АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №11-613-2009 р.     Головуючий по 1 інстанції

Категорія : ст.185 ч.2 КК     Сухомудренко В.В.

України     Доповідач в апеляційній інстанції

Ільченко A.M.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2009 р. Судова палата в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого     Ільченко A.M.

суддів     Демиденко А.І., Охріменко І.К.

з участю     ОСОБА_3

прокурора

розглянувши кримінальну справу за апеляцією прокурора, що приймав участь у розгляді справи по 1 інстанції на вирок Смілянського міськрайсуду Черкаської області від 15 вересня 2009р., яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, не судимого, в силу ст.89 КК України, визнаного винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з 2-х річним іспитовим строком. У відповідності зі ст.76 КК України на ОСОБА_4 покладені обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи.

Згідно вироку ОСОБА_4 визнано винним в тому, що він 2 червня 2008 року близько 7 години за попередньою змовою та разом з ОСОБА_5, який засуджений вироком Смілянського міськрайсуду Черкаської області від 27 липня 2009 року, з посавища поблизу вулиці Н.Левицького в с.Ноєачів Смілянського району, таємно викрав корову вартістю 5060 грн. та 10 м. металевого ланцюга вартістю 100 грн.; чим завдав ОСОБА_1 шкоди на 5160 грн.

В апеляції, прокурор, що приймав участь у розгляді справи по 1 інстанції просить скасувати вирок, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляція прокурора не підлягає до задоволення з таких підстав.

Винність ОСОБА_4 у скоєнні злочину, при обставинах вказаних у вироці, підтверджена зібраними по справі доказами, які суд перевірив в порядку ст.299 ч.3 КПК України, що ніким не оспорюється.

Дії ОСОБА_4 за ч.2 ст.185 КК України судом кваліфіковано вірно.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував характер і ступінь тяжкості вчинення злочинів, дані про його особу, що характеризують його позитивно. Вірно врахував пом'якшуючі покарання обставини: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, молодий вік ОСОБА_4, добровільне відшкодування збитків та прохання потерпілої не позбавляти його волі, а також вірно врахував і обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину щодо особи похилого віку.

З урахуванням всіх обставин, суд вірно прийшов до висновку про можливість застосування до засудженого ОСОБА_4 ст.75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням. Обґрунтовано суд визначив ОСОБА_4 мінімальне покарання за ч.2 ст.185 КК України, у вигляді 3-х років позбавлення волі, як необхідне і достатнє покарання для виправлення ОСОБА_4

Підстав для посилення покарання ОСОБА_4, про що йдеться у апеляції прокурора, по справі не має.

Посилання апелянта про те, що ОСОБА_4 раніше скоював злочинні дії, колегія суддів, не може прийняти до уваги, оскільки ОСОБА_4 в силу ст.89 КК України, є особою не судимою.

Не може суд прийняти до уваги посилання апелянта, що по справі не враховано, що злочин спрямований, як посягання на приватну власність, оскільки ця обставина охоплена кваліфікацією дій ОСОБА_4 за ч.2 ст.185 КК України.

По справі шкода відшкодована, про що вказав прокурор виступаючи в дебатах при підтримці державного обвинувачення (а.с.100). Потерпіла в судовому засіданні відносно ОСОБА_4 позовних вимог не заявила і відносно нього просила обрати міру покарання не позбавлену зі свободою.

При таких обставинах, враховуючи, що по справі не встановлено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування вироку, колегія суддів не вбачає, підстав для задоволення апеляції.

Керуючись наведеним та ст.ст. 362, 366 КПК, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок Смілянського міськрайсуду Черкаської області від 15 вересня 2009 року відносно ОСОБА_4, - без змін.