Справа № 2 -1520\10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2010 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого – судді Бжассо Н.В.
при секретарі Марінгос І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третіх осіб – Третьої одеської державної нотаріальної контори, державного нотаріусу Третьої одеської державної нотаріальної контори Волкової Лариси Валеріївни, про визнання договору дарування частково недійсним, про зобов’язання не перешкоджати у користуванні сараями та про знесення огорожі;
за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участю третьої особи Міського агентства по приватизації державного житлового фонду та земельних ресурсів м. Одеси, про визнання свідоцтва про право власності на житло частково недійсним,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом та після уточнення позовних вимог просять прийняти рішення, яким визнати частково недійсним договір дарування, укладений 22 квітня 1994 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 посвідчений державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори, реєстровий номер 2-2110, в частині виключення з договору запису, що в користування обдарованої передаються сараї літери «С», «Т», «Х»; зобов’язати ОСОБА_3 не перешкоджати позивачам в користуванні їх власністю, а саме сараями об означеними літерами «С», «Т», «Х» та зняти зведені огорожі, при цьому обґрунтовуючи свої вимоги наступним.
Як зазначають позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, будинок АДРЕСА_1 в Чорноморці відносився до комунальної власності та знаходився у веденні виконавчого комітету Київської районної ради м. Одеси.
До проведення приватизації житлових приміщень, в квартирі АДРЕСА_2 вищезазначеного будинку мешкав ОСОБА_4.
Окрім житлового приміщення, в користуванні ОСОБА_4 знаходилися сараї обозначені літ. «С», «Т», «Х».
В квартирі АДРЕСА_1 мешкала ОСОБА_8 та її донька ОСОБА_1.
В 1993 році ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_8, ОСОБА_1 придбати у нього сараї літ. «С», «Т», «Х».
26.12.1993 року на підставі розписки написаній власноручно у простій письмовій формі у присутності свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4 продав спірні сараї ОСОБА_8, ОСОБА_1, з зазначенням отриманої грошової суми, а також схеми розташування зазначених вище сараїв.
Через деякий час ОСОБА_4 здійснив приватизацію житлового приміщення, котре він займав.
В заяві до органу приватизації, ОСОБА_4 сараї літ. «С», «Т», «Х» не вказував.
Розпорядженням органу приватизації від 11.03.1994 року у власність ОСОБА_4 було передано 4\25 частин домоволодіння АДРЕСА_1 загальною площею 63,2 кв.м, та видано свідоцтво № 36511 про право власності на житло.
ОСОБА_8, ОСОБА_1 заяву про приватизацію займаних приміщень оформляли 18.04.1994 року.
В довідці про приміщення, що займаються, окрім житлових приміщень зазначені гараж літ. «Ж», а також придбані у ОСОБА_4 сараї літ. «С», «Т», «Х».
Розпорядженням № 39087 від 05.05.1994 року орган приватизації передав у власність ОСОБА_8, ОСОБА_1 7\25 частин домоволодіння АДРЕСА_1 з при домовими спорудами гараж літ. «Ж», сараї літ. «С», «Т», «Х».
22.04.1994 року ОСОБА_4, за договором дарування, посвідченим державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Волковою Л.В., подарував 11\100 частин належного йому приміщення ОСОБА_3 В зазначеному договорі вказано, що в користування обдарованої окрім житлової кімнати та веранди передаються сараї літ. «С», «Т», «Х».
Після оформлення договору дарування ОСОБА_3 огородила належні їм, на думку позивачів, сараї, винесла всі речі які там знаходилися та перешкоджає у їх використанні.
В ході розгляду справи, позивачі підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволені їх просила відмовити, подала зустрічну позовну заяву, після уточнення якої, просить ухвалити рішення, яким визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на житло від 05.05.1994 року, виданого Управлінням житлово – комунального господарства на 7\25 частин домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1, в частині виключення з нього сараїв літ. «С», «Т», «Х», обґрунтовуючи свої вимоги наступним.
Як зазначає ОСОБА_3, 11 березня 1994 року – ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право власності на житло на 4\25 частин домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_2, в які входять житлова кімната 1-1, площею 19,9 кв.м, веранда 1-5, площею 12,4 кв.м, сараї літ. «С», «Т», «Х» та цистерна.
22 квітня 1994 року та 31 серпня 1994 року ОСОБА_4 подарував їй 11\100 та 5\100 частин домоволодіння АДРЕСА_2, що складає частку – 4\25.
В зазначені договори дарування увійшли приміщення, зазначені в свідоцтві про право власності на житло, зазначене підтверджується також довідкою КП ОМБТІ та РОН від 25.02.1994 року, довідкою органу приватизації.
На момент укладення договорів дарування, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 не були власниками 7\25 частин домоволодіння АДРЕСА_2 приватизація їх квартири відбулася пізніше, вже після укладення договорів, тому включення сараїв літ. «С», «Т», «Х» в Свідоцтво про право власності на житло від 05.05.1994 року є помилковим.
Окрім того, ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_4 сараї ніколи не продавав, оскільки по –перше, на момент написання розписки не був власником цих сараїв, а по друге, договір щодо відчуження нерухомості мав бути посвідчений нотаріально.
На підставі викладеного, ОСОБА_3 вважає заявлені ОСОБА_1, ОСОБА_2 позовні вимоги не обґрунтованими, а власний позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
ОСОБА_2, який діє від власного імені та в інтересах ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав у повному обсязі, в задоволенні їх просив відмовити.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином, місце перебування особи не відоме, справа слухається в його відсутності.
Представник третьої особи – Третьої одеської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, сповіщався належним чином про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.
Третя особа – державний нотаріус Третьої одеської державної нотаріальної контори Волкова Л.В. в судове засідання не з’явився, сповіщався належним чином про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи - Міського агентства по приватизації державного житлового фонду та земельних ресурсів м. Одеси в судовому засіданні представив суду оригінали документів, які стали підставою для приватизації спірних сараїв, як з боку ОСОБА_4 так і ОСОБА_8 та ОСОБА_1 З вказаних документів вбачається, що підсобні приміщення під літ. «С», «Т», «Х» увійшли у приватизацію як ОСОБА_4 так і ОСОБА_8 та ОСОБА_1 з різницею у два місяці. Представник третьої особи не вважає, що приватизація житла сторін по справі була проведена з порушенням., так осново була довідка з жтлово-комунальної установи, про те, хто та на яких підставах користувався тим чи іншим житлом. Виходячи з наданих довідок на ім’я ОСОБА_4 та ОСОБА_8 і ОСОБА_1 можливо вважати, що вони усі користувалися зазначеними сараями.
Суд, вислухавши сторони, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, які підтвердили факт написання розписки ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Як встановлено в ході розгляду справи, 11 березня 1994 року ОСОБА_4, на підставі розпорядження Управління житлово – комунального господарства виконкому Одеської міської ради № 36511, було видано Свідоцтво про право власності на житло, а саме 4\25 частини домоволодіння АДРЕСА_2 що складається з двох житлових будинків, та становить загальною площею 63,2 кв.м.
22.04.1994 року ОСОБА_4 на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Волковою Л.В., подарував ОСОБА_3 11\100 частин будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_2 та складається в цілому з двох кам’яних житлових будинків загальна житлова площа яких становить 158,8 кв.м та надвірних споруд: «Е» сарай, «Ж» гараж, «К» сарай, «Л» сарай, «М» сарай, «Н» сарай, «О» сарай, «П» сарай «Щ» погріб, № 2-4 огорожа, «С» сарай, «Т» сарай, «Х» сарай, І цистерна, розташовані на земельній ділянці 1525 кв.м. Частина будинковолодіння ОСОБА_4 належить на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово – комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 11.03.1994 року, за № 15-2212.
В користування одарованої відповідно до умов договору надається із будинковолодіння зазначеного на схематичному плані під літ. «А» приміщення під індексами: житлова кімната 1-1, веранда 1-5, сараї літ. «С, Т, Х», житлова площа розміром 19,9 кв.м.
31.08.1994 року, ОСОБА_12, яка діяла від імені ОСОБА_4 на підставі доручення, подарувала ОСОБА_3 5\100 частин будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_2 та складається в цілому з двох кам’яних житлових будинків загальна житлова площа яких становить 158,8 кв.м та надвірних споруд: «Е» сарай, «Ж» гараж, «К» сарай, «Л» сарай, «М» сарай, «Н» сарай, «О» сарай, «П» сарай «Щ» погріб, № 2-4 огорожа, «С» сарай, «Т» сарай, «Х» сарай, І цистерна, розташовані на земельній ділянці 1525 кв.м. Частина будинковолодіння ОСОБА_4 належить на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово – комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 11.03.1994 року, за № 15-2212.
В користування одарованої відповідно до умов договору надається із будинковолодіння зазначеного на схематичному плані під індексами: житлова 1-2 площею 14,3 кв.м, кухня 1-3, коридор 1-4, цистерна І.
Договір посвідчено державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Тюменцевої Л.І.
Обидва договори дарування були зареєстровані в КП ОМБТІ та РОН.
На момент укладання договору дарування від 22.04.1994 року, ідеальна доля що залишалася, а саме 21\25 частина домоволодіння належала Київському виконкому.
05 травня 1994 року, на підставі розпорядження № 39087, управлінням житлово – комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів було видано свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого 7\25 частин житлового будинку з надвірними спорудами. Який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 дійсно належить на правах спільної часткової власності сарай С, Т, Х, гараж Ж – ОСОБА_8, ОСОБА_1 в рівних частках.
Під час слухання справи, а саме 27.03.2006 року ОСОБА_8 померла, відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 30.01.2007 року, виданих Третьою одеською державною нотаріальною конторою спадкоємцями після її смерті визнані ОСОБА_2, ОСОБА_1
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», зі змінами та доповненнями – різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле.
Суд не приймає доводи ОСОБА_2, ОСОБА_1, що на підставі угоди купівлі – продажу, укладеного у простій письмовій формі у вигляді розписки від 26.12.1993 року ОСОБА_4 продав ОСОБА_8 спірні сараї літ. «С», «Т», «Х», оскільки відповідно до положень ст. 225 ЦК України 1963 року видання, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, право продажу майна, окрім випадків примусового продажу, належить власникові.
Станом на 26.12.1993 року, ОСОБА_4 не приватизував частину свого майна, що знаходилося в його користуванні, проводити відчуження вказаних приміщень, він не мав права, оскільки вони знаходилися у комунальній власності.
Судом, не встановлено виділення сторонами по справі своїх часток у праві спільної часткової власності у натурі, тому суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в обох позовах задоволенню не підлягають, оскільки правовстановлюючі документи сторін правильно визначають їх частки в домоволодінні яке є однім цілим з усіма підсобними будівлями у тому числі із спірними сараями «С», «Т», «Х», які належать сторонам відповідно до їх часток.
На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст.5 ЦК України, п.4 Заключних та перехідних положень ЦК України, ст. 225 ЦК України 1963 року видання, п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», ст. ст. 10, 60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третіх осіб – Третьої одеської держаної нотаріальної контори, державного нотаріусу Третьої одеської державної нотаріальної контори Волкової Лариси Валеріївни, про визнання договору дарування частково недійсним, про зобов’язання не перешкоджати у користуванні сараями та про знесення огорожі – відмовити у повному обсязі.
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участю третьої особи Міського агентства по приватизації державного житлового фонду та земельних ресурсів м. Одеси, про визнання свідоцтва про право власності на житло частково недійсним – відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня виготовлення мотивованого рішення, та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: