ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2010 р. № Б11/182-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів:Коваленка В.М.,
Катеринчук Л.Й.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
на ухвалугосподарського суду Київської області від 15.04.2010
у справі№ Б11/182-09
за заявою
до
проФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Київ
Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптпостач-Бізнесгруп", м. Вишгород
банкрутство
за участю представника
ініціюючого кредитора:Кучеренко О.І. за дов. від 06.07.2010
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.10.2009 за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі –ФОП ОСОБА_4), поданою у порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптпостач-Бізнесгруп" (надалі –ТОВ "Оптпостач- Бізнесгруп"), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів тощо.
Постановою господарського суду Київської області від 18.11.2009 ТОВ "Оптпостач-Бізнесгруп" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута ОСОБА_4 тощо.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2010 (суддя: Мальована Л.Я.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано ТОВ "Оптпостач-Бізнесгруп" як юридичну особу, припинено провадження у справі на підставі статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Доповідач: Продаєвич Л.В.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2010, Державна податкова інспекція (надалі –ДПІ) у Шевченківському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою про її скасування, просить справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга вмотивована тим, що господарським судом порушені норми матеріального та процесуального права, а саме: приписи статей 1, 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так як, на думку скаржника, порушення справи про банкрутство можливо лише після відкриття виконавчого провадження ДВС та відлік тримісячного терміну починається з дати відкриття виконавчого провадження; положення статей 65, 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ухвала суду від 15.04.2010 "не містить жодного мотиву, з посиланням на законодавство, з яких саме підстав суд порушив провадження у справі про банкрутство ТОВ "Оптпостач-Бізнесгруп"; не надано оцінки відповідності реєстру вимог кредиторів боржника вимогам чинного законодавства про банкрутство.
ДПІ у Шевченківському районі м. Києва звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що у боржника загальний обсяг продаж за 2008 та 2009 роки склав понад 75 млн. грн.
У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану ухвалу господарського суду –залишити без змін.
Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 06.07.2010 № 02.01-35/169 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: Коваленка В.М. –головуючого, суддів Катеринчук Л.Й. та Продаєвич Л.В.
При здійсненні касаційного провадження за скаргою ДПІ у Шевченківському районі м. Києва колегія суддів касаційної інстанції виходить із того, що згідно із наявної у матеріалах справи заяви від 25.12.2009 №4288/9/24-202 заявлені інспекцією грошові вимоги до товариства в сумі 1779,45 грн. визнані повністю та включені до реєстру вимог кредиторів боржника.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника ініціюючого кредитора, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла до висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова господарського суду Київської області від 18.11.2009 про визнання боржника –ТОВ "Оптпостач-Бізнесгруп" банкрутом у порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вмотивована тим, що вимоги ініціюючого кредитора –ФОП ОСОБА_4 у сумі 38500,00 грн. документально підтверджені, зокрема, виданим на виконання рішення господарського суду Київської області від 01.09.2009 у справі №6/188-09 наказом про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості, який повернуто ВДВСУ Вишгородського РУЮ без виконання у зв'язку з відсутністю у боржника майна, рахунків та незнаходження останнього за місцезнаходженням.
Затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та припиняючи провадження у справі, господарський суд першої інстанції виходив з того, що майнових активів банкрута, які підлягають включенню до ліквідаційної маси, не виявлено. При цьому, місцевий господарський суд визнав дії ліквідатора такими, що відповідають вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Однак, суд першої інстанції передчасно дійшов до такого висновку з огляду на таке.
Як було зазначено вище, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Оптпостач-Бізнесгруп" здійснювалося господарським судом з урахуванням особливостей, встановлених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Для ініціювання справи про банкрутство за вказаною статтею Закону до заяви ініціюючого кредитора мають бути додані документи, які підтверджують наявність обставин, що дозволяють стосовно боржника застосовувати спрощену процедуру банкрутства, а саме: докази відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням або докази, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.
Із матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство кредитор послався, зокрема, на відсутність боржника за своїм місцезнаходженням, на підтвердження чого надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 04.08.2009, в якому зазначено статус відомостей про юридичну особу: "не підтверджено - відсутність за місцезнаходженням".
Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та розробленим на його виконання Положенням про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.10.2005 № 97 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.10.2005 за № 1294/11574, визначено статус відомостей про юридичну особу, що вноситься у витяг і значення набуває лише запис "виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням". Саме такий запис є належним доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.
Дослідження вказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення справи, проте, господарський суд на це уваги не звернув і залишив без належної правової оцінки та продовжив розгляд справи про банкрутство, постановою від 18.11.2009 відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатора банкрута та ухвалою від 15.04.2010 припинив провадження у справі.
Здійснення ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі чітко спрямовано законодавцем на задоволення вимог кредиторів за рахунок продажу майна збанкрутілого суб'єкта підприємницької діяльності.
Частиною 1 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначені повноваження ліквідатора, який приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, формує ліквідаційну масу тощо і лише після завершення усіх розрахунків з кредиторами подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів (частина 1 статті 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Отже, законодавцем передбачено перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються до суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).
Матеріалами справи підтверджується, що ухвала місцевого господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить: аналізу звіту ліквідатора, оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, зокрема, реєстру (переліку) вимог кредиторів, даних інвентаризації майна боржника; не встановлює переліку кредиторів, чиї вимоги виявились незадоволеними за наслідками проведеної ліквідаційної процедури тощо.
Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі за своєю правовою природою є судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, встановлення судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених за звітом ліквідатора вимог кредиторів та необхідності у зв’язку з цим ліквідації боржника, обґрунтування оплати послуг арбітражного керуючого, якщо до звіту ліквідатора додається звіт про його витрати та оплату послуг), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням викладеного, ухвалу місцевого господарського суду не можна вважати законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим остання підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого суду слід врахувати вищенаведене.
При прийнятті даної постанови колегією суддів Вищого господарського суду України враховані положення статей 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 11.03.2010 № 8-рп/2010, згідно з якими постанова (ухвала) Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва – задовольнити.
Ухвалу господарського суду Київської області від 15.04.2010 у справі № Б11/182-09 –скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи внести дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців про скасування судового акта, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптпостач-Бізнесгруп" ліквідовано.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає перегляду в касаційному порядку.
Головуючий: В.Коваленко
Судді: Л. Катеринчук
Л. Продаєвич