОБА_2 більш суворе покарання та задовольнити його цивільний позов.
Заслухавши доповідь судді , пояснення потерпілого ОСОБА_3, який не настоював на суворішому покаранні, однак просив задовольнити цивільний позов, його представника ОСОБА_4 , яка підтримала подану апеляцію, думку прокурора та засудженого, які вважають, що вирок суду є обґрунтованим і законним та просять апеляцію залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає.
Оскільки, в апеляції фактичні обставини справи та правильність кваліфікації неправомірних дій засудженого ОСОБА_2 не оспорюється, то відповідно до положень ч.1 ст. 365 КПК України апеляційним судом не перевірялися.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують покарання, зокрема, щире каяття засудженого, повне визнання вини, часткове відшкодування збитків, те, що він є інвалідом 3 групи, хворіє, позитивно характеризується, працює, вперше притягується до кримінальної відповідальності, проживає з матір’ю – інвалідом 3 групи.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів., тому суд засуджуючи ОСОБА_2 ст. 286 ч.2 КК України визначив йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що в даному конкретному випадку суд обґрунтовано застосував ст. 69 КК України. Таке покарання є необхідне і достатнє для виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів.
Суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку щодо вирішення додаткового покарання засудженому у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Залишення судом без розгляду цивільного позову, колегія суддів, вважає обґрунтованим, оскільки для його правильного вирішення мала бути залучена страхова компанія та не був належно оформлений цивільний позов. Разом з тим даний цивільний позов може бути вирішений в порядку цивільного судочинства.
За наведених обставин, апеляційних підстав для зміни чи скасування вироку суду, апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляцію потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Коломийського міськрайонного суду від 25 грудня 2009 року відносно засудженого ОСОБА_2 за ст. 286 ч.2 КК України - без зміни.
Головуюча Н.В. Ткачук
Судді: Я.І. Ладика
Б.М. Гриновецький
Згідно з оригіналом
Суддя Н.В. Ткачук