Справа №2-А-1/2007
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 квітня 2007 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючої судді Ткачук С.С.
при секретарі Шпаковській Ю.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
відповідача Донецького областного центру медико-соціальної експертизи,
3-ї особи Медико-психологічного центру,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1про визнання неправомірними дії Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи та визнання причини захворювання серця,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії відповідача щодо направлення його на огляд до медико-соціальної експертної психіатричної лікарні неправомірними та зобов'язати встановити причину захворювання серця, провести повторний огляд і вирішити питання щодо встановлення інвалідності, стягнути понесені судові витрати.
Як зазначив позивач, він з 1986 по 1994 р. працював слюсарем по ремонту рухомого складу вагонного депо станції Ясинувата, Донецької залізниці. 19.08.1992 р. отримав на виробництві тілесні ушкодження голови і стегна, після чого захворів, а згодом у нього було встановлено перебої в роботі серця. Проходив медичне обстеження і йому було встановлено діагноз „синдром слабкості синусового вузла". Потім йому було зроблено операцію і імплантовано електрокардіостимулятор. В 2003 р. лікувався в серцево-судинній центральній лікарні м. Харкова і лікарсько-консультативною комісією цієї медичної установи йому було встановлено діагноз: "вегетативна дисфункція синусового вузла". Після клінічних досліджень, що підтвердили стійкий необоротний процес захворювання, позивача було направлено на огляд до обласного центру медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України. Але чомусь відповідні документи були направлені до обласної психологічної лікарні м.Донецька, на що він погодився, бо вважав, що це формальність. За висновками лікарів цієї медичної установи позивачу було встановлено психічне захворювання та визначена інвалідність 11 групи. Позивач вважає, що в першу чергу йому слід було встановити інвалідність з приводу хвороби серця та неврології. Вважає, що з боку відповідача було порушено його право вільного вибору встановлення інвалідності при наявності двох хвороб. Крім того, визнання його інвалідом за психічною хворобою має для нього суттєве значення, бо це відобразилося на його житті, сусіди почали ображати та сторонитися його.
Просив також відшкодувати йому понесені витрати в розмірі 200 грн. на правову допомогу.
В судовому засіданні позивач доповнив свої вимоги і просив зобов'язати відповідача визначити наступ інвалідності за наявними у нього хворобами, наслідком травми на виробництві, що відбулась у 1992 році.
Представник Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи позов не визнав і пояснив у суді, що дійсно з 3 по 12 серпня позивач знаходився на стаціонарному обстежені та лікуванні в умовах травматологічного відділення, з 10 листопада по 1 грудня 1994 р. обстежувався та лікувався у відділені неврозів центральної клінічної лікарні №5 м.Харкова, де був оглянутий психіатром, встановлено діагноз: астенічний синдром, соматогенно обумовлений. Також 1 грудня цього року було проведено операцію на серці і в лютому 1995 р. вперше був оглянутий міською кардіологічною МСЕК м.Донецька, яка встановила З групу інвалідності строком на 1 рік. В зв'язку із оскарженням позивачем рішення МСЕК
2
04.04.1995 p., він був оглянутий обласною МСЕК №1 і постановлена 2 група інвалідності. Внаслідок виражених порушень у позивача в психоемоційній сфері, він був знову обстежений в умовах центральної клінічної лікарні №5 м.Харкова у відділені неврозів та працівниками кафедри психіатрії медичного інституту м.Донецька. Потім 14.08.1997 р. був оглянутий міською психіатричною МСЕК м.Донецька, за рішенням якої позивачу було встановлено діагноз: патологічний розвиток особистості, астено-іпохондричній варіант, на органічному фоні, стійка декомпенсація, супутній діагноз: постміокардичний кардіосклероз, синдром слабкості синусового вузла с синдромом МЕС, ХНК 1 ст., був визнаний інвалідом 2 групи загального захворювання. 06.12.2005 р. рішенням обласної психіатричної МСЕК визнавався інвалідом 2 групи загального захворювання без терміну переогляду. Як повідомив представник відповідача у 1998 р. за направленням кардіологічної МСЕК, яка є їх структурним підрозділом, позивачу було запропоновано пройти обстеження в обласній психоневрологічній лікарні м.Донецька, на що останній погодився, бо захворювання серця не давало підстав для визнання йому інвалідності. Рішенням психіатричної МСЕК його було визнано інвалідом 2 групи. З 1998 по 2005 р. постійно проходив огляд у психіатричній МСЕК і встановлена група інвалідності йому підтверджувалася. З того часу позивач ці рішення не оскаржував, бо був згоден. Рішення відносно діагнозів приймалися на підставі медичних висновків, наявності причинного зв'язку з травмою на виробництві у 1992 р. встановлено не було. На даний час підстави для огляду позивача з приводу кардіологічного захворювання відсутні, бо до них не надходило документів в порядку, визначеному законодавством. Дії обласного центру медико-соціальної експертизи правомірні, права позивача не порушилися, просив у позові відмовити.
Представник медично-психологічного центру позов не визнав і пояснив, що після консультації позивача в лікарні психіатричною МСЕК Донецького обласного центру медико-сиціальної експертизи, позивачу була встановлена друга група інвалідності в зв"язку із психіатричним захворюванням. Прибув позивач до лікарні у 1998 р. з діагнозом: наслідки черепно-мозкової травми. З того часу проходить лікування, звертається позивач самостійно. З 24 жовтня по 9 листопада 2005 знаходився на черговому лікуванні, але після відмови від лікування був виписаний. Ними готувалися документи на психіатричну МСЕК, огляд якої позивач приходив добровільно, погоджувався з виставленим діагнозом і рішення не оскаржував. Вважає, що підстав для задоволення позову немає.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані суду докази, суд прийшов до висновку, що у позові слід відмовити з таких підстав.
Із матеріалів цивільної справи, медичної справи обласного центру медико-соціальної експертизи, медичних документів, судом встановлено, що згідно акту за №5 про нещасний випадок на виробництві 19.08.1992 p., слюсар контейнерного цеху ОСОБА_1 при виконанні ремонту крівлі контейнеру № 3195 19307 опускався по дробині на землю і зачепився відірваним каблуком чобота за третю приступу знизу та впав на землю, внаслідок чого травмував голову та стегно. Як повідомив головний лікар дорожньої лікарні №2 станції Яснувата, 19.08.1992 р. за медичною допомогою ні до стаціонару, ні амбулаторно не звертався. В зв'язку із незгодою позивача з висновками МСЕК в травні 2006 р. управлінням охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації проводилася перевірка, результатами якої було встановлено наступне.
У зв'язку з отриманою побутовою закритою черепно-мозковою травмою позивач з 3 по 12 серпня 1994 р. знаходився на стаціонарному обстеженні та лікуванні у умовах травматологічного відділення дорожньої лікарні №2 ст.Ясинувата і був консультований обласними спеціалістами: невропатологом, кардіологом. З 10 листопада по 1 грудня 1994 р. знаходився на обстеженні та лікуванні у відділенні неврозів центральної лікарні №5 м.Харкова, де був оглянутий психіатром і йому було встановлено діагноз: астенічний синдром, соматогенно обумовлений. В наступному, у зв'язку із патологією серця, встановленою кардіохірургом, позивач був переведений до кардіологічного відділення цієї лікарні з метою оперативного втручання (імплантація штучного водія ритму), де знаходився з 1 по 19 грудня 1994 р.
