Справа № 22ц-1424/2010 р. Головуючий у I інстанції – Меженнікова С.П.
Категорія – цивільна Доповідач – Євстафіїв О.К.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2010 року Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді Шарапової О.Л.,
суддів: Євстафіїва О.К., Заболотного В.М.,
при секретарі Штупун О.М.,
за участю представників: позивача садівничого товариства „ОСОБА_9” – заступника голови Поживотько О.М., відповідача ОСОБА_6 – ОСОБА_7, ОСОБА_8, адвоката ОСОБА_9, третіх осіб: Чернігівської райдержадміністрації – начальника юридичного відділу та по роботі зі зверненнями громадян апарату Синько О.О., Головного управління Держкомзему у Чернігівській області – заступника начальника відділу правового забезпечення та роботи зі зверненнями громадян Клочко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Чернігівського районного суду від 26 лютого 2010 року по справі за позовом садівничого товариства „ОСОБА_9” до ОСОБА_6, Киїнської сільської ради, треті особи: Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель у Чернігівській області, Чернігівська районна державна адміністрація, про визнання незаконним рішення про виділення земельної ділянки, заборону користуватися земельною ділянкою, зобов’язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та знести господарські приміщення, ліквідувати дерева і звалище,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2009 р. садівниче товариство „ОСОБА_9” пред’явило позов до ОСОБА_6 і Киїнської сільської ради, в якому просило визнати недійсним та скасувати рішення виконкому Киїнської сільської ради від 15.12.1999 р. № 58 про виділення ОСОБА_12 земельної ділянки, заборонити ОСОБА_6 користуватися ділянкою № 539 у товаристві, зобов’язати її звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0177 га, знести розташовані на цій ділянці господарські приміщення, ліквідувати насаджені на ній дерева та звалище, а також відшкодувати йому судові витрати. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно з рішенням виконкому Киїнської сільської ради № 56 від 17.11.1999 р. ОСОБА_6 передано у власність земельну ділянку № 2 в садівничому товаристві „ОСОБА_9” площею 0,0375 га. Остання, перенісши огорожу, самовільно зайняла 0,0177 га земельної ділянки, на якій розташовані стовпи електричної мережі, чим порушуються правила охорони електромереж. Крім того, на спірній земельній ділянці ОСОБА_6 спорудила господарські будівлі та насадила плодові дерева, гілки яких звисають на електричні мережі. Рішенням виконкому Киїнської сільської ради № 58 від 15.12.1999 р. ОСОБА_6 виділено у товаристві іще одну земельну ділянку під № 539; прізвище останньої у даному рішенні вказано „ОСОБА_7”. Дана ділянка не використовується за призначенням, внаслідок чого вона заросла чагарником, очеретом і будяком. ОСОБА_6 спорудила на дорозі сарай і хоче влаштувати персональний під’їзд до своєї земельної ділянки через територію сусідніх земельних ділянок, незважаючи на наявність під’їзду до її ділянки.
Правонаступником Чернігівської облдержземінспекції - третьої особи по справі, в даний час є Головне управління Держкомзему у Чернігівській області, у зв’язку з чим представник даного управління брав участь у апеляційному розгляді справи.
Ухвалою суду від 04.06.2009 р. до участі у справі залучено як третю особу Чернігівську райдержадміністрацію.
Справа розглядалася неодноразово.
Оскаржуваним рішенням позов частково задоволено: визнано нечинним рішення виконкому Киїнської сільської ради від 15.12.1999 р. № 58 в частині передачі ОСОБА_12 безкоштовно у приватну власність земельної ділянки площею 0,4 га для ведення садівництва у садівничому товаристві „ОСОБА_9”, зобов’язано ОСОБА_6 звільнити самовільно захоплену нею земельну ділянку площею 0,0177 га, що належить позивачеві, знести наявні на цій земельній ділянці господарські приміщення та ліквідувати насаджені на ній дерева і звалище; у задоволенні решти позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить визнати нечинним дане рішення суду, відмовити садівничому товариству „ОСОБА_9” у задоволенні позову, виправити помилку в оспорюваному позивачем рішенні виконкому у написанні її прізвища з „ОСОБА_7” на „ОСОБА_8”, відшкодувати їй 10000 грн. 00 коп. моральної шкоди за приниження її честі, гідності, безпідставне пред’явлення позову до суду, виключення її з членів товариства, завдання їй стресу, та відшкодувати понесені нею судові витрати. При цьому ОСОБА_6 посилається на наступне.
Рішенням виконкому Киїнської сільської Ради народних депутатів від 17.11.1999 р. № 56 їй передано у власність земельну ділянку площею 0,0375 га. Ця ділянка має № 539, а не № 2, як то вказано у позовній заяві, а рішенням цієї ж Ради від 15.12.1999 р. № 58 їй передано у власність земельну ділянку площею 0,04 га. Дана ділянка має № 2, а не № 539, як то стверджує позивач. Отже, судом невірно визначено об’єкт спору по справі.
Акт облдержземінспектора від 13.03.2009 р. складено не на бланку встановленого чинним законодавством зразка. Перевірка, за наслідками якої складено цей акт, проводилася без її участі і копія цього акта їй не надсилалася. Відомості даного акту про перенесення нею огорожі земельної ділянки та про розмір, на який збільшилася її земельна ділянка, не відповідають дійсності, оскільки для обчислення розміру її земельної ділянки вихідні дані про її розмір взято не з того рішення виконкому, яким виділено їй цю земельну ділянку, а з іншого рішення. Викладені у даному акті відомості є припущеннями. Площа спірної земельної ділянки не змінювалася з моменту прийняття в 1999 р. виконкомом рішення про виділення їй цієї ділянки і по даний час. Помилка у визначенні площ всіх земельних ділянок товариства сталася в 1996 р. при підготовці документів для приватизації. Це підтверджується висновком спеціаліста Чернігівської регіональної торгово-промислової палати, який проігноровано судом.
Висновок суду про те, що витяг з рішення Киїнської сільської ради від 17.11.1999 р. № 56 є недопустимим доказом, є хибним. Саме по собі це рішення є належним і допустимим доказом по справі; воно прийнято без порушень чинного законодавства.
Земельна ділянка № 539 належно утримується й використовується, за користування цією ділянкою нею систематично сплачуються відповідні платежі. Складений 26.08.2009 р. комісією садівничого товариства „ОСОБА_9” акт про те, що нею не використовується дана земельна ділянка, не є дійсним, т.я. особи, що його склали, не мають ліцензії на виконання землевпорядних робіт.
Оспорюване позивачем рішення визнанню нечинним не підлягає, але в ньому судом мала бути виправлена помилка у написанні її прізвища. Вона подала зустрічний позов з такими вимогами, проте місцевий суд протиправно не прийняв його. У рішенні суду нема посилання на норму права, згідно з якою за наявності двох рішень виконкому про передачу у власність одній особі двох земельних ділянок останнє з цих рішень є нечинним. Також у рішенні суду нема посилання на те, згідно з яким нормативним актом відсутність у особи членства в садівничому товаристві є перешкодою для передачі їй виконкомом сільської ради земельної ділянки. Крім того, загальна площа приватизованих нею земельних ділянок у садівничому товаристві „ОСОБА_9” не перевищує встановлених ст. 121 ЗК України граничних норм.
Відповідно до п. 12 розд. Х Перехідних положень ЗК України розпорядником спірних земельних ділянок є Чернігівська райдержадміністрація. Тож садівниче товариство „ОСОБА_9” є неналежним позивачем.
Довідка позивача від 23.02.2010 р. № 1 не спростовує факту належності їй земельної ділянки у товаристві № 539. Крім того, факт належності їй даної ділянки підтверджується відомостями списку співвласників земельної ділянки садівничого товариства „ОСОБА_9”, що є додатком до розпорядження Чернігівської райдержадміністрації про передачу землі у власність товариству, на підставі якого останньому було видано відповідний акт.
Рішення місцевого суду в частині зобов’язання її знести господарські споруди й ліквідувати дерева суперечить правилам охорони електромереж. Крім того, вона не мала з цього приводу ні претензій, ні приписів.
Суд не витребував план земельної ділянки № 2 у товаристві. Згідно з схемою земельних ділянок садівничого товариства „ОСОБА_9”, площа її земельної ділянки становить 0,0553 га і спірна земельна ділянка площею 0,0177 га є складовою належної їй земельної ділянки. Тож висновок суду про самовільне захоплення нею спірної земельної ділянки суперечить наявним у справі доказам. Таким чином, суд зобов’язав її звільнити ту земельну ділянку, яка належить їй, і, крім того, в рішенні суду конкретно не вказано, яку саме земельну ділянку вона має звільнити зі знесенням господарських споруд і ліквідацією дерев.
Частиною 2 ст. 122 ЗК України передбачено, що землі охоронних зон входять до площі земельних ділянок землекористувачів, а не до земель загального користування садівничого товариства „ОСОБА_9”. В складі її земельної ділянки нема землі загального користування, у зв’язку з чим вона не порушила прав позивача.
У судовому засіданні представники ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу, а представник садівничого товариства „ОСОБА_9” її не визнала. Сенс заперечень останніх зводиться до того, що рішення місцевого суду є законним. Представники третіх осіб щодо вирішення спору між сторонами покладалися на розсуд суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд І інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду доведено, що ОСОБА_6 самовільно захопила спірну земельну ділянку площею 0,0177, яка відноситься до землі загального користування членів садівничого товариства „ОСОБА_9”, у зв’язку з чим вона зобов’язана звільнити цю ділянку, що на день прийняття виконкомом Киїнської сільської ради оспорюваного рішення такого члену садівничого товариства „ОСОБА_9”, як ОСОБА_12, не було, що факт передачі згідно з цим рішенням земельної ділянки № 539 у вказаному товаристві ОСОБА_6 не доведено, що виділення останній двох земельних ділянок у даному товаристві суперечить п. 15 статуту садівничого товариства „ОСОБА_9” та що позовна вимога про заборону ОСОБА_6 використовувати в майбутньому земельну ділянку № 539 є надмірною. Дані висновки неповністю відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Так, місцевим судом на підставі належних і допустимих доказів вірно встановлено наступне.
В 1979 р. ОСОБА_6 було виділено в користування у садівничому товаристві „ОСОБА_9” спірну земельну ділянку № 2 площею 375 м2.
Рішенням виконкому Киїнської сільської Ради народних депутатів від 17.11.1999 р. № 56 ОСОБА_6 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,0375 га у садівничому товаристві „ОСОБА_9” для ведення садівництва.
Рішенням виконкому Киїнської сільської Ради народних депутатів від 15.12.1999 р. № 58 ОСОБА_6 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,04 га у садівничому товаристві „ОСОБА_9” для ведення садівництва. В даному рішенні прізвище відповідача зазначено помилково – „ОСОБА_7”, а не „ОСОБА_8”. Ця земельна ділянка у садівничому товаристві „ОСОБА_9” має № 539.
Наведені обставини не заперечуються представниками позивача і третіх осіб, а представниками відповідача вони безпідставно заперечуються лише в частині нумерації спірних земельних ділянок.
Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 867795 від 07.08.2007 р., виданого Чернігівською райдержадміністрацією і Чернігівським райвідділом земельних ресурсів, підтверджується, що садівниче товариство „ОСОБА_9” є власником земельної ділянки площею 2,3070 га у с. Киїнка Чернігівського району, до складу якої входять спірні земельні ділянки (його копія на а.с. 11).
Згідно з висновком експертного будівельно-технічного дослідження № ЧК-305 від 09.10.2009 р., виконаного спеціалістом Чернігівської регіональної торгово-промислової палати, розмір земельної ділянки № 2 у садівничому товаристві „ОСОБА_9”, яким фактично користується ОСОБА_6, становить 0,0552 га (копія даного висновку на а.с. 228-236), а згідно з кадастровим планом цієї ділянки, що складений Багатопрофільним приватним підприємством „Позитив”, розмір даної ділянки, яким фактично користується остання, становить 0,0545 га (а.с. 357).
Актом перевірки Чернігівською облдержземінспекцією дотримання ОСОБА_6 вимог земельного законодавства від 13.03.2009 р. та актом Держенергонагляду у Чернігівській області від 06.03.2009 р. № 08/40-0167 від 06.03.2009 р. встановлено порушення відповідачем правил охорони електромереж, що полягають в наступному. Площа земельної ділянки № 2 у садівничому товаристві „ОСОБА_9”, якою фактично користується ОСОБА_6, становить 0,0552 га внаслідок перенесення нею огорожі та самовільного захоплення у такий спосіб 0,0177 га земель загального користування членів садівничого товариства „ОСОБА_9”, внаслідок чого стовпи електромережі опинилися на земельній ділянці, якою користується ОСОБА_6 Крім того, згідно з цими ж актами, на самовільно захопленій земельній ділянці остання спорудила допоміжні господарчі будівлі, насадила плодові дерева і улаштувала звалище, що унеможливлює доступ до опори лінії електропередач.
З встановленого випливають наступні висновки.
Правоустановчими документами на право користування ОСОБА_6 земельними ділянками у садівничому товаристві „ОСОБА_9” є зазначені вище рішення виконкому Киїнської сільської Ради народних депутатів та погоджена у встановленому порядку виконавча схема розміщення земельних ділянок на території садівничого товариства „ОСОБА_9”.
Згідно з рішенням виконкому Киїнської сільської Ради народних депутатів від 17.11.1999 р. № 56, ОСОБА_6 має право користуватися земельною ділянкою № 2 у садівничому товаристві „ОСОБА_9” у розмірі 0,0375 га, межі якої визначено названою вище схемою. З наданого суду ОСОБА_6 висновку експертного будівельно-технічного дослідження вбачається, що вона користується земельною ділянкою № 2 у більшому, ніж визначено рішенням виконкому, розмірі, на 0,0177 га (0,0552 га – 0,0375 га = 0,0177 га). Такі ж самі дані містяться і у наданих суду позивачем актах Чернігівської облдержземінспекції та Держенергонагляду у Чернігівській області, про які йшлося вище. Згідно з наданим суду садівничим товариством „ОСОБА_9” кадастровим планом ділянки відповідача № 2, що складений Багатопрофільним приватним підприємством „Позитив”, розмір самовільно захопленої останньою земельної ділянки становить 0,0545 га – 0,0375 га = 0,017 га. Оскільки всі учасники судового розгляду підтверджують, що розмір земельної ділянки № 2, яким фактично користується ОСОБА_6, становить 0,0552 га, то апеляційний суд в силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України виходить з того, що по справі доведено, що ОСОБА_6 самовільно захоплено і використовується саме 0,0177 га земель загального користування членів садівничого товариства „ОСОБА_9”.
Ст.ст. 152 ч. 2, 211 ч. 1 п. „б”, 212 ч. 1 ЗК України приписують, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Таким чином є вірним висновок суду І інстанції про те, що самовільно захоплена відповідачем земельна ділянка в розмірі 0,0177 га підлягає поверненню її власникові – позивачеві, що споруджені на ній господарські приміщення має бути знесено, а посаджені на ній дерева й звалище - ліквідовані. Разом з тим є підставним твердження апелянта про те, що місцевим судом не визначено межі й конфігурацію самовільно захопленої ОСОБА_6 земельної ділянки. Її межі й конфігурацію показано на схемі зйомки та прив’язки цієї земельної ділянки, що складена Багатопрофільним приватним підприємством „Позитив” (а.с. 358). Тож відповідача також слід зобов’язати привести межі належної їй земельної ділянки № 2 в садівничому товаристві „ОСОБА_9” у відповідність до меж, позначених на даній схемі.
Всупереч ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд І інстанції визнав нечинним рішення виконкому Киїнської сільської Ради народних депутатів від 15 грудня 1999 р. № 58 в частині передачі безкоштовно у приватну власність ОСОБА_12 земельної ділянки розміром 0,04 га для ведення садівництва у садівничому товаристві „ОСОБА_9” не з тих підстав, якими мотивовано позовну заяву. Крім того, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Згідно з ст. 71 ЦК УРСР, 1963 р., який був чинним на дату прийняття виконкомом Киїнської сільської Ради народних депутатів рішення від 15.12.1999 р. № 58 про безкоштовну передачу в приватну власність ОСОБА_12 земельної ділянки розміром 0,04 га для ведення садівництва у садівничому товаристві „ОСОБА_9”, строк позовної давності про визнання його недійсним та вилучення земельної ділянки становив три роки. Стаття 75 цього ж Кодексу передбачала, що позовна давність застосовувалася судом незалежно від заяви сторін. Отож по вимогах садівничого товариства „ОСОБА_9” про визнання незаконним і скасування оспорюваного позивачем рішення виконкому сплинув строк позовної давності.
ОСОБА_6 не надала суду жодного доказу про те, що рішенням виконкому Киїнської сільської Ради народних депутатів від 17.11.1999 р. № 56 їй передано у власність земельну ділянку № 539 площею 0,0375 га, і що рішенням виконкому цієї ж Ради від 15.12.1999 р. № 58 їй передано у власність земельну ділянку № 2 площею 0,04 га. Вона не навела жодного доводу щодо того, що акт облдержземінспектора від 13.03.2009 р. не є належним та допустимим доказом по справі та що рішення місцевого суду в частині зобов’язання її знести господарські споруди й ліквідувати дерева суперечить правилам охорони електромереж.
