Справа №22Ц-2351/2007р. Головуючий у 1 інстанції Кашперська Т.Ц.
Категорія 01,11,12 Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2007 року колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Приходька К.П.,
суддів Даценко Л.М., Хопта С.Ф.,
при секретарі Данчук Т.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 травня 2007 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_4, державний нотаріус Першої Київської обласної нотаріальної контори ОСОБА_5про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки від 26 грудня 2005 року та витребування земельної ділянки,
встановила:
у грудні 2006 року позивачка звернулася до суду з позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона була членом КСП -«Агрофірма Рубежівська». Землі, що перебували у колективній власності членів цього підприємства, були розпайовані вона отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН №372510, видача сертифікатів відбувалась на підставі рішення Києво - Святошинської районної державної адміністрації №147 від 30 березня 2000 року.
Для продажу земельних ділянок в усній формі укладалися договори доручення та було організоване масове оформлення відповідних довіреностей, зокрема, позивачка видала довіреність на ім'я відповідача ОСОБА_2., довіреність була посвідчена нотаріусом ОСОБА_5., і зареєстрована в реєстрі 04 березня 2005 року.
Відповідно до положень чинного законодавства, укладення договору доручення в частині, що стосується відчуження земельної частки (паю) та відповідної земельної ділянки, є протиправним, оскільки під час укладення цього договору доручення та видачі відповідної довіреності в Україні діяла пряма заборона на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв); землі, що належали КСП і були розпайовані, призначались для товарного сільськогосподарського виробництва, на момент укладення вказаного договору доручення та видачі відповідної довіреності цільове призначення цих земель залишалось незмінним.
Позивачка вважає, що укладення договору доручення та видача доручення в частині відчуження (продажу чи обміну) земельної ділянки відбулося всупереч чинному законодавству, а тому є недійсними (нікчемними) в частині, що стосується відчуження земельної ділянки.
Укладення договору доручення між нею та відповідачем ОСОБА_2 та видача відповідної довіреності не породили жодного юридичного наслідку з часу її укладання, тобто передача повноважень на відчуження земельної ділянки, право на яку мала позивач, не відбулося.
2
Оскільки укладений договір доручення та відповідна довіреність суперечать закону, вона 03 жовтня 2006 року скасувала останню. Однак, як їй стало відомо, відповідач ОСОБА_2. продав належну їй земельну ділянку відповідачу ОСОБА_3., договір купівлі-продажу посвідчений 26 грудня 2005 року приватним нотаріусом ОСОБА_4.
Позивачка вважає, що при продажі вказаної земельної ділянки відповідач ОСОБА_2. діяв із перевищенням наданих йому повноважень, вона жодним чином не схвалила правочин, і в зв'язку із чим договір купівлі-продажу земельної ділянки пл. 1,9340 га., є неукладеним, а підстави для володіння цією земельною ділянкою у відповідача ОСОБА_3. відсутні, земельна ділянка повинна бути повернута у її володіння.
У зв'язку із викладеним позивачка просила визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться на території Бучанської селищної ради пл. 1,9340 га., укладений 26 грудня 2005 року ОСОБА_2. від імені позивача та ОСОБА_3. та витребувати з володіння ОСОБА_3. спірну земельну ділянку.
У квітні 2007 року позивачка уточнила свої позовні вимоги обґрунтовуючи їх тим, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 успадкувала від своєї матері ОСОБА_6. право на земельну частку (пай) у землі, що належала КСП «Агрофірма «Київська» розміром 3,07 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі на місцевості.
На підставі сертифіката на земельну частку (пай) серії РН №372510, виданого Києво -Святошинською районною державною адміністрацією 22 серпня 2000 року позивачці виділено в натурі (на місцевості) три земельні ділянки: земельна ділянка пл. 1,9340 га., що знаходиться на території Бучанської селищної ради; земельна ділянка 11-А, що находиться в межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району і передається у спільну часткову власність 6 осіб; земельна ділянка, що знаходиться в межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради і передається у-спільну часткову власність 6 осіб.
Позивачка уклала з відповідачем ОСОБА_2. 04 березня 2005 року договір доручення та видала відповідну довіреність, якою уповноважила останнього бути її представником з усіх питань, пов'язаних з отриманням на її ім'я Державного акта на право власності на земельну ділянку, що розташована на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради, право на яку належало їй згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай), із змісту довіреності випливає, що у ній йдеться лише про одну земельну ділянку, що знаходиться на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради.
Вона не могла передати право розпорядження земельною ділянкою відповідачу, оскільки сама це право не одержала. Зазначала, що укладення договору доручення і довіреності в частині, що стосується відчуження спірної земельної ділянки, а також укладення відповідачем ОСОБА_2. від імені позивача договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки, суперечить законодавству, а підстави для володіння цією земельною ділянкою у відповідача відсутні. Зважаючи на те, що позивачка жодним чином не схвалювала правочину, вчиненого відповідачем ОСОБА_2., цей правочин не створив, не змінив і не припинив її права та обов'язки щодо належних їй прав на спірну земельну ділянку, договір купівлі-продажу земельної ділянки є неукладеним, а підстави для володіння цією земельною ділянкою відсутні, в зв'язку із чим земельна ділянка повинна бути передана у володіння позивачки.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 травня 2007 року в задоволені позову відмовлено.
3
Позивачкою подана апеляційна скарга на рішення суду в якій вона просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задоволити її позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушені норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За правилами ст.214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним воно вважається тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим - коли ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2. діяв без перевищення наданих йому позивачкою повноважень при відчуженні спірної земельної ділянки.
Проте з таким висновком суду першої інстанції не можливо погодитися з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1. мала право на земельну частку (пай) у землях, що належали колективному сільськогосподарському підприємству «Агрофірма Рубежівська» розміром 3,07 умовних кадастрових гектара без визначення цієї частки в натурі на місцевості, вказане право вона успадкувала від своєї покійної матері.
Наведене підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РН №372510, виданим Києво - Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 22 серпня 2000 року відповідно до рішення Києво - Святошинської районної державної адміністрації від 30 березня 2000 року за №147, а також свідоцтвом про право на спадщину, що посвідчено 04 березня 2005 року і зареєстровано в реєстрі за №1-336.
На підставі попередньої усної домовленості позивачка ОСОБА_1. видала відповідачу ОСОБА_2. 04 березня 2005 року нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважила відповідача ОСОБА_2. бути її представником з усіх питань, пов'язаних з отриманням на її ім'я Державного акту на право власності на земельну ділянку, що розташована на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, право на яку належить їй згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН №372510, а також зі зміною цільового призначення вказаної земельної ділянки, після чого продати зазначену земельну ділянку за ціну і на умовах на свій розсуд, що підтверджується копією довіреності від 04 березня 2005 року, посвідченої державним нотаріусом Першої Київської обласної нотаріальної контори ОСОБА_5. і зареєстрованою в реєстрі за №1-332.
03 жовтня 2006 року позивачка скасувала дану довіреність про що подала відповідну заяву до
Першої Київської обласної державної нотаріальної контори.
26 грудня 2005 року відповідач ОСОБА_2. від імені позивачки на підставі довіреності, від 04 березня 2005 року, уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки із відповідачем
ОСОБА_3.
Відповідно до даного договору продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність належну продавцю земельну ділянку площею 1,9340 кв.м., що находиться в сел. Буча Київської області території Бучанської селищної ради. Земельна ділянка належить позивачці на
4
підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення 52-ї сесії VI скликання Бучанської селищної ради від 29 вересня 2005 року №1470-52-IV.
Відповідно з вимогами ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.
Статтею 1003 ЦК України встановлено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
У довіреності від 04 березня 2005 року позивачка чітко визначила юридичні дії, які належало вчинити повіреному - відповідачу по справі ОСОБА_2., а саме: продати земельну ділянку.
Із тексту довіреності від 04 березня 2005 року вбачається, що земельна ділянка, яку слід було продати відповідачу ОСОБА_2. мала володіти двома ознаками: 1) бути розташованою на території Михайлівсько - Рубежівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області; 2) бути виділеною в натурі (на місцевості) на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН №372510.
З договору купівлі-продажу від 26 грудня 2005 року випливає, що його предметом виступає земельна ділянка, яка знаходиться в селищі Буча Київської області на території Бучанської селищної ради. У цьому договорі прямо вказується, що відповідач ОСОБА_2. діє від імені позивачки ОСОБА_1. на підставі довіреності від 04 березня 2005 року.
Враховуючи вище викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач ОСОБА_2. вийшов за межі повноважень, наданих йому довіреністю, оскільки уклав договір купівлі - продажу земельної ділянки, розташованої в іншому місці, ніж земельна ділянка, право на продаж якої надане йому довіреністю.
Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України, однією з вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, вважається відповідність волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі.
Згідно з вимогами ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України.
Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Згідно пояснень позивачки ОСОБА_1., які вона дала в суді, вона не схвалювала правочину, вчиненого відповідачем ОСОБА_2. та не вчиняла дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Вказаний правочин не створив, не змінив і не припинив права та обов'язки ОСОБА_1. на спірну земельну ділянку.
Відповідно з вимогами ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що договір купівлі - продажу спірної земельної ділянки від 26 грудня 2005 року необхідно визнати недійсним, земельну ділянку необхідно повернути позивачці по справі.
5
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив рішення на неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мали значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, з порушення норм матеріального права, а тому за таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення яким слід задоволити позовні вимоги позивачки.
На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.307,309,313,316,317 ЦПК України колегія,
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1задоволити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 травня 2007 року скасувати та постановити нове рішення.
Позовну заяву ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_4, державний нотаріус Першої Київської обласної нотаріальної контори ОСОБА_5про визнання недійсним договору купівлі -продажу земельної ділянки від 26 грудня 2005 року та витребування земельної ділянки, задоволити.
Визнати недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки, що знаходиться на території Бучанської селищної ради за кадастровим №3210945300:01:128:0123 площею 1,9349 га., укладений 26 грудня 2005 року ОСОБА_2, від імені ОСОБА_1, з ОСОБА_3 посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №5964 та Державному реєстрі право чинів за №1078593.
Витребувати з володіння ОСОБА_3\ земельну ділянку, що знаходиться на території Бучанської селищної ради за кадастровим №3210945300:01:128:0123 площею 1,9349 га., яка належить ОСОБА_1 відповідно до Державного акта ЯА №564279 на право власності на земельну ділянку згідно рішення 52-ї сесії VI скликання Бучанської селищної ради від 29 вересня 2005 року №1470-52-IV.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.