№2-1592 За 2007р

РІШЕННЯ

іменем України

«11» червня 2007 року, Стахановський міський суд у Луганській області в складі:

головуючого судді                                 Євтіфієва В.М.

при секретарі                                         Ращепкіної К.В.

розглянув у судовому засіданні м.Стаханова за участю позивачки ОСОБА_1, відповідача ВАТ «Стахановське автотранспортне підприємство 10916», в особі Гупал Вікторії Миколаївни, Гупал Валерія Миколайовича, справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Стахановське автотранспортне підприємство 10916», про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В мотивуванні вимог позивачка вказала, що його наказом №21 від 16.03.2006 року підприємства вона була звільнена. Вона вважає, що даний наказ не відповідає вимогам закону та правових підстав на звільнення її з роботи у власника не було. Тому вона вимагає поновити її на роботі, стягнути на її користь середню заробітну платну за час вимушеного прогулу і моральну шкоду.

Позивачка ОСОБА_1. на позові наполягала. В поясненні вказала, що вона працювала касиром диспетчером в її обов'язок входило отримання виручки у водіїв та здачу виручки в банк. С актом перевірки вона не згодна. Рішення профспілкового комітету було заготовлено.

Представники відповідача Гупал В.М., Гупал В.М. позов не визнали, в пояснені Гупал В.М. вказала, що позивачка дійсно працювала на підприємстві на посаді касира - диспетчера. З нею був укладен договір про повну матеріальну відповідальність. При перевірки комісією було виявлено не відповідність отриманих Лебединською і надійшовши до каси коштів. На засіданні наглядової ради підприємства було прийнято рішення про звільнення Лебединської за ст. 41 п.2 КЗпП України, яка була звільнена за згодою обкому профспілок.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши інші докази по справі, суд дійшов до наступного:

Сторони перебували у трудових відносинах, що свідчить трудова книжка ОСОБА_1. Наказом від 16.03.2006 року, за № 21 ОСОБА_1. будучі матеріально-відповідальною особою, що свідчить договір про матеріальну відповідальність, була звільнена с посади касира -диспечера підприємства за ст. 41 п. 2 КЗпП України. Підставою звільнення позивачки є виявлення відповідно до акту перевірки невідповідність виручки за путівими листами до відомостей здачи в касу сум, що є підставою про виявлення недовіри працівникові обслуговуючому грошові цінності. Даний факт найшов підтвердження в акті перевірки, аудиторської перевірки, в протоколі засідання наглядової ради підприємства і постанови президії

2 Луганського   обкому   профспілок   працівників   автомобільного   транспорту   і   дорожнього господарства при розгляді питання 14 березня 2006 року на дачу згоди на звільнення ОСОБА_1.

Ст. 30 КЗпП України передбачено, працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

З положень вказанної статті позивач повинен виконувати ту работу, яка передбаченна його обов'язками, за що повинен нести відповідальність.

Підстави звільнення, яки зазначені в наказі відповідача, не суперечать обов'язкам касира -диспетчера, що слідує з пояснень позивачки ОСОБА_1. і не суперечить вказаним нормам закону.

Ст. 40 п. 2 КЗпП України передбачено право власника за власною ініциатівою розірвати трудовой договір с працівником у випадку винних дій працівника обслуговуючий) грошові цінності якщо ці дії дають підстави для втрати довіря до нього.

В наказі власника беспосередньо вказано, в чому полягає недовіря та винні дії позивачки.

Як встановленно судом позивачка ОСОБА_1. будучі головою профспілкового комітету підприємства була присутня на засіданфі презідіуму Луганского обкома робітников автомобільного транспорту и дорожнього господарства, що в свою чергу відповідає вимогам ст.41 ч.2,252 КЗпП України.

Тому на підставі викладенного суд вважає звільнення позивачки ОСОБА_1. відповідає підставам звільнення і вказаним нормам закону, що є підставою у відмові в задоволені позовних вимог.

Керуючись ст. З, 10, 11, 57, 81, 88, 212-215, ЦПК України, ст. ст. 30, 41 п. 2, 252, Кзпп України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ «Стахановське автотранспортне підприємство 10916», про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено до цивільної палати Апеляційного суду Луганської області через суд м. Стаханова. Протягом 10 днів з дня проголошення рішення повинна бути подана заява до суду про апеляційне оскарження рішення суду. Протягом 20 ти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, повинна бути подана апеляція на рішення суду.