Справа № 11а-280/2009 рік

Категорія ст. ст. 289 ч. 2,395 КК України

Головуючий у 1 інстанції Сенечин В.М.

Доповідач Приколота Ю.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2009 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області

в складі:

Головуючого: Тенюха В.П.

суддів: Макарова Ю.М., Приколоти Ю.А.

участю прокурора: Телепка В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Самбірського міськрайоннго суду Львівської області від 10 лютого 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Самборі Львівської області проживає у АДРЕСА_2, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, судимий 16.04.1999 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області за ст. 81 ч. 3 КК України до трьох років позбавлення волі з застосуванням ст. 46-1 КК України і виконання вироку було відстрочене на два роки, 02.03. 2001 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області за ст. ст. 145 ч. 1,17,140 ч. 2,42,43 КК України чотирьох років позбавлення волі і на підставі ст. 45 КК України вважається засудженим умовно з іспитовим строком на два роки, 13.08. 2003 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області за ст. ст. 186 ч. 3,189 ч. 2,296 ч. 2,186 ч. 2,70,71 КК України до п’яти років позбавлення волі, звільненого 21.01. 2008 року, засуджений за ст. 289 ч. 2 КК України до п’яти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна та за ст. 395 КК України до шести місяців арешту. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно йому призначене покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі з конфіскацією усього належного на праві власності майна.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишено взяття під варту і початок строку відбуття покарання рахується з моменту його фактичного затримання, а саме з 08 серпня 2008 року.

Питання речових доказів по справі вирішене відповідно до вимог закону.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВСУ у Львівській області чотириста тринадцять грн. 16 коп. судових витраті.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що повторно о 02.00.год. 30.06. 2008 року, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння в приміщенні бару «Каштан», що знаходиться в парку культури та відпочинку м.Самбора Львівської області, таємно зі столу взяв ключі від автомобіля марки «Фольксваген Гольф-4», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить потерпілому ОСОБА_2, незаконно заволодів цим транспортним засобом та поїхав у напрямку м. Дрогобича Львівської області. О 04.40. год. по вул. Сагайдачного, 73, що у М.Дрогобичі Львівської області ОСОБА_1 не справився з управлінням та вчинив наїзд на дерево, спричинив технічні ушкодження автомобіля, чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на суму 58 тис. 365 грн. 75 коп.

Крім цього ОСОБА_1, перебуваючи під адміністративним наглядом 30 червня 2008 року самовільно, з метою ухилення від адміністративного нагляду, залишив місце свого постійного проживання, що у АДРЕСА_1 і не з’являвся для реєстрації в Самбірський МВ ГУ МВС України у Львівській області, а 05 серпня 2008 року він був затриманий працівниками міліції.

Вирок суду оскаржив засуджений ОСОБА_1

В апеляційній скарзі, засуджений, зазначив, що як досудове так і судове слідство проводилось однобічно, неповно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт вказує і про те, що винності своєї у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України він не визнає, оскільки ключів від автомобіля він не викрадав, а одержав їх від потерпілого, який є його зведеним братом. Просить апеляцію задоволити. Винуватості своєї у вчиненні злочину передбаченого ст. 395 КК України не заперечує.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого, який свої вимоги підтримав, думку прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши справу, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 289 ч. 2 та ст. 395 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом вчинене повторно, оскільки він раніше був засуджений за ст. 186 КК України та порушення правил адміністративного нагляду.

Суд дав правильну оцінку показанням потерпілого ОСОБА_2 про те, що дійсно біля 02.00. год. 30.06. 2008 року на власному автомобілі марки «Фольксваген Гольф-4» реєстраційний номер НОМЕР_1 приїхав в бар «Каштан», що в парку культури та відпочинку м.Самбора у якому вже були ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які святкували день народження ОСОБА_4 Сигарети, телефон та ключі від автомобіля виклав на стіл і через деякий час виявив їх пропажу як і пропажу автомобіля. ОСОБА_1 також був відсутній. Про те, що автомобіль викрав ОСОБА_1 довідався від дзвінка останнього 05.07. 2008 року, який просив забрати заяву з міліції і повідомити про те, що лючі він взяв з його дозволу, хоча такого він не давав, оскільки ОСОБА_1 немає прав на керування транспортними засобами, а також перебував у стані алкогольного сп’яніння.

Належним чином були оцінені і показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_1 ключів від автомобіля у ОСОБА_2 не просив і останній їх не давав.

Крім цього винуватість засудженого стверджується і показаннями свідка ОСОБА_6, який ствердив про те, що 30.06. 2008 року до нього зателефонував його брат ОСОБА_2 і повідомив, що у нього викрадено автомобіль. Наступного разу він телефонував 05.07. 2008 року і розказав про те, що дзвонив ОСОБА_1, який зізнався у тому, що викрав автомобіль, просив забрати заяву з міліції та пояснити, що ключі він дав добровільно, а він у свою чергу відшкодує заподіяну шкоду.

При таких обставинах, на думку колегії суддів, винуватість засудженого доведена повністю.

Що стосується призначення покарання засудженому то у відповідності до ст. 65 КК України при призначенні покарання слід враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_1 прокарання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, врахував обтяжуючі його винність обставини.

Обставин, які пом’якшують його винуватість у вчинених злочинах судом першої інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 366,377,379 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію засудженого без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом шести місяців.