Справа № 22ц -0718/2006 р.                Головуючий у 1-й інстанції Невгад Л.М.

Доповідач у 2-й інстанції Коцюрба О.П.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Мережко М. В.

Суддів               -  Коцюрби О.П.,  Голуб С. А.

При секретарі - Некорі А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2006 року по справі за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  третя особа :приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_3,  про визнання договору дарування недійсним та про визнання права власності на 1\2 частину квартири

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду,  пояснення сторін,  вивчивши матеріали цивільної справи,  доводи апеляційної скарги,  колегія суддів,  -

встановила:

Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 23 грудня 2004 року,  укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2,  посилаючись на те,  що її покійна мати ОСОБА_4на момент вчинення даного договору дарування не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Позивачка просила також визнати за нею право власності на 1\2 частину спірної квартири,  так як вона з братом,  відповідачем ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги після смерті матері.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням,  ОСОБА_1подала до суду апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення по суті позовних вимог вказуючи на те,  що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи,  23 грудня 2004 року між ОСОБА_4та ОСОБА_2 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_2. Квартира належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло,  виданого Білоцерківським міськвиконкомом 23 березня 1993 року та свідоцтва про право на спадщину за законом,  виданого Першою Білоцерківською нотаріальною конторою 17 квітня 2004 року. ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_4померла.

Згідно акту експертної комісіі Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України №11 від 14 вересня 2006 року,  ОСОБА_4впродовж життя на психічні хвороби не страждала. В період,  що стосується часу складання нею договору

дарування від 23 грудня 2004 року у неї мали місце ознаки органічного ураження головного мозку судинного генезу та астенічні розлади соматичного генезу. За своїм психічним станом ОСОБА_4в період,  що стосується складання нею оскаржуваного договору,  могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Приймаючи рішення про відмову позивачці в задоволенні її позовних вимог,  колегія суддів вважає,  що суд першої інстанції при цьому правильно врахував,  як висновок повторної судово-психіатричної експертизи,  який виконаний Українським НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України,  не прийнявши до уваги висновок експертної комісії КОСПНМО смт.  Глеваха,  який не грунтується на доказах,  які були встановлені в судовому засіданні,  пояснення сторін,  свідків та інші докази,  що є в матеріалах справи,  які спростовують доводи позивачки про те,  що ОСОБА_4в момент укладення договору дарування не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними.

Вірним є висновок суду першої інстанції в тій частині що Герасименко СВ. в судовому засіданні не довела того факту,  що її мати ОСОБА_4,  яка померлаІНФОРМАЦІЯ_1 в момент підписання договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 23 грудня 2004 року перебула

в такому стані,  що не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2006 року та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись  ст.  ст.  307,  308,  313,  314,  315 ЦПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення  Білоцерківського  міськрайонного  суду  Київської області  від  21   грудня

2006         року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.