П О С Т А Н О В А                   Справа № 2-а-5349/10

                                                                    Ім'ям України                

   13 липня 2010 року                                                                                                м. Полтава

       Октябрський районний суд м. Полтави, у складі:

головуючого - судді                                         Литвиненка І.Ю.

при секретарі -                                                  Севідовій Л.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві адміністративну  справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України у Полтавській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

                                                               В С Т А Н О В И В:

          Позивач ОСОБА_1 у листопаді 2009 року звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача - УДАІ ГУМВС України у Полтавській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВІ № 016105 від 26 серпня 2009 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, у вигляді штрафу у сумі 255 гривень.

         В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 26 серпня 2009 року рухався на власному автомобілі з м. Полтави до м. Охтирки Сумської області, і о 00 годині 25 хвилині, у населеному пункті Великі Будища Диканського району, його зупинив інспектором ДПС Литвиненко С.Л., склав протокол про порушення швидкості руху, згідно з яким він рухався у межах населеного пункту зі швидкістю 89 км/годину. Така цифра значилась на приладі вимірювання швидкості «Іскра». Отримавши копію протоколу він продовжив рух. 03 листопада 2009 року отримав із Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 жовтня 2010 року про стягнення з нього штрафу у сумі 510 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України. Підставою для цього стала постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ВІ № 016105, винесена 26 серпня 2009 року інспектором УДАІ Литвиненком С.Л. Ознайомившись 11 листопада 2009 року із матеріалами виконавчого провадження виявив, що його підпис у постанові по справі про адміністративне правопорушення серії ВІ № 016105 підроблено. Підробити його міг тільки інспектор Литвиненко С.Л. Вважає постанову протиправною, так як порушення на вчиняв, швидкості не порушував.

         При винесенні цієї постанови інспектором порушено низку норм КпАП України, зокрема вимоги ст. 14-1 цього Кодексу, так як вимірювальний прилад «Іскра», яким зафіксовано рух його автомашини, не є приладом, який діє у автоматичному режимі і зйомка ним велася інспектором Литвиненком С.Л. вручну. Також порушено вимоги ст. 268КпАП України, так як розгляд справи проведено без нього, а дії інспектора, який підробив підпис, містять ознаки складу злочину, передбаченого ст. 366 КК України. Протягом трьох днів, у відповідності до вимог ст. 258 КпАП України, йому не вручено копію постанови. Справи про вчинення адміністративного правопорушення про перевищення швидкості руху, у відповідності до вимог ст. 221 КпАП України, повинні розглядатися судом, а не інспектором ДАІ. Враховуючи те, що строк на оскарження постанови пропустив з причин, які не залежать від нього, прохав суд поновити строк на оскарження зазначеної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.  

         У судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав, прохав суд задовольнити позов у повному обсязі. Надав пояснення аналогічні тексту позовної заяви.

         Представник позивача також підтримав позов, прохав задовольнити його у повному обсязі. Пояснення надав аналогічні поясненням позивача.  

         Представник відповідача належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду не з'явився (а.с. 27).

         Раніше надав суду письмові заперечення на позов, у яких зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, прохав відмовити у задоволенні позову. Так, 26 серпня 2010 року інспектор Литвиненко С.Л. здійснював нагляд за дорожнім рухом у межах  населеного пункту Великі Будища Диканського району, позначеного дорожніми знаками 5.45, із застосуванням вимірювача швидкості «Іскра» № 18711, який не має функцій відео зйомки, повірка якого є дійсною до 25 листопада 2010 року. При нагляді, за допомогою цього вимірювача, виявив перевищення швидкості руху автомобілем марки «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував позивач, на 29 км/год., так як автомобіль рухався зі швидкістю 89 км/год. у межах населеного пункту. Зупинив автомобіль і враховуючи те, що таке перевищення є порушенням вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху, склав протокол про адміністративне правопорушення. На підставі протоколу виніс постанову, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу у сумі 255 гривень. Копії протоколу та постанови видав правопорушнику. Стверджуючи, що підпис у постанові є підробленою, позивач вводить в оману суд. При притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності,  інспектор Литвиненко С.Л. порушень вимог законодавства України не допустив (а.с. 21-25).

         Позивач та представник позивача не заперечували проти судового розгляду справи за відсутності представника відповідача. З цих підстав суд розглянув справу за відсутності представника відповідача та виніс постанову.

         Заслухавши пояснення позивача та його представника, з'ясувавши фактичні обставини у справі та перевіривши їх наданими ним письмовими доказами, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

         Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобілю марки «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 8). 26 жовтня 2009 року інспектором ДПС УДАІ ГУМВС України у Полтавській області Литвиненком С.Л. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВІ № 020885, згідно з яким 26 серпня 2009 року, о 00 годині 25 хвилині, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у населеному пункті – у с. В.Будищах Диканського району, рухався зі швидкістю 89 км/год., чим перевищив встановлену швидкість руху на 29 км/год., швидкість вимірювалася приладом «Іскра» 18711, чим порушив вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху України, та вчинив порушення вимог ч. 1 ст. 122 КпАП України. У протоколі ОСОБА_1 власноручно зазначив наступне: «з рішенням інспектора ДПС не згоден. Я рухався у населеному пункті зі швидкістю на більше 75 км/год., що не перевищує дозволеної швидкості на 20 км/год., всі докази представлю в суді» (а.с. 5). На підставі цього протоколу 26 серпня 2009 року інспектором Литвиненком С.Л. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВІ № 016105 згідно з якою ОСОБА_1 26 серпня 2009 року, об  00 годині 15 хвилині, керував автомобілем марки «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у населеному пункті – у с. В.Будищах позначеному дорожнім знаком 5.45, рухався зі швидкістю 89 км/год, чим перевищив швидкість на 29 км/год., швидкість вимірювалася приладом «Іскра» 18711, чим порушив вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху України, та вчинив порушення вимог ч. 1 ст. 122 КпАП України, за що підданий штрафу у розмірі 255 гривень (а.с. 4). 19 жовтня 2009 року постановою державного виконавця Дружиніна В.С. відкрито виконавче провадження про виконанню постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВІ № 016105 про стягнення штрафу у сумі 510 гривень (а.с. 6).

         Нормою ч. 2 ст. 8 Конституції України встановлено, що звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі конституції України гарантується. Згідно із вимогою ч. 1 ст. 14-1 КпАП України, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими у автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису,  притягаються власники (співвласники) транспортних засобів; нормою ч. 2 цієї статті передбачено право власника (співвласника), у випадку вчинення правопорушення не ним, а іншою особою, протягом 10 днів зо дня отримання постанови про накладення штрафу, повідомити про це орган, який виніс постанову. Відповідно до вимог ст. 251 КпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є, наряду з іншими, дані, встановлені показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Нормою ст. 289 КпАП України встановлено, що скаргу на постанову про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів зо дня винесення постанови. Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 288 КпАП України, постанову посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, якщо на цьому наполягає одна зі сторін; а згідно з ч. 2 цієї ж статті, якщо суд визнає причину пропущення звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується у порядку, встановленому цим Кодексом. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно з вимогами ч.ч. 4 та 5 ст. 71 КАС України, суб'єкт владних повноважень повинен подати до суду усі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, а якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Відповідно до вимог ст.ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані як доказ по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд, а тому кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки.        

          З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обстави справи випливає наступне. ОСОБА_1 26 серпня 2009 року керував автомобілем марки «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який у населеному пункті - с. В.Будищах Диканського району. Швидкість руху автомобілю вимірювалася приладом «Іскра» з реєстраційним № 18711, згідно з показаннями якого вона становила 89 км/год., що є перевищенням встановленої Правилами дорожнього руху України швидкості руху у населених пунктах, на 29 км/год. За порушення швидкості руху постановою інспектора Литвиненка С.Л. стосовно водія ОСОБА_1 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Не погодившись із фактом вчинення правопорушення ОСОБА_1 власноручно зазначив про це у протоколі. Інспектор Литвиненко С.Л. знаючи про те, що приладом «Іскра» не є спеціальним технічним засобом, що має функцію фото- і кінозйомки, відеозапису, та не є засобом фото- і кінозйомки, відеозапису, бачачи із власноручного запису ОСОБА_1, що він буде надавати докази того, що правопорушення не вчиняв, у суді, як суб’єкт владних повноважень, не забезпечив інших об’єктивних доказів вчинення ним правопорушення – показань свідків, та не надав їх суду. З цих підстав постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ВІ № 016105 від 26 серпня 2009 року про вчинення  ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, підлягає скасуванню.

         Також відповідачем не спростовано твердження позивача про те що постанову він отримав із перевищенням встановленого Законом трьохденного строку. По отриманні постанови оскаржив її у судовому порядку. Внаслідок цього встановлений законом десятиденний строк на оскарження постанови пропущено ним з поважних причин, і тому суд вважає за можливе задовольнити клопотання про поновлення строку та поновити йому строк на оскарження постанови.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14-1, 7, 247, 251, 287-289 КпАП України, ст.ст. 3, 7-11, 71, 99, 100, 102, 160-163 КАС України, -

                                                            П О С Т А Н О В И В:

         Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності.  

         Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити у повному обсязі.

         Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВІ № 016105 від 26 серпня 2009 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України – скасувати.

         Постанову може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів зо дня її проголошення, а після складенні постанови у повному обсязі - протягом 10 днів зо дня її складення у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 20 днів зо дня подачі заяви про апеляційне оскарження, через Октябрський районний суд м. Полтави.

         Постанова набирає законної сили протягом 10 днів зо дня її проголошення, якщо не буде оскаржена у встановленому законом порядку.

 Суддя                                                                                                              І.Ю. Литвиненко