3
За направленням лікарсько-консультативної комісії дорожньої лікарні №2 ст.Ясинувата від 13.01.1995 р. позивач був вперше оглянутий міською кардіологічною МСЕК м.Донецька, рішенням якої за діагнозом: міокардитичний кардіосклероз, синдром слабкості синусового вузла, стан після операції (05.12.94 p.); ендокардіальної імплантації ЕКС 500м; наслідки побутової закритої черепно-мозкової травми: струс головного мозку 03.04.1994 р. з лікворо-гіпертензіонним та вестибуло-атактичним синдромами; виражений астено-невротичний синдром, була встановлена 3 група інвалідності загального захворювання терміном на 1 рік. Але 04.04.95 р. у зв'язку з оскарженням рішення міської кардіологічної МСЕК м.Донецьк позивач був оглянутий обласною МСЕК №1,3 групу інвалідності змінено на другу. Під час чергового засвідчення 17.05.1996 р. та 28 травня і 3 червня 1997 р. даний діагноз захворювання серця був підтверджений кардіологічною МСЕК. 04.08.97 р. психіатричною МСЕК позивачу за загальним діагнозом: міокардитичний кардіосклероз, синдром слабкості синусового вузла була встановлена 3 група інвалідності. Але позивач претендував на визнання його інвалідом 2 групи, по направленням голови кардіологічної МСЕК він був направлений до психіатричної МСЕК на консультацію. За згодою позивача 04.08.1997 р. був консультований в диспансерному відділенні Донецької обласної психіатричної лікарні і йому було встановлено діагноз: наслідки черепно-мозкової травми, патологічний розвиток особистості, астено-іпохондричний варіант, нестійка компенсація. Згідно акту огляду психіатричної МСЕК 17.08.98 р. позивачу встановлюється загальний діагноз: наслідки побутової закритої черепно-мозкової травми у 1994р.: струс головного мозку з лікворо-гіпертензіонним та вестибуло-атактичним синдромом, паталогічний розвиток особистості. Захворювання серця визнається супутнім діагнозом. З того часу позивач постійно проходив засвідчення у психіатричній МСЕК м.Донецька, а з 06.12.2005 р. позивач визнається інвалідом 2 групи із психіатричним захворюванням: хронічна зміна особистості за змішуваним типом. З того часу позивач не оскаржував рішення психіатричної МСЕК м.Донецька і не наполягав на наданні йому направлення до кардіологічної МСЕК.
Відповідно до ст.6 п.є,ї,й Закону України „Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.1992 р. № 2801-XII із змінами та доповненнями, кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та організацій охорони здоров'я, можливості проведення незалежної медичної експертизи у разі незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров'я можуть бути ущемлені загальновизнані права людини і громадянина.
Як вбачається з наведеного, дійсно 04.08.1997 р. головою кардіологічної МСЕК, структурного підрозділу відповідача, було дано позивачу направлення до психіатричної МСЕК для консультації на предмет наявності у нього психіатричного захворювання, яка відбулась за його згодою, бо позивач вважав, що має право на встановлення йому інвалідності 2 групи. До цього часу документи на огляд позивача з приводу встановлення йому інвалідності із захворювання серця до відповідача не надходили, тому підстав для його огляду кардіоголічною МСЕК немає.
Повноваження Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи визначені Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою КМУ від 22.02.1992р. за №83 із змінами(далі по справі Положення) , згідно п.21 якого, огляд громадян у медико-соціальних експертних комісіях проводиться за місцем проживання або лікування за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу при пред"явленні паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.
Згідно Порядку організації та проведення медично-соціальної експертизи втрати працездатності, затвердженого постановою КМУ від 04.04.1994 р. за №221 (далі по справі Порядок), направлення на огляд хворого до МСЕК видається лікарьсько-консультативною комісією відповідної лікарсько-профілактичної установи по затвердженому Мінздравом зразку після клінічного дослідження.
4
На підставі зазначеного суд визнає, що дії голови кардіологічної МСЕК, що входить до структури юридичної особи - Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи, правомірні і відповідають вимогам вказаного Порядку та Положення. Вимоги позивача щодо зобов'язання Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи встановити причину захворювання серця (загальне або виробниче), провести повторний огляд і вирішити питання стосовно можливості встановлення інвалідності з цього приводу передчасні та відсутні підстави для такого повторного огляду позивача без попереднього подання направлення по встановленому зразку і проведенню сьогоднішніх клінічних досліджень, як це визначено у Порядку. Крім того, за висновком комплексної експертизи від 22.11.2006 р. за № 820 причинно-наслідкового зв"язку між захворюваннями, що існували у позивача у 1997 році, та травмою на виробництві 19.08.92 р. немає, оскільки в наданих документах відсутні медичні данні про перенесення позивачем 19.08.92 р. черепно-мозкової травми та травми грудної клітини. Висновки експертизи підтверджуються медичними картками позивача та наданими суду виписками із історій його хвороб. Керуючись ст.ст. 10,79,163 КАС України, суд
постановив:
Позов залишити без задоволення.
Відмовити ОСОБА_1у позові про визнання дій Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи щодо його направлення на огляд до медико-соціальної експертної комісії обласної психіатричної лікарні неправомірними і зобов'язання встановити причину захворювання серця (загальне або виробниче), провести повторний огляд і вирішити питання стосовно можливості встановлення інвалідності з цього приводу.
Постанову може бути оскаржено до Апеляційного адміністративного суду Донецької області.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом 10 днів без попереднього подання заяви про апеляційне.