АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2007 року. м. Київ.
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Орла А.І.
суддів Ігнатюка О.В., Ященко І.Ю.
з участю: прокурора Сонько М. М.
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Яготинського районного суду Київської області від 03 травня 2007 року,
встановила:
Вироком Яготинського районного суду Київської області від 03 травня 2007 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, який мешкає в АДРЕСА_1, раніше не судимого
засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до 4-х років позбавлення волі без позбавленням права керування транспортними засобами;
стягнуто із ОСОБА_1 235 грн. 35 коп. судових витрат;
вирішене питання про речові докази.
Згідно із вироком, злочин засудженим ОСОБА_1 був вчинений за наступних обставин.
ЗО грудня 2006 року близько 21-ї години 50-ти хвилин ОСОБА_1 , керуючи належним страховій компанії „Країна" технічно справним службовим автомобілем марки „CHEVROLET AVEO", реєстраційний номерНОМЕР_1, рухаючись по автодорозі „Яготин-Сулимівка" в сел. Божки Яготинського району Київської області із швидкістю більше 60 км/год, під час виконання маневру обгону автомобіля „DACIA LOGAN" реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, грубо порушивши вимоги п.п. 1.3, 1.5, 10.1, 12.1, 12.2 та 12.4 ЦДР України, після виїзду на зустрічну смугу руху змінив напрямок руху вліво, допустив виїзд автомобіля на ліве узбіччя та його перекидання. Внаслідок перекидання пасажир автомобіля „CHEVROLET AVEO" ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, які призвели до його смерті, порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 1.3, 1.5, 10.1, 12.1, 12.2 та 12.4 ЦДР України перебуває у прямому причинному зв"язку із наслідками, що настали.
В апеляції, засуджений, не оспорюючи вирок в частині доведеності його вини у вчиненні злочину та кваліфікації його дій, вказав на незаконність вироку в частині призначеного покарання. В обгрунтування апеляції засуджений
Справа № 11-693 / 2007 Категорія: ч.2 cm. 286 КК України
Головуючий в 1-й інстанції Карпович В.Д. Доповідач Ігнатюк О.В.
посилався на те, що судом при призначенні покарання не були із належною повнотою враховані дані про його особу, всі обставини, які пом"якшують його покарання, а також позиція потерпілої, яка просила не позбавляти його волі. Призначене йому покарання вважав таким, яке не відповідає тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості цього покарання, в зв"язку із чим просив вирок щодо нього змінити та застосувати щодо призначеного йому покарання вимоги ст. 75 КК України. Окрім того, до суду надійшло клопотання засудженого ОСОБА_1 про застосування щодо нього Закону України „Про амністію" від 19 квітня 2007 року.
В апеляції потерпілої ОСОБА_2 вказано на незаконність вироку в частині призначеного покарання. В обгрунтування апеляції потерпіла посилалась на те, що призначене засудженому покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його суворості. Вважала, що при призначенні покарання судом не були враховані всі дані, які характеризують особу засудженого, а висновки про те, що виправлення засудженого можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства є хибними. Просила вирок щодо ОСОБА_1 змінити, призначивши йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
В запереченнях на апеляції засудженого та потерпілої прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції послався на необґрунтованість даних апеляцій. Призначене засудженому покарання вважав необхідним та достатнім для його виправлення. Просив обидві апеляції залишити без задоволення.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого, який свою апеляцію та апеляцію потерпілої підтримав, просив їх задовольнити, вирок змінити, застосувавши щодо нього вимоги ст. 75 КК України, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, вважав, що засудженому призначене покарання, яке відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого і яке не є суворим, просив апеляції залишити без задоволення, а вирок - без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що обидві апеляції підлягають до задоволення.
Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочину, за обставин, наведених у вироку, стверджуються зібраними по справі доказами, які були досліджені судом і яким суд дав належну оцінку. Ці висновки учасниками судового розгляду не оспорюються.
Кваліфікація дій засудженого за ч.2 ст. 286 КК України є правильною і не оспорюється учасниками судового розгляду.
Разом із тим, колегія судців вважає, що при призначенні засудженому покарання суд першої інстанції допустився помилки. Так, у відповідності до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що обтяжують та пом"якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Цих вимог Закону судом першої інстанції при призначенні засудженому покарання у повній мірі дотримано не було.
Так, при призначенні засудженому покарання, суд врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, зокрема його позитивну характеристику та відсутність судимостей, думку потерпілої щодо міри покарання та обставини при яких було вчиненого даний злочин.
Однак судом не були враховані обставини, які пом"якшують покарання засудженого, зокрема те, що він протягом судового слідства та у суді визнавав свою вину у вчиненні злочину, розкаявся у вчиненні злочину, частково відшкодував завдану шкоду. Колегія суддів також вважає, що обставин, які б
обтяжували покарання засудженого, не встановлено, що також повинно враховуватись при призначенні покарання.
Пославшись у вироку на врахування думки потерпілої щодо міри покарання, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що потерпіла не наполягала на призначенні засудженому суворого покарання.
На думку колегії суддів, дані про особу засудженого, обставини вчинення злочину, відношення засудженого до вчиненого ним злочину та його поведінка після вчинення злочину у своїй сукупності вказують на те, що засуджений ОСОБА_1 не представляє небезпеки для суспільства, що викликало б необхідність його ізоляції від суспільства.
Неврахування судом першої інстанції, із належною повнотою, даних про особу засудженого та обставин, які пом"якшують його покарання призвело до призначення засудженому ОСОБА_1 покарання, яке не є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів і яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його суворості.
Із урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляції засудженого та потерпілої, вирок в частині призначеного засудженому покарання змінити, застосувати щодо нього ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання із випробуванням.
Оскільки суду не надано документів, які б підтверджували те, що засуджений підпадає під перелік осіб, визначений у ст. 1 Закону України „Про амністію" від 19 квітня 2007 року, колегія суддів не знаходить підстав для застосування щодо засудженого амністії на даній стадії процесу.
Оскільки засуджений ОСОБА_1 звільняється від відбування призначеного покарання, то він, у відповідності до вимог ст. 342 КПК України, підлягає негайному звільненню із-під варти.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,
ухвалила:
Апеляції засудженого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 задовольнити.
Вирок Яготинського районного суду Київської області від 03 травня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити. Пом"якшити призначене ОСОБА_1 покарання. Застосувати щодо ОСОБА_1 вимоги ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного вироком Яготинського районного суду Київської області від 03 травня 2007 року покарання із випробуванням. Відповідно до ч.3 ст. 75 КК України встановити ОСОБА_1 іспитовий строк тривалістю в 1 рік. У відповідності до ст. 76 КК України зобов"язати ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця роботи та проживання.
В іншій частині вирок Яготинського районного суду Київської області від 03 травня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Засудженого ОСОБА_1 із-під варти звільнити негайно.