АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №11-636-2009 р.     Головуючий по 1 інстанції

Категорія: ст.ст.166 ч.3,     Середа Л.В.

182 ч.2,19 ч.4 КК     Доповідач в апеляційній інстанції

України     Неділько М.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2009 р. Судова палата в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого     Неділька М.І.

суддів     Лиги М.П., Євтушенка В.Г.

за участю прокурора     Гришанової Н.Д.

адвоката     ОСОБА_3

розглянула матеріали справи за апеляцією помічника Золотоніського міжрайонного прокурора на постанову судді Золотоніського міськрайонного суду від 22.09.2009р., якою відмовлено в задоволенні подання Золотоніського MB КВІ про направлення ОСОБА_4 для відбуття призначеного судом покарання.

Як встановлено із матеріалів справи, вироком Золотоніського районного суду від 20.02.2001р. ОСОБА_4 засуджений за ст.ст.166 ч.3, 182 ч.2, 19 ч.4, 42 КК України (в ред.. 1960р.) до остаточної міри покарання п'ять років позбавлення волі.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Черкаського обласного суду від 29.05.2001р. вирок суду був змінений, покарання пом'якшене.

На підставі ст.45 КК України йому визначене умовне покарання з двохрічним іспитовим строком та сплатою штрафу в сумі 680 грн.

Як зазначено відносно цього в постанові судді, під час іспитового строку начальником Золотоніського МРВ КВІ направлене подання про скасування звільнення ОСОБА_4 від покарання і направлення його для відбування призначеного судом покарання на вказаний строк.

В обґрунтування подання він зазначає, що ОСОБА_4 за час перебування на обліку на шлях виправлення не став і з метою ухилення від відбування покарання 17.06.2001р. звернувся із заявою в органи КВІ про тимчасове проживання в м.Києві на протязі місяця з метою влаштування на навчання своєї дочки.

Проте на місце проживання він не повернувся і про своє місце перебування органам КВІ не повідомив, в зв'язку з чим 3.09.2009р. відносно нього заведено розшукову справу.

В ході розшукових дій 30.06.2009р. він був затриманий у Києві працівниками міліції.

Відмовляючи в задоволенні подання суддя в постанові вказав, що ОСОБА_4 адміністративних порушень не вчиняв і відповідно до судових рішень ніякі обов'язки на нього не покладалися. Крім того, згідно повідомлення представника КВІ, на його адресу в с.Дмитрівку інспекцією письмові виклики чи повістки не надсилалися і розшукові міри відносно нього не проводилися.

В матеріалах справи відсутні дані про невиконання засудженим додаткового покарання.

Також в період іспитового строку він не вчиняв нового злочину, сплатив штраф, за місцем реєстрації характеризується позитивно.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням прокурор в апеляції просить скасувати постанову судді і направити справу в той же суд на новий судовий розгляд.

При цьому вказує, що ОСОБА_4 на шлях виправлення не став і не бажає ставати, а також може вчиняти нові злочини.

Вибувши в липні 2001р. в м.Київ ОСОБА_4 до місця свого проживання не повернувся, тобто в с.Дмитрівка Золотоніського району.

Таким чином він ухилявся від виконання ухвали Черкаського обласного суду. Такі дії він вчиняв свідомо оскільки в суді поясняв про те, що йому було відомо про існування стосовно нього негативних наслідків в зв'язку з винесенням ухвали обласного суду. Проте за власної недбалості і самовпевненості вважав, що невиконання обов'язків не буде тягти за собою ніяких негативних наслідків.

Заслухавши доповідача, прокурора, підтримавшого апеляцію, вислухавши засудженого та його адвоката, які просили залишити апеляцію прокурора без задоволення та дослідивши матеріали справи колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

Як встановлено із матеріалів справи, судом першої інстанції належним чином були досліджені матеріали справи та в повній мірі допитаний засуджений по справі ОСОБА_4 відносно обставин проживання ним в м.Києві в період із 2001 по 2009р.р.

При цьому в рахунок виконання вказівок, викладених в ухвалі колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 25.08.2009р., судом першої інстанції витребовувалась та досліджувалась розшукова справа із Золотоніського MB КВІ відносно ОСОБА_4

Враховуючи зібрані по справі докази суд дійшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_4 не підлягає направленню в місця позбавлення згідно подання КВІ.

При цьому належним чином було враховано, що засуджений сплатив визначений йому штраф і після винесення вироку - протягом двохрічного іспитового строку, не вчиняв протиправних дій.

Крім того, обов'язок реєстрації та не змінювати місце проживання на нього не покладалися,- про що безпосередньо встановлено в ході розгляду справи.

Відсутні по справі також і відповідні дані про те, що службою виконання покарань вживалися заходи по розшуку ОСОБА_4 Письмові дані стосовно цього, які є в справі, є непереконливими.

За таких обставин, відповідно до вимог ст.45 ч.5 КК України відсутні підстави для направлення засудженого в місця позбавлення волі.

В зв'язку з цим посилання прокурора в апеляції на ухилення ОСОБА_4 від виконання судового рішення умисно і свідомо є безпідставними і такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

За викладених обставин апеляція прокурора не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Постанову Золотоніського міськрайонного суду від 22.092009р., якою відмовлено в задоволенні подання Золотоніського MB КВІ про направлення ОСОБА_4, засудженого Золотоніським районний судом за ст.ст. 166 ч.3, 182 ч.2, 19 ч.4 КК України (в

ред..1960р.) на п'ять років позбавлення волі, зміненого ухвалою Черкаського обласного суду від 29.05.2001р. на умовне покарання на підставі ст.45 КК України із застосуванням двохрічного іспитового строку і із накладенням штрафу в сумі 680 грн. та позбавлення права займати керівні посади підприємства строком на п'ять років, - в місця позбавлення волі, залишити без зміни, а апеляцію Золотоніського міжрайонного прокурора, - без задоволення.