Справа № 2 – 0-35/2010 р.

Р І Ш Е Н НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    16 березня 2010 року                               Немирівський районний суд Вінницької     області в складі:

    головуючого                                             судді Підлипняка М.Д.

    при секретарі                                            Путій З.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові

цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту  постійного проживання, -

В С Т А Н О В И В:

       Заявник звернувся в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання, в обгрунтування своїх вимог посилається на те, що 19 листопада 1978 року він одружився з ОСОБА_3, уродженкою АДРЕСА_1.   Деякий час їх сім»я проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2, де вони були зареєстровані. Пізніше вони прийняли рішення переїхати на постійне проживання в АДРЕСА_1, в будинок, де проживала мати дружини - ОСОБА_2. В ІНФОРМАЦІЯ_5 помер батько дружини - ОСОБА_4 . Мати з кожним роком потребувала все більшої уваги та турботи, тому з 1 травня 1988 року він з сім»єю постійно проживають в АДРЕСА_1.   На той час він працював в колгоспі імені Б. Хмельницького с. Гостинне Немирівського району, а з 1993 року - в радгоспі ім. Калініна с.Никифорівці Немирівського району.19 березня 1993 року він з сім»єю (дружина та син) офіційно зареєструвались в АДРЕСА_1. Таким чином, з травня 1988 року по даний час він фактично проживає в АДРЕСА_1, але був прописаний (зареєстрований) в АДРЕСА_1 лише 19 березня 1993 року.

    Оскільки АДРЕСА_1, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991 року, відноситься до населених пунктів четвертої категорії потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, то позивач має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи четвертої категорії.

    В цьому році, в зв»язку з досягненням 55-річного віку, позивач звернувся за консультацією в управління Пенсійного Фонду у Немирівському районі з приводу призначення йому пенсії, але йому відмовили, мотивуючи тим, що начебто відсутні докази його постійного проживання на території посиленого радіоекологічного контролю, тобто в АДРЕСА_1 з 01.01.1989 року по 19.03.1993 року. Тому заявник змушений звертатись до суду із вказаною заявою про встановлення факту постійного проживання на території посиленого радіоекогологічного контролю.

    Заявник в судовому  засіданні заяву підтримав, просив її задоволити, з мотивів викладених в заяві.

    Свідки  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили в судовому засіданні, що ОСОБА_1  постійно проживав на території АДРЕСА_1 в період з травня 1988 року по 19.03.1993 року без реєстрації.

    Суд, вислухавши заявника, свідків, дослідивши письмові докази, вважає за необхідне заяву задоволити  з наступних підстав.

    Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

     Відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»    особам,  які  працювали  або    проживали   на  територіях радіоактивного  забруднення,  пенсії надаються   із    зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій. Зокрема, особам, які постійно  проживали  або постійно проживають чи постійно працювали або постійно прцюють у зоні посиленого радіологічного контролю пенсійний вік зменшується

на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

    Постановою Кабінету Міністрів УРСР № 106 від 23.07.1991 року село АДРЕСА_1 включене до списку населених пунктів з посиленим радіологічним контролем жителі якого віднесені до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, на яких розповсюджується пільга по зниженню пенсійного віку передбачена ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи."

    З довідки № 80 виданої 26.01.2010 року виконавчим комітетом Никифоровецької сільської ради вбачається, що ОСОБА_1  проживав в АДРЕСА_1 з травня 1988 року по  19.03.1993 року  без реєстрації (а.с. 8).

    З копії паспорту заявника вбачається, що  заявник зареєстрований в АДРЕСА_1  з 25.03.1993 року (а.с.5).

    Як пояснив в судовому засіданні заявник він проживав в АДРЕСА_1 з травня 1988 року по  19.03.1993 року  без реєстрації, оскільки не зміг на той час зареєструвати свого місця проживання в с. АДРЕСА_1,  через те, що мати дружини хворіла та  потребувала постійного стороннього догляду за нею.

    Таким чином, сукупність досліджених доказів, дозволяє зробити висновок про факт постійного проживання заявника в АДРЕСА_1 області в період з 1 травня 1988 року по 19 березня 1993 року.

    Встановлення факту проживання має для заявника юридичне значення, оскільки дає можливість реалізувати право на пільги, передбачені діючим   законодавством.

Керуючись ст.ст. 60,215,217,218, 234,235, 256-259 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В :

    Заяву задоволити.

    Встановити  факт постійного проживання ОСОБА_1 на теритоії АДРЕСА_1 в період з 1 травня 1988 року по 19 березня 1993 року.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду  може бути подано протягом  10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду подається  протягом 20 днів після  заяви про апеляційне оскарження.

    Головуючий: