Справа №11-513

Головуючий в суді 1-ї інстанції Татаурова І.М.

Доповідач Рупак А.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2009 року місто Вінниця

колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Ляліної Л.М.

суддів Рупака А.А., Ващук В.П.

з участю прокурора Фінца Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці справу за апеляцією засудженого на постанову Староміського районного суду міста Вінниці від 07 листопада 2008 року про відмову в задоволенні заяви про приведення у відповідність вироку відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, засудженого

11 вересня 1998 року судовою колегією з кримінальних справ Донецького обласного суду за ст. ст. 142 ч. 3,144 ч. 3,222 ч. 1,93 п.п. «а», «і», 42 КК України до виключної міри покарання - смертної кари - розстрілу. Постановою Донецького обласного суду від 16 червня 2000 року покарання у вигляді смертної кари замінено на довічне позбавлення волі з утриманням в тюрмі суворого режиму.

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Староміського районного суду міста Вінниці від 07 листопада 2008 року відмовлено в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_2 про приведення у відповідність вироку Донецького обласного суду від 11 вересня 1998 року.

В апеляції засудженого ставиться питання про скасування постанови суду та задоволення його заяви про приведення у відповідність вироку через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. На думку апелянта, внаслідок прийняття Конституційним Судом України 29.12.1999 року рішення про неконституційність покарання у вигляді смертної кари, йому слід було замінити покарання на альтернативне, яке містила санкція діючої на той час ст. 93 КК України, а саме позбавлення волі на строк від 8 до 15 років.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законність постанови суду, обговоривши доводи апеляції та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляцію засудженого слід залишити без задоволення, а постанову Староміського районного суду без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 вироком судової колегії у кримінальних справах Донецького обласного суду від 11 вересня 1998 року був засуджений за ст. ст. 142 ч. 3,144 ч. 3,222 ч. 1,93 п.п. «а», «і», 42 КК України (в редакції

1960 року) до виключної міри покарання - смертної кари - розстрілу. Постановою Донецького обласного суду від 16 червня 2000 року на підставі Закону України від 22.02.2000 року №1483-111 «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України» покарання у вигляді смертної кари ОСОБА_2 замінено на довічне позбавлення волі з утриманням в тюрмі суворого режиму.

Доводи апеляції про необхідність заміни йому покарання на позбавлення волі на строк до 15 років відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 29.12.1999 року не ґрунтуються на законі, оскільки згаданим Рішенням Конституційного Суду України від 29 грудня 1999 року №11-рп/99 положення ст. 24 Загальної частини та положення санкцій статей Особливої частини Кримінального кодексу України, які передбачали смертну кару як вид покарання, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) і відповідно до П.2 цього ж Рішення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Однак п. 3 Рішення КСУ від 29.12.1999 року було визначено «Верховній Раді України привести Кримінальний кодекс України у відповідність з цим Рішенням Конституційного Суду України». Тому смертна кара, як вид покарання, не могла бути призначена лише після ухвалення рішення КСУ від 29.12.1999 року. Однак зазначене Рішення не тягне за собою перегляд вироків, постановлених раніше, тобто до 29.12.1999 року.

На виконання Рішення Конституційного Суду України від 29 грудня 1999 року №11-рп/99, Верховною Радою України 22 лютого 2000 року прийнято Закон України №1483-ІІІ «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України», яким покарання у вигляді смертної кари було замінено на довічне позбавлення волі та п.П цього Закону було визначено, що перегляд вироків щодо осіб, засуджених до смертної кари, вироки щодо яких на час набрання чинності цим Законом не було виконано, здійснюється судом, який постановив вирок. У відповідності до цих положень Донецьким обласним судом 16 червня 2000 року вирок щодо ОСОБА_2 був приведений у відповідність до Закону, що пом’якшує покарання.

Тому висновки суду про відмову в задоволенні заяви засудженого про приведення у відповідність вироку Донецького обласного суду від 11 вересня 1998 року є обґрунтованими та колегія суддів підстав для задоволення апеляції не знайшла.

Керуючись ст. ст. 366,367,382 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Староміського районного суду міста Вінниці від 07 листопада 2008 року про відмову в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_2 про приведення у відповідність вироку Донецького обласного суду від 11 вересня 1998 року залишити без змін.