Справа № 22ц-2562/2010 Головуючий у першій інстанції Тіслюк І.І.
Категорія – цивільна Доповідач – Шемець Н.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ПОЗІГУНА М.І.
суддів: ШЕМЕЦЬ Н.В., МАМОНОВОЇ О.Є.,
при секретарі: РАЧОВІЙ І.І.,
з участю: представника КП Борзнянської пересувної шляхово-будівельної механізованої колони агропромислового будівництва- Купрієнка О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до колективного підприємства Борзнянської пересувної шляхово-будівельної механізованої колони агропромислового будівництва про стягнення вартості вкладу у майні колективного підприємства, -
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2010 року, яким в задоволенні його позовних вимог відмовлено, і ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що рішенням Борзнянського районного суду від 20 грудня 2007 року встановлено, що члени трудового колективу Борзнянського ПШМК мали право на вклад у майні колективного підприємства, вартість якого повинна бути визначена, цим же судовим рішенням зобов”язано ОСОБА_7 повернути йому свідоцтво про право на частку(пай) від 01 липня 2003 року. Апелянт вважає, що оскільки дане свідоцтво не визнано недійсним, має всі реквізити, тому вартість його вкладу у колективній власності Борзнянської ПШМК визначена у грошовому виразі.
Також апелянт вважає, що розмір його вкладу у колективній власності Борзнянської ПШМК не може залежати від зборів трудового колективу, а визначається на підставі даних бухгалтерського обліку про роботу на підприємстві, що також вказано в „Методичних рекомендаціях по проведенню персоніфікації колективної власності в підрозділах фірми „Агрошляхбуд” при переході їх в колективне підприємство з правом юридичної особи” від 08 жовтня 1998 року.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступного.
По справі встановлено:
Згідно п.1.1 Статуту підприємства, затвердженого загальними зборами працівників підприємства 12 жовтня 1998 року та розпорядженням № 327 від 16 жовтня 1998 року Борзнянської районної державної адміністрації, колективне підприємство Борзнянська пересувна шляхово-будівельна механізована колона агропромислового будівництва /Борзнянська ПШМК/ була створена рішенням конференції Чернігівської обласної дорожної проектно-будівельної фірми агропромислового будівництва „Агрошляхбуд” від 08 жовтня 1998 року на базі виробничого підрозділу фірми Борзнянської пересувної дорожно-будівельної механізованої колони згідно з роздільним актом (балансом) 02 жовтня 1998 року, затвердженим конференцією фірми „Агрошляхбуд”.
П.3.3 Статуту визначено, що все майно, що знаходиться на балансі Борзнянської ПШМК, є її загальної спільною власністю юридичної особи в формі колективної власності трудового колективу, якому належить право повного господарського ведення.
Також п.п..3.6,3.7,3.9 Статуту визначено, що по створенню Борзнянської ПШМК, як колективного підприємства, загальна спільна власність, виділена ПШМК із власності фірми „Агрошляхбуд” персоніфікується для визначення її розміру, на який в подальшому нараховуються дивіденди; право на участь у персоніфікації, зокрема, мають працівники Борзнянської ПШМК, що знаходяться на дату/момент/ персоніфікації в трудових відносинах; персоніфікація колективної власності проводиться тільки в грошовому виразі; Положення про персоніфікацію розробляється і приймається трудовим колективом після реєстрації Статуту.
Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_6 працював на підприємстві з 18 лютого 1985 року по 01 грудня 2004 року (а.с.15-16).
Свідоцтвом про право на частку(пай,долю) в спільній власності від 01 липня 2003 року за позивачем закріплена частка в спільній колективній власності КП „Борзнянська ПШМК в сумі 12374 грн.(а.с.37).
З рішення загальних зборів Борзнянської ПШМК від 26 грудня 2006 року вбачається, що було скасовано рішення загальних зборів від 20 січня 2003 року в частині паювання та персоніфікації колективної власності відповідача(а.с.39- 42) і після цього лише на загальних зборах 21 липня 2009 року прийнято рішення про персоніфікацію в сумарному і % відношенні членів трудового колективу, в списку осіб, що мають право на пай, позивач не значиться.
При вирішенні даного спору апеляційний суд враховує, що згідно ст.23 Закону України „Про власність” у майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників; працівникові, який припинив трудові відносини з підприємством, виплачується вартість вкладу.
Тобто, в зв”язку з припиненням трудових відносин працівник набуває право на отримання визначеного його вкладу у майні колективного підприємства.
Проте як вбачається з рішення Борзнянського районного суду від 20 грудня 2007 року позивач продав за договором купівлі-продажу свою частку у майні підприємства ОСОБА_7 і даним рішенням цей договір купівлі –продажу визнаний недійсним, ОСОБА_7 зобов”язано повернути ОСОБА_6 свідоцтво про право на частку/пай(а.с.77-78).
У цьому рішенні, на яке посилається апелянт, суд вказав, що „члени трудового колективу Борзнянської ПШМК мали право на вклад у майні колективного підприємства, вартість якого повинна бути визначена ”, тобто, судовим рішенням встановлено, що на час ухвалення даного рішення вартість вкладу членів колективного підприємства, в тому числі, позивача, є невизначеною.
Крім того, апеляційний суд враховує, що рішення загальних зборів трудового колективу Борзнянської ПШИК від 20 січня 2003 року щодо паювання та персоніфікації колективної власності підприємства скасовано рішенням загальних зборів від 26 грудня 2006 року.
Виходячи з викладеного, надане позивачем свідоцтво про право на частку /пай,долю/ в спільній власності від 01 липня 2003 року, не може бути належним і достатнім доказом, що підтверджує розмір частки позивача у колективному майні підприємства в грошовому виразі, оскільки після скасування рішення загальних зборів, на підставі якого видавалось свідоцтво, необхідна наявність рішення загальних зборів з цього питання і відповідне визначення частки вкладу кожного працівника.
При цьому апеляційний суд враховує, що Статутом підприємства визначено, що право на участь у персоніфікації мають працівники Борзнянської ПШМК, які знаходяться з підприємством на дату /момент персоніфікації в трудових відносинах.
З наданого апеляційному суду рішення загальних зборів від 21 липня 2009 року з питання персоніфікації колективної власності вбачається, що позивач не внесений до списку осіб, які мають право на частку/пай у колективній власності, дане рішення ним не оскаржувалось і є чинним.
Необґрунтованими є доводи апелянта в тій частині, що розмір його вкладу не може залежати від волі зборів трудового колективу, а визначається на підставі даних бухгалтерського обліку про його роботу на даному підприємстві, оскільки Статутом підприємства визначено, що персоніфікація колективної власності проводиться підприємством самостійно, а положення про порядок персоніфікації розробляється і приймається трудовим колективом.
Тому саме рішення зборів трудового колективу визначає порядок та умови проведення персоніфікації колективної власності, а Методичні рекомендації по проведенню колективної власності в підрозділах фірми „Агрошляхбуд” від 08 жовтня 1998року (а.с. 86-87) є лише рекомендаціями з цього питання фірми підрозділам при їх переході в колективні підприємства з правом юридичної особи.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд, як і суд першої інстанції не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, апеляційну скаргу належить відхилити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – відхилити.
Рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: