Справа № 22ц/3933 Головуючий в 1 інст. Гансецька
Категорія 53 Доповідач Микитюк
УХВАЛА
Іменем України
19 липня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Малахової Н.М., Омельчука М.І.
при секретарі Сапінській Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до санаторію-профілакторію „Будівельник” Державного професійно-технічного навчального закладу ”Житомирський професійний технологічний ліцей”, Державного професійно-технічного навчального закладу ”Житомирський професійний технологічний ліцей”, виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою Державного професійно-технічного навчального закладу ”Житомирський професійний технологічний ліцей”
на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 22 квітня 2010 року,
встановила:
01 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до санаторію-профілакторію „Будівельник” ДПТНЗ ”Житомирський професійний технологічний ліцей” та ДПТНЗ ”Житомирський професійний технологічний ліцей”. Просила стягнути з відповідачів на її користь вихідну допомогу 511 грн., компенсацію за невикористану відпустку 167 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 394 грн., а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1000 грн. В обґрунтування позову зазначила, що 04 січня 2010 року звільнена з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, але відповідачі не провели з нею повного розрахунку. Суд першої інстанції притягнув до участі в справі в якості співвідповідача виконавчу дирекцію Житомирського обласного відділення ФСзТВП.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 22 квітня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного професійно-технічного навчального закладу ”Житомирський професійний технологічний ліцей” на користь ОСОБА_1 536 грн. 04 коп. вихідної допомоги, 167 грн. компенсації за невикористану відпустку, 438 грн.48 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 100 грн. на відшкодування моральної шкоди. З ДПТНЗ ”Житомирський професійний технологічний ліцей” стягнуто 51 грн. судового збору на користь держави та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Додатковим рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 08 червня 2010 року відмовлено в решті позовних вимог та стягнуто з ДПТНЗ ”Житомирський професійний технологічний ліцей” 8 грн.50 коп. судового збору на користь держави.
В апеляційній скарзі ДПТНЗ ”Житомирський професійний технологічний ліцей” просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові до нього за безпідставністю. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що фінансування діяльності санаторію-профілакторію „Будівельник” проводилось за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а не ліцею.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах із ДПТНЗ ”Житомирський професійний технологічний ліцей”, структурним підрозділом якого без права юридичної особи є відокремлений підрозділ санаторій-профілакторій „Будівельник”. Головний лікар згідно п 5.2 Положення про відокремлений підрозділ приймає на роботу та звільняє працівників санаторію-профілакторію. 04 січня 2010 року позивачка звільнена з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, повного розрахунку з нею ДПТНЗ ”Житомирський професійний технологічний ліцей” не провів.
Як роз’яснено у п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” згідно ст.21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано стягнув кошти, передбачені ст.ст. 44, 83, 117 КЗпП України, а також заподіяну їх невиплатою моральну шкоду з роботодавця - ДПТНЗ ”Житомирський професійний технологічний ліцей”. Розмір вказаних виплат та моральної шкоди апелянтом не заперечується.
Наявність договірних відносин між ДПТНЗ ”Житомирський професійний технологічний ліцей” та виконавчою дирекцією Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не має правового значення для вирішення даного спору.
Рішення та додаткове рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права і залишаються без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу Державного професійно-технічного навчального закладу ”Житомирський професійний технологічний ліцей” відхилити.
Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 22 квітня 2010 року та додаткове рішення цього ж суду від 08 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: