УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа №22ц-5474/09     Головуючий суддя у 1-й інстанції - Ніколаєва І.К.

Категорія - 32     Доповідач - Демченко Е.Л.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09 грудня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Басуєвої Т.А.

суддів - Демченко Е.Л., Волошина М.П.

при секретарі - Качур Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля" М.Павлоград Дніпропетровської області на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля" М.Павлоград Дніпропетровської області (далі - ВАТ „Павлоградвугілля") про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, -

встановила:

В березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків в розмірі 7.000 грн., посилаючись на те, що він тривалий час працював у тяжких та шкідливих умовах праці на шахтах ВАТ „Павлоградвугілля". У зв'язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки, впливом комплексу виробничих шкідливостей на підприємстві вугільної промисловості, він отримав професійне захворювання. 23 квітня 2007 року висновком МСЕК йому вперше встановлено 15% втрати професійної працездатності, визнано інвалідом 3 групи. Просив суд задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2009 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ВАТ „Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25.000 грн.

В апеляційній скарзі ВАТ „Павлоградвугілля" просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову, оскільки рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ „Павлоградвугілля" підлягає частковому задоволенню, а рішення зміні з наступних підстав.

Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 тривалий час працював у тяжких та шкідливих умовах праці на шахтах ВАТ "Павлоградвугілля". У зв'язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки, впливом комплексу виробничих шкідливостей на підприємстві вугільної промисловості, він отримав професійне захворювання.

Згідно довідки МСЕК від 23 квітня 2007 року йому вперше було встановлено 15% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності(а.с.36,37).

Відповідно до частин першої та другої ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

За ст.2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Разом з тим, на час установлення МСЕК позивачу втрати професійної працездатності в зв'язку з ушкодженням здоров'я, нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не було передбачено право застрахованої особи на страхову виплату за моральну шкоду.

З урахуванням наведеного, питання про відшкодування працівнику моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням його здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України „Про охорону праці".

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не вирішив питання про наявність факту заподіяння моральної шкоди, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до ст.2371 КЗпП України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на відповідача, з вини якого позивачеві було заподіяно моральну шкоду, пов'язану з виконанням ним трудових обов'язків, який не створив безпечних і нешкідливих умов праці та не приймав заходів для обмеження або зменшення впливу шкідливих факторів на своїх працівників.

Також не можна прийняти до уваги твердження відповідача про не врахування судом першої інстанції спливу позовної давності, оскільки згідно діючого законодавства на дані спірні правовідносини позовна давність не поширюється.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано, відповідно до вимог ст.12 Закон України „Про охорону праці", ст.2371 КЗпП України, стягнув з ВАТ „Павлоградвугілля" на користь позивача моральну шкоду.

Разом з тим, виходячи із обставин справи, наслідків та відсотків втрати працездатності позивача, принципу розумності та справедливості, колегія суддів вважає можливим зменшити стягнуту судом першої інстанції суму моральної шкоди до 1.000 грн.

Керуючись ст.ст.303,307, 309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля" м.Павлоград Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2009 року змінити.

Зменшити розмір стягнутої на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля" м. Павлоград Дніпропетровської області до 1.000 грн.

Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту проголошення.