А П Е Л Я Ц І Й Н И Й СУД В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
30 червня 2010р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі : головуючого – судді Іванюка М.В, суддів Колодійчука В.М. та Якименко М.М, при секретарі Руденко О.М, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу військової частини А 1231 на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частин А 1231 про стягнення грошової компенсації за продовольчий пайок, --
В С Т А Н О В И Л А :
В жовтні 2006р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини А 1231 про про визнання її дій щодо невидачі продовольчого забезпечення незаконними і стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення. Зазначив, що в листопаді 2005р. був звільнений в запас зі Збройних сил України, де проходив службу у званні прапорщика. В обгрунтування позовних вимог послався на те, що відповідно до ч.2 ст.17 Конституції України, ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» держава має гарантувати військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця – грошову компенсацію замість них. З березня 2000 року відповідач не виплатив позивачу як військовослужбовцю грошову компенсацію за недоотриманий пайок.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 листопада 2006 року позов було задоволено. Дії відповідача визнано незаконними. З військової частини А 1231 стягнуто на користь ОСОБА_1 компенсацію за не отриманий продовольчий пайок в загальній сумі 25 755 грн. 90 коп.
Військова частина А 1231 у своїй апеляційній скарзі просить вказане рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, порушив норми матеріального права.
В суді апеляційної інстанції представник військової частини А 1231 Топольницький В.В. підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
ОСОБА_1 вважає апеляційну скаргу безпідставною і просить її відхилити.
Вислухавши зазначених осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню. Оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з таких підстав :
Справа № 22ц -2069 / 2010р. Головуючий у першій інстанції Батрин О.В.
Категорія 57 Суддя –доповідач Іванюк М.В.
Задовольняючи позов, Замостянський районний суд м. Вінниці виходив з того, що погодився з зазначеними вище доводами позивача. Як вважав суд, Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року суперечить Конституції України. Також суд звернув увагу на Постанову Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002 року «Про норми харчування військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань», якою було затверджено нові норми харчування військовослужбовців, однак позивач не отримує ні пайка, ні його грошової компенсації. При цьому суд вважав, що призупинення дії ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» не позбавляє позивача права на отримання пайка чи його грошової компенсації.
Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 16 Закону України «Про збройні сили України» від 05.10.2000р. держава забезпечує соціальний та правовий захист військовослужбовців та осіб, звільнених в запас, а також гарантує отримання за рахунок держави фінансового, речового, продовольчого та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують умови службової діяльності. При цьому за змістом Постанови Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002 року «Про норми харчування військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань» держава здійснює речове, харчове та інше забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в певних умовах, а саме : безпосередньо знаходяться на аеродромах, суднах, в лікувально-медичних закладах, тощо, та яких держава зобов’язана забезпечувати харчуванням у своїх їдальнях.
ОСОБА_1 не надав доказів того, що його служба проходила саме у таких умовах, які зобов’язували відповідача забезпечувати його харчуванням за рахунок держави і що протягом якогось певного часу він мав забезпечуватися продовольчим пайком. А його посилання на Постанову Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002р. є безпідставним, так як вона не містить положень про можливість грошової компенсації замість неотриманих продовольчих пайків. Більше того, згідно з довідкою № 3246 від 06.11.2006р. ( а.с. 14 ) служба ОСОБА_1 не проходила в умовах, які потребували забезпечення його харчуванням згідно вказаної вище Постанви КМ України.
Таким чином, суд безпідставно вважав встановленими обставини, які насправді доведеними не були.
Також колегія суддів звертає увагу на наступне :
Суд, задовольняючи позов, самостійно вирішив питання про невідповідність Конституції України Закону України від 17.02.2000р. «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», яким призупинено дію ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання продовольчих пайків генералами, офіцерами, прапорщиками та військовослужбовцями, які проходять службу за контрактом. В той же час вказаний Закон у цій частині не визнавався Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України, тобто є чинним.
Водночас, пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням Батрин О.В. щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметннй акт, який діяв у часі раніше.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України. Таким чином, суд першої інстанції був не вправі ігнорувати чинні положення Закону України від 17.02.2000р. «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».
За таких обставин рішення про задоволення позовних вимог є помилковим. Наявність зазначених обставин дає підстави для відмови в задоволенні позову. Оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення.
На підставі наведеного і керуючись ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ» від 18.02.2010р, ст.ст. 303, 304, 307ч.1 п.2, 309, 313, 314, 316, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів, --
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу військової частини А 1231 задовольнити.
Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 листопада 2006р. у даній справі скасувати.
ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову до військової частини А 1231 про стягнення грошової компенсації за продовольчий пайок.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий :
Судді :
З оригіналом вірно :