А П Е Л Я Ц І Й Н И Й СУД В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
Іменем України
07 липня 2010р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі : головуючого – судді Іванюка М.В, суддів Колодійчука В.М. та Якименко М.М, при секретарі Руденко О.М, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ майна подружжя, --
В С Т А Н О В И Л А :
В березні 1979 року строни уклали шлюб, від якого спільних дітей не мають і який 23.09.2008р. було розірвано на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.09.2008р.
ОСОБА_2 02 жовтня 2008р. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про розділ спільного майна подружжя. У додатковій позовній заяві він доповнив свої позовні вимоги. ( т.1 а.с. 2, 25 ).
ОСОБА_1 15 грудня 2008 року звернулася в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про розділ спільного майна подружжя. У поданій пізніше заяві позовні вимоги нею також були уточнені ( т.2 а.с. 162 ).
Своїм рішенням від 02 квітня 2010р. ( ухвалою від 23.04.2010р. було виправлено допущену арифметичну помилку ) Ленінський районний суд розділив спільне майно і виділив ОСОБА_1 :
- обладнання та матеріали, використані в процесі будівництва дачного будинку та господарських споруд на земельній ділянці № 87 СТ «Сонячне» Вінницького міського дачного об’єднання «Вінницькі хутори № 1»вартістю 80 314 грн ;
- предмети домашнього вжитку на загальну суму 19 141 грн, а саме : морозильну камеру, плазмовий телевізор, музичний центр, шкіряні диван та крісло, набір меблів «Фараон», шафу для одягу до передпокою, кухонний комбайн «Філіпс».
Виділено ОСОБА_2 :
- обладнання та матеріали, що були використані в процесі будівництва гаража цегельного мурованого в товаристві власників гаражів «Зв’язківець» вартістю 13 795 грн.
- предмети домашнього вжитку на загальну суму 19 600 грн, а саме : холодильник «Ардо», морозильну камеру, пральну машину «Ардо», напільну вазу зі скла, дві металеві підставки для вазонів, спальний гарнітур, кавовий набір на 6 персон, кавовий набір на 12 персон, чайний набір, набір кухонних тарілок.
Справа № 22ц -3057 / 2010р. Головуючий у першій інстанції Зайцев А.Ю.
Категорія 45 Суддя –доповідач Іванюк М.В.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію різниці у вартості виділеного майна в сумі 33 030 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2500 грн. – половину суми, отриманої ним внаслідок продажу моторного судна «Ока».
Суд відмовив сторонам у розділі грошових коштів на рахунках у банківських установах, так як ці кошти були зняті з рахунків задовго до розірвання шлюбу.
ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні вимоги її зустрічного позову про розділ автомобіля «Мерседес», який не може бути віднесений до спільного майна подружжя, так як згідно Постанови КМ України № 999 від 19.07.2006р. ввезений в якості гуманітарної допомоги ОСОБА_2 як інваліду для його особистого користування.
ОСОБА_1 відмовлено у розділі металевого гаража по АДРЕСА_2, оскільки його продано в серпні 2008 року, тобто під час перебування сторін в шлюбі.
ОСОБА_1 відмовлено в розділі коштів в сумі 10 000 доларів США, отриманих згідно розписки за продаж гаража по АДРЕСА_1 у зв’язку з відсутністю документів про належність вказаного гаража комусь із сторін.
ОСОБА_1 відмовлено в розділі дачного будинку в садовому товаристві «Іва», що сторонам не належав, оскільки згідно з наявними матеріалами членом цього товариства була донька ОСОБА_2, яка приватизувала там земельну ділянку і потім її продала.
ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі просить вказане рішення змінити і виділити їй матеріали, використані при будівництві дачного будинку на суму 55 191 грн. і матеріали, використані в процесі створення гаража в ГСК «Зв’язківець» на суму 9867 грн.
Просила виділити ОСОБА_2 моторне судно «Ока» вартістю 46 389грн 94 коп, металевий гараж по АДРЕСА_2 вартістю 15 900 грн, а також 10 000 доларів США, отриманих ним від продажу гаража по АДРЕСА_1.
Також просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію різниці вартості виділеного майна в сумі 38 595 грн.
Вважає, що відмовляючи в задоволенні частини її вимог, суд першої інстанції поставився до неї упереджено, не з’ясував дійсні обставини справи і порушив норми матеріального права.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та адвокат ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
ОСОБА_5, яка представляє інтереси ОСОБА_2, вважає апеляційну скаргу безпідставною і просить її відхилити.
Вислухавши зазначених осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанці, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав :
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апеляційної скарги на те, що розпискою від 27 серпня 2008р. про отримання коштів від продажу металевого гаража по АДРЕСА_2 не доводиться факт такого продажу і про відсутність належного доказу вчинення ОСОБА_2 продажу вказаного гаража. Адже металевий гараж є розбірною конструкцією і відноситись до нерухомого майна не може. ОСОБА_2 надав доказ про дотримання простої письмової форми договору при здійсненні продажу. У даному випадку чинне законодавство не вимагає дотримання якоїсь іншої форми договору. На момент продажу вказаного гаража сторони ще перебували в шлюбі. Відповідно до ч.2 ст. 65 Сімейного кодексу України при укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Якщо ж цей договір виходить за межі дрібного побутового, дружина, чоловік мають право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її (його ) згоди. Також не має ніякого правового значення посилання апелянта на те, що сам ОСОБА_2 у своїй позовній заяві про розірвання шлюбу вказував на фактичне припинення шлюбних стосунків в серпні 2008р. і тому при продажу гаража він мав би отримати її згоду. Адже дана обставина могла б бути вагомою в разі звернення ОСОБА_1 з вимогою про визнання вказаного договору купівлі –продажу недійсним. Однак з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з таким позовом не зверталась, продаж гаража і суму продажу не оспорювала. Тому вимога апеляційної скарги про включення металевого гаража вартістю 15 900 грн. до складу майна, що підлягає розділу, є безпідставною.
З цих же підстав не підлягає задоволенню вимога апеляційної скарги про виділення ОСОБА_2 моторного судна «Ока», вартість якого на думку ОСОБА_1 складає 46 389 грн. 94 коп. Включення цього моторного судна до складу майна, що підлягає розділу в натурі, неможливе, оскільки воно вже продано за 5000 грн. згідно з наявним біржовим контрактом, який апелянтом не оспорювався, тобто відсутні дані про продаж судна проти її волі. Тому твердження апелянта про штучне заниження іншою стороною ціни продажу не заслуговує на увагу. Половина отриманої від продажу суми – 2500 грн. цілком підставно виділена ОСОБА_1 згідно з оскаржуваним рішенням.
Судом першої інстанції встановлено, що жодна із сторін не має належних правовстановлюючих документів на гараж по АДРЕСА_1, хоча він вважається нерухомим майном. Тому слід виходити з того, що його в наявності немає і цей гараж не може бути включений до переліку майна, що підлягає розділу. Навіть якщо допустити, що даний гараж є спільним надбанням сторін як подружжя, і ОСОБА_1 було відомо про це, вона зі свого боку мала б вжити необхідних заходів для його належного оформлення. Що ж стосується коштів в сумі 10 000 доларів США, то вони отримані вже після визнаного сторонами моменту фактичного припинення між ними подружніх стосунків, після ухвалення судом рішення про розірвання шлюбу. Сам ОСОБА_2 пояснював, що він не є власником вказаних коштів, оскільки гараж він нібито продав, виконуючи доручення свого знайомого, якому цей гараж і належав. Попри все колегія суддів не знаходить достатніх підстав для включення цих коштів до спільного майна, що підлягає розділу. Тому вказана вимога апеляційної скарги задоволенню також не підлягає.
Не можуть бути прийнятими до уваги і доводи апеляційної скарги про перевищення судом вартості виділеного ОСОБА_1 садового будинку на земельній ділянці № 87 СТ «Сонячне» Вінницького міського дачного об’єднання «Вінницькі хутори № 1», а також вартості цегляного мурованого гаража в товаристві власників гаражів «Зв’язківець», який ОСОБА_1 за наслідками розгляду апеляційної скарги просила виділити їй. Як зазначено в скарзі, суд, визначаючи загальну вартість цих споруд, безпідставно врахував вартість робіт, використаних для їх створення, в той час як на думку апелянта, в разі, якщо садовий будинок та гараж не було прийнято в експлуатацію, то за змістом ст. 331 ч.3 ЦК України можливо вести мову лише про право власності на матеріали, обладнання, використані на їх будівництво, тощо. Тому згідно з даними додаткових судових експертиз № 7 та № 8 від 18.01.2010р. вказаний дачний будинок без врахування вартості використаних для його створення робіт має коштувати не 80 314 грн, а 55 191 грн, гараж в товаристві «Зв’язківець» має коштувати не 13 795 грн, а 9867 грн.
При цьому колегія суддів виходить з того, що з огляду на визначені в п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України такі загальні принципи цивільного судочинства як розумність та справедливість неможливо вважати однаковою вартість невпорядкованої маси обладнання та матеріалів, які підготовлені для будівництва певної споруди, і вже збудованої, готової для цільового використання споруди. З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 не має наміру використовувати зазначений садовий будинок за його цільовим призначенням і бажає його розібрати на будівельні матеріали. Тому в даному випадку необхідно враховувати і вартість робіт, яка на думку колегії суддів, підпадає під визначену в ст. 331 ч.3 ЦК України позицію «тощо».
З наведених підстав і ця вимога апеляційної скарги задоволенню не підлягає.
Також колегя суддів вважає недостатньо обгрунтованою вимогу апеляційної скарги про виділення ОСОБА_1 гаража в ГСК «Зв’язківець», який згідно з оскаржуваним рішенням виділено в користування ОСОБА_2 Адже апелянт пропонує виділити іншій стороні взамін гаража моторне судно «Ока», металевий гараж по АДРЕСА_2 та 10000 доларів США, отриманих від продажу гаража по АДРЕСА_1, тобто майно, яке вже вибуло з володіння сторін і їм не належить, а також кошти, які, як зазначалося вище, не можуть бути включені до майна, що підлягає розділу. При цьому встановлено, що ОСОБА_2 користується автомобілем, ввезеним в якості гуманітарної допомоги для нього як для інваліда і тому гараж йому необхідний. За таких обставин вказана вимога апеляційної скарги також задоволенню не підлягає.
Колегія суддів також вважає недостатньо обгрунтованою вимогу апеляційної скарги щодо зміни оскаржуваного рішення в частині розподілу судових витрат. Адже в рішенні зазначено, що відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати, понесені сторонами, підлягають відшкодуванню іншою стороною відповідно до задоволеної частини позовних вимог. Апелянтом не наведено доказів того, що оскаржуваним рішенням судові витрати розподілені між сторонами не відповідно до задоволених вимог позову ОСОБА_2 про розділ майна подружжя та зустрічного позову ОСОБА_1 про розділ майна подружжя.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Норми матеріального і процесуального права судом першої інстанції застосовані правильно.
За таких обставин не вбачається підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314. 315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів, --
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду від 02 квітня 2010р. у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий :
Судді :
З оригіналом вірно :