Справа № 22-4612 Головуючий у 1 інстанції Мирошниченко В.В.
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі: Степаненко В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 5 квітня 2007 року за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Петровського районного суду м. Донецька від 5 квітня 2007 року, яким йому відмовлено в задоволенні позовних вимог до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, - та постановити рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що у суда не було правових підстав для відмови у задоволенні його позовних вимог, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України Закони України „Про державний бюджет України на 2007 рік" і „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхувння від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності", на які послався суд, не розповсюджуються на даний вид правовідносин, тому що їх юридична обов'язковість не розповсюджується на факт, який виник до набрання чинності зазначеними законами, тобто 8 лютого 2006 року, коли в результаті освідчення МСЕК вперше була встановолена стійка втрата працездатності у зв'язку з отриманою травмою у жовтні 2005 року. Позивач посилається також на порушення судом першої інстанції Конвенції з прав людини і практики Європейського суду як джерела права.
Позивач в судове засідання апеляційного суду не з'явився, надіславши заяву про розгляд справи у його відсутності.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, працюючи на підприємствах вугільної промисловості, при виконанні трудових обов'язків 28 жовтня 2005 року отримав травму і йому встановлений діагноз посттравматичний неврит лівого м/берцового нерва, перелом малоберцової кістки, про що складений акт за формою Н-1.
Висновком МСЕК від 25 червня 2005 року позивачу вперше встановлено 10% стійкої втрати професійної працездатності внаслідок травми, отриманої 24 жовтня 1999 року, а
висновком МСЕК від 8 лютого 2006 року позивачу встановлено 25 % професійної працездатності за сукупністю: 10% внаслідок травми, отриманої 24 жовтня 1999 року і 15% вперше внаслідок травми, отриманої 28 жовтня 2005 року.
Внаслідок пошкодження здоров'я, викликаного отриманими травмами, позивачу завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров'я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації життя.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і проценсуального права.
За змістом ст. ст. 1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва. Зазначений Закон набрав законної сили з 1 квітня 2001 року і регулює правовідносини по відшкодуванню моральної шкоди, які виникли між сторонами після зазначеної дати.
Як вбачається з матеріалів справи право на відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у зв'язку з професійним захворюванням у позивача виникло у 2005 році внаслідок травми, отриманої 28 жовтня 2005 року.
Проте рішення судом першої інстанції ухвалене 5 квітня 2007 року, коли діяв Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік» статтею 71 п.22 якого на 2007 рік зупинена дія абзацу 4 статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту «є» пункту 1 частини 1 ст. 21, частини 3 статті 34 зазначеного Закону, які передбачають відшкодування моральної шкоди незалежно від часу настання страхового випадку.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимогОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не спростовують висновків суду. Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 5 квітня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.