№ справи 1-331                                                                                                              

                                                                                                                                                  2010 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2010р.                                                                       Коломийський  міськрайонний суд                  

                                                                                                           Івано-Франківської області

у складі: головуючого-судді                                                    Максимюк Р.Ю.

секретаря                                                                                   Томин О.А.  

з участю:

прокурора                                                                                    Данищука Д.М.

підсудного                                                                                    ОСОБА_1                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Коломиї кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця та жителя с. Жукотин Коломийського району Івано-Франківської області, українця, громадянин України, не працюючого, освіта середня, не одруженого, депутатом не являється, не судимого, - у вчиненні злочину передбаченого ст.296 ч.1 КК України.

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_2, своїми умисними діями, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.

Як встановлено в судовому засіданні, злочин вчинено при наступних обставинах.

Підсудний ОСОБА_2, 21 лютого 2010 року о 23 год. 00 хв. перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння підійшов до стаціонарного відділення №2 Коломийського міжрайонного фтизіпульмонологічного диспансеру, яке знаходиться по вул. Гетьманській, 5 в м. Коломия Івано-Франківської області, бейсбольною битою розбив скло вікна санвузла першого поверху вартістю 680 грн. та проник в приміщення вищевказаного закладу. В приміщенні виражався нецензурною лайкою в сторону медичних працівників та порушував спокій і відпочинок хворих громадян.

Допитаний в якості підсудного ОСОБА_2 свою вину в пред'явленому обвинуваченні визнав  і суду пояснив, що він 21 лютого 2010 року о 22 год. дізнався про те, що його співмешканка ОСОБА_3 перебуваючи в стаціонарному відділенні №2 КМФПД, де вона працює медсестрою, розпиває алкогольні напої. Перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння він пішов додому взяв бейсбольну биту і пішов на роботу співжительки. Прийшовши, він битою розбив вікно  в туалеті і проникши всередину пішов шукати свою співжительку ОСОБА_3. На сходах між 2-м та 3-м поверхами він зустрів її і почав з нею сваритися після чого ОСОБА_3 від нього втекла, а він почав її шукати. Коли він підійшов до сестринської кімнати, щоб перевірити чи немає її там, то зустрів медичну сестру ОСОБА_4, яка спитала що йому потрібно, на що він їй відповів, що шукає ОСОБА_3. Вона йому сказала, що її тут немає, і щоб він йшов геть, бо вона викличе представників міліції. Тоді він в її адрес  почав виражатися нецензурною лайкою і таки зайшов в приміщення сестринської кімнати де сиділа його співжителька і почав на неї кричати, під час чого втрутилася медсестра ОСОБА_4, яка сказала, що він йшов геть, бо вона викличе представників міліції. Після чого він покинув приміщення і пішов додому. Вину у скоєному визнає повністю і просить суворо його не карати.

Оскільки всі учасники процесу суть пред’явленого обвинувачення розуміють правильно,  фактичні обставини справи  ніким не оспорюються, цивільний позов відсутній, то суд вважає,  оскільки ніхто не заперечує,  що дослідження доказів по справі стосовно фактичних обставин справи,  є недоцільним.

Таким чином вина підсудного ОСОБА_2 в судовому засіданні доведена повністю,  як здобутими доказами під час судового слідства, так і іншими матеріалами справи.

Дії підсудного ОСОБА_2 відповідають ознакам ст.296 ч.1 КК України, оскільки він  своїми умисними діями, грубо порушив громадський порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.

При обранні покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує суспільну небезпеку вчиненого, однак разом з тим суд враховує, що судиться ОСОБА_2 вперше, за винного себе визнав, у вчиненому щиро розкаюється, тому суд вважає,  всі ці обставини є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та пом’якшують покарання, тому застосувавши ст. 69 КК України, йому слід призначити покарання нижче від найнижчої межі у вигляді - штрафу.

Речовий доказ по справі – бейсбольну биту загальною довжиною 803 мм., максимальний діаметр – 60,5 мм., мінімальний діаметр руків’я – 27,5 мм., маса – 925 гр. – слід знищити.

На підставі наведеного та керуючись ст.323.324 КПК України суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_2, визнати винним за ст..296 ч.1 КК України,  застосувати ст.69 КК України, та призначити покарання в вигляді штрафу в розмірі сто п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить – 2 550 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят) грн.. 00 коп.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2, залишити попередню - підписку про невиїзд - до набуття вироком законної сили.

Речовий доказ – бейсбольну биту – знищити.

На вирок може бути подано апеляцію протягом 15 діб до Івано-Франківського апеляційного суду.

        Головуючий.