АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-717/2007 р                Головуючий по першій інстанції

Категорія: трудові спори                  Маринчук М.П.

                                                            Доповідач в апеляційній інстанції Качан О.В.

РІШЕННЯ

іменем України

3 квітня 2007 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                 Ювшина В.І.

суддів                             Качана О.В., Корнієнко Н.В.

при секретарі                 Шанауріній І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ВАТ "Державний ощадний банк України" на рішення Уманського міськрайонного суду від 14 лютого 2007 року по справі за позовом ВАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

встановила:

ВАТ "Державний ощадний банк України" пред'явив позов до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків. Зазначали, що відповідач працювала контролером-касиром ТВБВ № 225/028 села Бабанка Уманського району. З нею було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. В порушення умов договору і посадових обов'язків відповідачка залишила в сейфі каси 81595 грн 20 коп грошових коштів. В ніч з 11 на 12 жовтня 2006 року грошові кошти були викрадені невідомими особами. Тому просили стягнути із відповідачки 81595  грн 20 коп.

Рішенням Уманського міськрайонного суду від 14 лютого 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ВАТ "Державний ощадний банк України" просить рішення суду скасувати, як постановлене із порушенням норм матеріального і процесуального права та винести нове рішення, яким задовольнити позов.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в

2   

межах доводів апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення по наступних підставах :

Постановлюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що хоч відповідачка і віднеслася несумлінно до виконання своїх обов'язків, але гроші було викрадено у неробочий час не встановленими особами. Оскільки гроші викрадено не під час виконання відповідачкою службових обов'язків, суд прийшов до висновку про відмову в позові. Але такі висновки суду не відповідають обставинам справи і нормам матеріального права.

Судом встановлено, що відповідачка працювала контролером-касиром. З нею 27.05.2005 року було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Вимогами п. б) договору вона зобов'язана своєчасно повідомляти адміністрацію установи банку про усі обставини, що загрожують безпеці довірених їй цінностей. Відповідно до посадових обов'язків, з якими відповідачка ознайомлена 28.05.2005 року, в касі вона зобов'язана зберігати кошти не більше передбаченого ліміту каси, який був встановлений в розмірі 700 грн.

В порушення вказаних вимог позивачка в ніч на 12 жовтня 2006 року залишила в касі 81595 грн 20 коп та не повідомила адмшістрацію установи банку про значне перевищення ліміту каси, непрацюючу сигналізацію через відсутність світла. В ніч на 12 жовтня 2006 року невідомими особами всі кошти було викрадено.

Відповідачка порушила вимоги, встановлені договором про повну матеріальну відповідальність, та посадовою інструкцією, а саме, залишила в касі кошти, які значно перевищують ліміт каси та не повідомила представників банку про такий залишок в касі і відсутність сигналізації.

Доказів про те, що відповідачка зверталася до позивачів про перевищення ліміту та відсутність світла та, відповідно, сигналізації в приміщенні каси, суду не надала.

Невиконання відповідачкою своїх посадових обов'язків та умов договору знаходиться в причинному зв'язку із завданням позивачу значних матеріальних збитків. Відповідачка дійсно не несе відповідальності за крадіжку, якщо досудовим слідством не буде встановлено її причетності до скоєння злочину, проте має нести цивільно-правову відповідальність за розмір спричинених збитків, який є значним в зв'язку з невиконанням відповідачкою своїх посадових обов'язків.

Таким чином, відповідачка повинна нести матеріальну відповідальність відповідно до п. 1 ст. 134 КЗпП України в повному розмірі.

Підстав для зменшення розміру покриття шкоди судова колегія не знаходить, оскільки стягується пряма дійсна шкода. Відповідачка не надала доказів про свій майновий стан, не просила суд зменшити розмір відшкодування.

При задоволенні позову підлягають до стягнення і судові витрати, які

поніс позивач.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, судова колегія, -

3

вирішила: 

апеляційну скаргу ВАТ "Державний ощадний банк України" на рішення Уманського міськрайонного суду від 14 лютого 2007 року по справі за позовом ВАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити повністю, рішення суду скасувати.

Стягти р ОСОБА_1 в користь ВАТ "Державний ощадний банк України" 81595 грн 20 коп нанесених збитків, 1223 грн 94 коп судового збору, 37 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішення колегії набуває законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня проголошення.