Вимоги апелянта про виправлення помилки в оспорюваному позивачем рішенні виконкому у написанні її прізвища з „ОСОБА_7” на ОСОБА_6” і відшкодування їй моральної шкоди не можуть бути предметом апеляційного розгляду, оскільки вони не були предметом розгляду місцевого суду.
Таким чином оскаржуване рішення в частині визнання нечинним рішення виконкому Киїнської сільської ради від 15.12.1999 р. № 58 в частині передачі безкоштовно у приватну власність відповідача земельної ділянки підлягає скасуванню з постановленням рішення про відмову в задоволенні позовних про визнання його незаконним і скасування. Це ж рішення суду в частині зобов’язання ОСОБА_6 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку підлягає зміні щляхом приведення його у відповідність до вищеописаного.
Оскільки вимоги про визнання незаконним рішення виконкому Киїнської сільської Ради народних депутатів від 15.12.1999 р. № 58 не підлягають задоволенню, то оскаржуване рішення в частині відхилення позовних вимог про заборону ОСОБА_6 користуватися ділянкою № 539 у садівничому товаристві „ОСОБА_9” підлягає залишенню без змін.
Апеляційний суд вирішує справу як на підставі доказів, наданих суду І інстанції, так і на підставі наданих апеляційному суду доказів, оскільки на порушення ст.ст. 130, 131 ЦПК України попередній розгляд справи судом І інстанції не проводився.
В порядку ч. 5 ст. 88 ЦПК України апеляційний суд має розподілити судові витрати по справі. У зв’язку з частковим задоволенням позову з ОСОБА_6 на користь садівничого товариства „ОСОБА_9” підлягає стягненню 8 грн. 50 коп. судового збору, 7 грн. 50 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи за подання позову і 1000 грн. 00 коп. вартості виконання Багатопрофільним приватним підприємством „Позитив” схеми зйомки та прив’язки земельної ділянки ОСОБА_6 № 2 у садівничому товаристві „ОСОБА_9” за договором від 09.06.2010 р. № 16 (квитанції на а.с. 2, 3, 355). У зв’язку з частковим задоволенням апеляційної скарги з садівничого товариства „ОСОБА_9” на користь ОСОБА_6 підлягають стягненню витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи за подання апеляційних скарг в загальній сумі 74 грн. 00 коп. (квитанції на а.с. 127, 312). Тож остаточно шляхом взаємозаліку на користь позивача з відповідача належить стягнути 8 грн. 50 коп. + 7 грн. 50 коп. + 1000 грн. 00 коп. – 74 грн. 00 коп. = 942 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 4, 316 ЦПК України, ст. ст. 16 ч. 2 п. 10, 21 ЦК України, ст. 6 ЗК України, 1992 р., ст.ст. 35 ч. 4, 152, 211 ч. 1 п. „б”, 212 ЗК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Чернігівського районного суду від 26 лютого 2010 року в частині визнання нечинним рішення виконавчого комітету Киїнської сільської ради від 15 грудня 1999 року № 58 в частині передачі безкоштовно у приватну власність ОСОБА_12 земельної ділянки розміром 0,04 га для ведення садівництва у садівничому товаристві „ОСОБА_9” скасувати і відмовити у задоволенні позовних вимог садівничого товариства „ОСОБА_9” до ОСОБА_6 та Киїнської сільської ради про визнання незаконним і скасування даного рішення.
Це ж рішення суду в частині зобов’язання ОСОБА_6 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку змінити.
Зобов’язати ОСОБА_6 звільнити самовільно зайняту нею земельну ділянку, площею 0,0177 га та привести межі належної їй земельної ділянки № 2 в садівничому товаристві „ОСОБА_9” у відповідність до її меж, позначених на схемі зйомки та прив’язки цієї земельної ділянки, що складена Багатопрофільним приватним підприємством „Позитив” і яка є додатком до договору про виконання робіт між садівничим товариством „ОСОБА_9” і Багатопрофільним приватним підприємством „Позитив” від 09.06.2010 року № 16, знести споруджені на самовільно зайнятій нею земельній ділянці господарські приміщення, ліквідувати посаджені на ній дерева й звалище.
В іншій частині дане рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь садівничого товариства „ОСОБА_9” 942 (дев’ятсот сорок дві) грн. 00 коп. на відшкодування понесених по справі витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: