Р І Ш Е Н Н Я                            Справа № 2-1846/10

                                                               Ім’ям України                                                                          

                                                                    (заочне)

    12 липня 2010 року                                                                                              м. Полтава

         Октябрський районний суд м. Полтави, у складі:

головуючого – судді                                          Литвиненка І.Ю.

при секретарі -                                                    Севідовій Л.Ю.,

за участю представника позивача Яковенко А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві цивільну справу за позовом відкритого акціонерного банку «Київська Русь» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

 В С Т А Н О В И В:

Позивач, АБ «Київська Русь», звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів -  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 773-02-08-2 від 20 березня 2008 року у сумі 17442 гривні 70 копійок та судових витрат у сумі 294 гривні 42 копійки.

 В обґрунтування позовних вимог вказав, що 20 березня 2008 року уклав із відповідачем ОСОБА_2 кредитний договір № 773-02-08-2 згідно з яким надав йому кредит у сумі 17000 гривень, зі строком повернення до 20 березня 2011 року та сплатою 25 % річних. З метою забезпечення виконання кредитного договору 20 березня 2008 року банк уклав із ОСОБА_3 договір поруки. Відповідач зобов’язався погашати кредит, сплачувати відсотки за його користування на умовах, передбачених кредитним договором. Позивач свої зобов’язання виконав, видавши відповідачу кредитні кошти, а той своїх обов’язків належним чином не виконує, так як кошти за користування кредитом не сплачує. Поручитель також своїх обов’язків за договором поруки не виконує. Внаслідок цього, станом на 11 листопада 2009 року за відповідачами утворилася заборгованість у сумі 17442 гривні 70 копійок, яку позивач прохає стягнути разом із судовими витратами.

Представник позивача у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала, прохала задовольнити позов у повному обсязі. Пояснення надала аналогічні тексту позовної заяви.

Відповідачі належним чином, шляхом направлення судових повісток рекомендованим поштовим повідомленням, викликалися у судове засідання, але конверти повернуто за закінченням терміну зберігання. Відповідач ОСОБА_3 достовірно знав про час та місце розгляду справи, але до суду не з’явився, письмових заяв та клопотань суду не надав. Неявка цього відповідача у судове засідання та неотримання ним поштового конверту з судовою повісткою після того, як йому достовірно було відомо про те, що у провадженні суду є справа за позовом до нього, розцінюється судом як відмова відповідача від отримання судової повістки. Відповідно до вимог ч. 4 ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, то може вирішувати справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановлювати заочне рішення). Представник позивача не заперечувала проти розгляду справи за відсутності відповідачів. З цих підстав суд, спираючись на норми ст.ст. 169, 224 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку та ухвалив рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача та перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, у наданим позивачем межах, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20 березня 2008 року між АБ «Київська Русь» та  ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 773-02-08-2, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в сумі 17000 гривень зі строком повернення до 20 березня 2010 року та сплатою 25 % річних. Кредитні кошти ОСОБА_2 отримав 20 березня 2008 року за заявою про видачу готівки № авт/7197/. Згідно з п. 1.1 договору строк користування кредитом встановлено до 20 березня 2011 року, а п. 1.4 встановлено відсоткову ставку у розмірі 25% річних. Відповідно до п.п 1.2, 2.1 договору, позичальник зобов’язався здійснювати погашення кредиту, сплачувати проценти за його користуванням, шляхом здійснення щомісячних, до 20 числа кожного місяця, фіксованих платежів у сумі 472 гривні. Згідно з п.п 2.9-2.11, 3.3 договору, за порушення строків сплати коштів встановлено штраф у розмірі 10 та 25 % від суми прострочених платежів за кожен день прострочення. Відповідно до п. 3 договору кредитодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту при утворенні заборгованості у строк більше ніж календарний місяць. 20 березня 2008 року банк уклав зі ОСОБА_3 договір поруки, згідно з яким той зобов’язувався солідарно з боржником відповідати перед банком за виконання зобов’язань за кредитним договором; дія договору припиняється з моменту повного погашення зобов’язань за кредитним договором. Оскільки відповідачі умови договору належним чином не виконували, позивач 21 вересня 2009 року надіслав кожному з них вимогу про погашення заборгованість, яка утворилася станом на 21 вересня 2009 року. Згідно із наданим суду розрахунком заборгованості, станом на 11 листопада 2009 року за відповідачами утворилася заборгованість в розмірі 17442 гривні 70 копійок, яка складається з боргу за кредитом у сумі 13070 гривень 66 копійок, відсотків за користування кредитом у сумі 2316 гривень 19 копійок, штрафу за прострочення погашення відсотків у сумі 634 гривні 85 копійок та штрафу за прострочення погашення кредиту у сумі 1419 гривень. Судові витрати по справі складають 294 гривні 42 копійки.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Нормою ст. 554 ЦК України, встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Згідно з вимогами ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів. Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України, банк зобов’язується надати грошові кошти позивальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Відповідач ОСОБА_2 уклав із позивачем кредитний договір, умови якого належним чином не виконує. Поручитель ОСОБА_3 також не виконує умов договору поруки. Позивач має право вимагати дострокового повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та неустойки у разі порушення умов кредитного договору та реалізував своє право, звернувшись до суду. З цих підстав позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 623, 625, 1050, 1054 ЦК України,  ст.ст. 15, 30, 60, 75, 76, 88, 169, 208, 212-215, 218, 224, 226, 293 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

              Позов акціонерного банку «Київська Русь» - задовольнити у повному обсязі.

    Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь акціонерного банку «Київська Русь» заборгованість за кредитним договором № 773-02-08-2 від 20 березня 2008 року, яка склалася станом на 11 листопада 2009 року, у сумі 17442 гривні 70 копійок.

         Стягнути у рівних долях з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь акціонерного банку «Київська Русь» судові витрати по справі у сумі 294 гривні 42 копійки.

         Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів зо дня його проголошення з наступною подачею апеляційної скарги, яку може бути подано протягом 20 днів зо дня подачі заяви про апеляційне оскарження, через суд першої інстанції.

         Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів зо дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у установленому законом порядку.

         Заочне рішення суду може бути переглянуто Октябрським районним судом м. Полтави за заявою відповідачів, яку може бути подано до суду протягом 10 днів зо дня отримання ними копії рішення.

         Суддя                                                                                                    І.Ю. Литвиненко