АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2007 року.                                                                                            м.  Київ.

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого                              Ігнатюка О.В.

суддів                                          Гайдай P.M.,  Шроля В.Р.

з участю: прокурора                  Єлфімова І.П.

захисника                                   ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Києві кримінальну справу за апеляцією захисника - адвоката ОСОБА_1,  в інтересах засудженого ОСОБА_2,  на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 квітня 2007 року,

встановила:

 В березні 2007 року старший інспектор відділення кримінально-виконавчої інспекції Києво-Святошинського району Київської області звернувся до Києво-Святошинського  районного  суду Київської області із  поданням,   затвердженим начальником цього відділення,  в якому просив скасувати щодо

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  засудженого 17 травня 2006 року Печерським районним судом Київської області за ч.1  ст.  366 КК України із застосуванням ч.2  ст. 69,  ч.4  ст. 70,  ч.3  ст. 72 КК України до 3-х років позбавлення волі та штрафу у розмірі 510 грн.,  якого на підставі  ст.  75 КК України звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі із випробуванням,  встановленням іспитового строку тривалістю у 2 роки та покладенням на нього обов"язків,  передбачених п.п.2,  3,  4  ст. 76 КК України та щодо якого постановлено покарання у виді штрафу виконувати самостійно звільнення від відбування покарання із випробуванням

Подання мотивував тим,  що ОСОБА_2,  будучи ознайомлений із порядком відбування покарання,  за період іспитового строку не виконував покладені на нього судом обов'язки,  неодноразово не з"являвся на реєстрацію без поважних причин,  його поведінка свідчить про те,  що він не бажає стати на шлях виправлення.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 квітня 2007 року подання Києво-Святошинського відділення КВІ задоволене,  щодо ОСОБА_2скасоване звільнення від відбування покарання із випробуванням і він направлений для відбування покарання у виді позбавлення волі. Дане рішення суд першої інстанції мотивував тим,  що засуджений,  будучи ознайомлений із порядком відбування покарання,  не виконував покладені на нього обов"язки,  неодноразово не з"являвся на реєстрацію без поважних причин,  на попередження органу виконання покарання не реагував,  що у своїй сукупності

Справа №11 -629 / 2007                                                     Головуючий в 1-й інстанції Іванова І.В.

Категорія:

постанова про скасування звільнення                                                     Доповідач Ігнатюк О.В.

від відбування покарання із випробуванням

вказує на те,  що він не став на шлях виправлення,  а його виправлення можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства.

В апеляції захисника вказано на незаконність постанови та необхідність її скасування. В обгрунтування апеляції захисник посилався на те,  дії посадових осіб Києво-Святошинського ВКВІ не відповідали вимогам КВК України,  оскільки,  достовірно знаючи,  що засуджений є інвалідом І групи по зору створили для нього фактично неприйнятні умови відбування покарання. Вважав,  що ОСОБА_2 не вчиняв дій,  які б свідчили про його небажання стати на шлях виправлення. Посилався і на те,  що під час розгляду подання було порушене право засудженого на захист,  оскільки він є інвалідом І групи і у силу своєї фізичної вади мав бути забезпечений захисником.  На думку апелянта,  при постановленні Печерським районним судом м. Києва вироку від 17 травня 2006 року був неправильно застосований кримінальний закон. Так,  від покарання,  призначеного вироком Подільського районного суду м.  Києва від 16 грудня 2004 року,  ОСОБА_2 був звільнений на підставі акту амністії постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 липня 2005 року,  тому при постановленні вироку від 17 травня 2006 року у суду не було правових підстав для призначення покарання із застосуванням вимог ч.4  ст. 70 КК України. Просив постанову скасувати.

В запереченнях на апеляцію захисника прокурор,  який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції,  вказав на законність та обґрунтованість постанови суду. Вважав,  що судом обгрунтовано встановлено те,  що засуджений не виконував покладені на нього обов"язки та на законних підставах скасоване щодо нього звільнення від відбування покарання із випробуванням.  Просив апеляцію залишити без задоволення,  а постанову суду - без змін.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду,  пояснення захисника,  який свою апеляцію підтримав,  вважав,  що в процесі розгляду справи були неналежно встановлені всі обставини справи,  постанову суду вважав не законною та не обгрунтовано,  просив її скасувати,  задовольнивши його апеляцію,  пояснення прокурора,  який погодився із апеляцією захисника,  вважав,  що судом не належно встановлені всі дані про особу засудженого,  що призвело до постановления незаконної постанови,  просив постанову суду скасувати,  а справу направити на новий судовий розгляд,  вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції,  колегія суддів приходить до висновку,  що апеляція захисника підлягає до задоволення.

