АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22ц-349 2007 р. Головуючий по 1 інстанції
№
Категорія: поновлення на БассакТ.Є.
роботі
Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 квітня 2007 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бурлаки В.О.
суддів Василенко Л.І. Бабенка В.М.
при секретарі Пономаренко Ю.І.
з участю прокурора
адвокатів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 грудня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого Акціонерного товариства «Славутич» про визнання наказу № 31 від 07.07.2005 р. про звільнення незаконним, поновлення її на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, заборгованості по заробітній платі,
встановила:
10.08.2005 р. ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Закритого Акціонерного товариства «Славутич» про визнання наказу № 31 від 07.07.2005 р. про звільнення незаконним, поновлення її на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, заборгованості по заробітній платі.
В обгрунтування заявлених вимог вказала, що вона відповідно до рішення суду та наказу № 46 від 12.12.2006 р. була поновлена на роботі на посаді закрійника з 17.08.2002 р. у ЗАТ «Славутич». 08.07.2005 р. до неї на робоче місце підійшов весь трудовий колекти в кількості 10 осіб та повідомив, що її звільнено з роботи і щоб вона з 11.07.2005 р. не виходила на роботу. При цьому підстав звільнення їй повідомлено не було, копії наказу вручено не було, розрахунок, як того вимагає чинне трудове законодавство, проведено не було. 11.07.2005 р. її не було допущено до роботи, пояснивши, що її звільнено. Копію наказу надано не було, заборговану заробітну плату за період з квітня 2005 р. не виплачено.
У зв'язку з викладеними подіями вона перенесла нервове напруження, захворіла, в результаті чого знаходилась на лікарняному.
28.07.2005 р. нею було отримано три листи, підписані від імені голови керівного органу Косічкіної О.В., в яких їй пропонувалось з'явитися на підприємство для отримання документів підтверджуючих факт її звільнення за ч. 4 ст. 40 КЗпП України, отримання
2
заробітної плати, відпускних та надання трудової книжки для внесення до неї відповідного запису.
Вважає звільнення її з роботи не законним, оскільки при звільненні за викладеними підставами повинні бути надані докази прогулу, проведене розслідування, за результатами якого приймається відповідне рішення та надається наказ, здійснено повний розрахунок.
В результаті наведених незаконних дій вона перенесла моральні та фізичні страждання, які не залишають її до даного часу, вона вимушена періодично звертатись до лікарів, її позбавлено постійного місця роботи та заробітку, а знайти іншу роботу, враховуючи її вік та фізичний стан, майже не можливо. Завдану моральну шкоду оцінює в 10000 грн., в визначену нею суму входить поновлення стану здоров'я, вартість лікарських препаратів, вимушене безробіття та підшукування роботи.
Просила суд поновити її на роботі, стягнути з ЗАТ «Славутич» на її користь заборговану заробітну плату, заробітну плату за час вимушеного прогулу з квітня 2005 p., а саме 1500 грн. та у відшкодування моральної шкоди 10000 грн.
28.08.2006 р. позивачка уточнила заявлені нею позовні вимоги та просила суд визнати № 31 від 07.07.2005 р. про звільнення її з посади закрійника верхнього одягу ЗАТ «Славутич» за п. 4 ст. 40 КЗпП України, виданий виконуючою обов'язки голови правління ЗАТ «Славутич» Косічкіною О.В. незаконним та скасувати його. Поновити її на посаді закрійника ЗАТ «Славутич». Стягнути з ЗАТ «Славутич» на її користь заборгованість по заробітній платі, заробітну плату за час вимушеного прогулу з квітня 2005 р. в сумі 1500 грн. та моральну шкоду в сумі 10000 грн.
Крім того, пояснила, що дійсно 05.07.2005 р. вона не була на робочому місці, так як того дня лікувала зуби. Коли 06.07.2005 р. прийшла на роботу з неї стали вимагати пояснення про причину відсутності 05.07.2005 p., від написання яких вона відмовилась, а 08.07.2005 р. її повідомили про звільнення не надавши відповідного наказу.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.12.2006 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з ЗАТ «Славутич» на користь позивачки 716,02 грн. Заборгованості по заробітній платі з квітня 2005 р. По 07.07.2005 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ЗАТ «Славутич» на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. Рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі допущене до негайного виконання.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права скасувати. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені нею позовні вимоги.
При цьому вказується, що наказ № 31 від 07.07.2005 p., яким її звільнено з роботи підписаний головою керівного органу ЗАТ «Славутич» Косічкіною О.В., яка ніколи не обиралась у встановленому законом порядку до керівних органів відповідача, а отже на думку апелянта не має повноважень на звільнення працівників Товариства з роботи та надавати доручення особам на представництво Товариства в суді.
Крім того, викладені в оскаржуваному наказі відомості не відповідають дійсності. Акти, якими зафіксовано її відсутність на робочому місці є відповідною фальсифікацією, виготовленою для суду з метою створення враження, що нею систематично порушувався внутрішній трудовий розпорядок.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог районний суд виходив з того, що порушення трудової дисципліни позивачкою мали місце та носили на протязі тривалого часу систематичний характер. 05.07.2005 р. ОСОБА_1 без поважних причин на протязі
3
робочого дня була відсутня на роботі, відмовилась від дачі письмових пояснень з приводу своєї відсутності, чого не заперечувала в судовому засіданні. На підставі свідоцьких показів, копій листів та повідомлень про їх вручення суд встановив, що позивачці неодноразово направлялись наказ про звільнення та запрошення про отримання в Товаристві відповідних документів по звільненню та належної при звільненні заробітної плати. З урахуванням викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку "про відсутність підстав для скасування оскаржуваного наказу про звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. В частині стягнення заборгованості по заробітній платі суд вважав за необхідне вказану вимогу задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача, у відповідності до довідки 716,02 грн.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до змісту ч.1 п.4 ст. 40 КЗпП України трудовий догові укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Судом об'єктивно встановлено, підтверджено матеріалами справи, що відповідно до наказу № 46 від 12.12.2002 р. позивачка працювала у відповідача закрійником.
Наказом № 31 від 07.07.2005 р. її було звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України з 08.07.2005 р.
При цьому судом встановлено, що позивачка систематично порушувала трудову дисципліну, що стверджується долученими до матеріалів справи актами від 01.03.2005 p.; 16.03.2005 p.; 27.04.2005 p.; 28.04.2005 p.; 29.04.2005 p.; 04.05.2005 p.; 06.05.2005 p.; 13.05.2005 p.; 01.06.2005 p.; 08.06.2005 p.; 13.06.2005 p.; 23.06.2005 p.; 24.06.2005 p.; 05.07.2005 p.
Інформація викладена в наведених актах стверджується і табелями обліку робочого часу на підставі яких і проводилось відповідне нарахування заробітної плати працівнику.
05.07.2005 р. ОСОБА_1 взагалі не з'явилась на роботу без поважних причин, тобто допустила прогул. Наступного дня відмовилась від дачі пояснень, які їй було запропоновано надати, у відповідності до вимог ст. 149 КЗпП України, даний факт підтвердила в суді, після чого до неї і було застосовано один із видів стягнення, передбачених трудовим законодавством - ст. 147 наведеного Кодексу, а саме звільнення.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що порушення позивачкою обов'язків працівника, а саме трудової дисципліни мали місце в дійсності, 05.07.2005 р. нею був допущений прогул і не знайшов підстав для скасування оскаржуваного наказу та поновлення позивачки на роботі.
Копіями листів та повідомлень про вручення підтверджується, що позивачці неодноразово направлялись наказ про звільнення та запрошення про отримання в Товаристві відповідних документів по звільненню та належної при звільненні заробітної плати. Від отримання заробітної плати позивачка відмовилась, мотивуючи, що їй її повинні заплатити разом з моральною шкодою. Таким чином, вона з власної ініціативи вчасно не отримала наказ про звільнення та належну при звільненні заробітну плату.
Доводи апелянта про те, що оскаржуваний наказ підписаний головою керівного органу ЗАТ «Славутич» Косічкіною О.В., яка ніколи не обиралась у встановленому законом порядку до керівних органів відповідача, а отже на її думку не має повноважень на звільнення працівників Товариства з роботи, правового значення для справи не мають, виходячи з наступного.
Згідно до рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.10.2004 p., залишеного без змін ухвалою Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 25.02.2005 р. визнано недійсними: установчий договір ЗАТ «Славутич» від 07.12.1994 p., Статут ЗАТ «Славутич», затверджений зборами акціонерів від 22.11.1994 р. зі змінами до нього від 11.08.1998 p., Статут ЗАТ «Славутич», затверджений зборами акціонерів від 11.11.1998 p., протокол № 1 та Статут ЗАТ
4
«Славутич», затверджений зборами акціонерів від 05.08.2003 p., протокол № 1 Визнано недійсними рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ «Славутич» від 05.08.2003 р. Скасовано державну реєстрацію ЗАТ «Славутич» м. Черкаси. Зобов'язано засновників ЗАТ «Славутич» у встановленому порядку здійснити заходи по ліквідації ЗАТ «Славутич».
Відповідно до довідки Головного управління статистики у Черкаській області № 15 а - 5164 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій, Косичкіна О. В. являлась керівником ЗАТ «Славутич».
Крім того ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ЗАТ «Славутич», третя особа Державний реєстратор про визнання недійсним рішення загальних зборів трудового колективу ЗАТ «Славутич» від 23.09.2005 p., вчинення реєстраційної дії про внесення змін в Єдиний державний реєстр суб'єкта господарювання відносно керівника та зобов'язанні внесення відповідних зміні призначення ОСОБА_1 ліквідатором ЗАТ «Славутич».
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.02.2007 р. провадження по даній цивільній справі закрито, у зв'язку з припиненням державної реєстрації ЗАТ «Славутич». Отже на час розгляду даної справи оскаржуване рішення загальних зборів трудового колективу ЗАТ «Славутич» від 23.09.2005 р. є чинним.
Згідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, дійсно 24 січня 2007 р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради проведено припинення реєстрації ЗАТ «Славутич» та дане Товариство вилучено із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 310, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 грудня 2006 р. залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.