У відповідності до п.п. 1,  2,  3 ч. 1  ст.  367 КПК України неповнота дослідження обставин справи,  невідповідність висновків,  викладених у постанові,  фактичним обставинам справи та наявність істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону є підставами для скасування судових рішень.

Як вбачається із змісту постанови,  підставою для задоволення подання стало те,  що засуджений не виконував покладених на нього обов'язків,  а саме: не з"являвся на реєстрацію без поважних причин,  не реагував на попередження органу кримінально-виконавчої системи,  що в своїй сукупності свідчить про небажання засудженого стати на шлях виправлення. На думку колегії суддів,  такий висновок зроблений судом першої інстанції на неповно з"ясованих матеріалах справи і безспірно із ним погодитись не можливо. Так,  засуджений,  під час розгляду подання пояснював,  що він має поганий зір. Із апеляції його захисника вбачається,  що засуджений є інвалідом І групи по зору. Однак ця обставина залишилась поза увагою суду,  питання про те,  чи дійсно засуджений є інвалідом І групи по зору та чи міг він за станом свого здоров"я виконувати належним чином покладений на нього обов'язок у вигляді явки на реєстрацію до органу кримінально-виконавчої системи судом,  при розгляді подання,  фактично не з'ясовувалось. Посилання суду на показання засудженого в цій частині,  а саме про те,  що він є директором підприємства у м.  Києві і за необхідністю їздить на роботу та у інших справах,   не можливо  визнати обгрунтованими,   оскільки із

протоколу судового засідання вбачається,  що таких показань засуджений суду не давав.

До апеляції захисником докладена копія постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 липня 2005 року,  із якої вбачається,  що цією постановою ОСОБА_2,  на підставі подання Києво-Святошинського відділення КВІ,  було звільнено від відбування покарання,  призначеного вироком Подільського районного суду м.  Києва від 16 грудня 2004 року,  тобто від того покарання,  щодо якого вироком Печерського районного суду Київської області від 17 травня 2006 року були застосовані вимоги ч.4  ст. 70 КК України,  на підставі  ст.  1 п."е" Закону України „Про амністію" від 31 травня 2005 року. Зазначена обставина судом,  при розгляді подання Києво-Святошинського відділення КВІ,  не досліджувалась,  зокрема не було перевірено,  чи дійсно ОСОБА_2 звільнявся від покарання,  призначеного вироком від 16 грудня 2004 року,  чи виносилась 18 липня 2005 року Києво-Святошинським районним судом зазначена

постанова,  чи не скасовувалась вона в апеляційному чи касаційному порядку,  чи знімався ОСОБА_2 із обліку у Києво-Святошинському відділенні КВІ,  як особа,  яку звільнено від покарання,  чи надавало Києво-Святошинське відділення КВІ статистичним та реєстраційним установам системи МВС України відомості про звільнення ОСОБА_2від зазначеного вище покарання.

Окрім того колегія суддів вважає,  що при розгляді зазначеного вище подання судом першої інстанції було допущене істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону,  яке виразилось у порушенні права засудженого на захи ст.  Так,  із матеріалів справи вбачається,  що засуджений має фізичні вади,  зокрема вади зору,  які,  на думку колегії суддів,  перешкоджали йому самостійно реалізовувати своє право на захи ст.  За змістом  ст.  45 КПК України участь захисника в такому випадку є обов"язковою. Між тим,  із протоколу судового засідання вбачається,  що засуджений не тільки не був забезпечений захисником,  а дане питання в процесі розгляду подання Києво-Святошинської КВІ судом взагалі не обговорювалось.

За наявності зазначеної вище неповноти з"ясування обставин справи при вирішенні питання про скасування щодо засудженого ОСОБА_2 звільнення від відбування покарання із випробуванням,  невідповідності висновків суду,  викладених у постанові,  фактичним обставинам справи та наявності істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, 

постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 квітня 2007 року щодо ОСОБА_2не може визнаватись законною та обгрунтованою,  а тому вона підлягає скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд в процесі якого необхідно,  із урахуванням наведеного,  дослідити надані матеріали та прийняти щодо ОСОБА_2законне та обгрунтоване рішення. Керуючись  ст.  365,  366,  382 КПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляцію захисника ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 квітня 2007 року щодо засудженого ОСОБА_2 скасувати.

Матеріали про скасування щодо засудженого ОСОБА_2 звільнення відбування покарання із випробуванням направити на новий судовий розгляд до Києво-Святошинського районного суду Київської області,  іншим суддею.

Засудженого ОСОБА_2 із-під варти звільнити негайно.