Справа № 2п- 160/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
“29“ квітня 2010 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:
головуючої – судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.
при секретарі ТИМКОВИЧ С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів, повернення майна в попередній стан,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 17.11.2008р. звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу гаражного боксу по АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у 1998р. У позові вказує, що їй та ОСОБА_3 належало по Ѕ гаражного боксу по АДРЕСА_1. Вказаний гаражний бокс був відчужений внаслідок шахрайських дій ОСОБА_5 і ОСОБА_6 щодо неї та ОСОБА_3І, які вироком Личаківського районного суду в 1999р. були визнані винними у шахрайстві та засуджені. Договори купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_1 оскаржувалися в судах. Однак договір купівлі-продажу гаражу не визнано недійсним на даний час. Вважає, що її незаконно позбавили право власності на Ѕ частину спірного гаража. У зв’язку з цим вона змушена звернутися з позовом до суду на захист своїх інтересів.
В ході розгляду справи позивачка уточнювала позовні вимоги. Просить визнати недійсними : договір купівлі-продажу гаражного боксу по АДРЕСА_1, укладений 30.04.1998р. між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і посвідчений державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори за реєстраційним №4-1486; договір купівлі-продажу гаражного боксу по АДРЕСА_1, укладений 12.05.1998р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори за реєстраційним №2-2723. Визнати за нею право власності на Ѕ гаражного боксу по вул.АДРЕСА_1
В судовому відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги визнала, пояснила, що спірним гаражним боксом фактично не володіла та не користувалася ним, документи, що підтверджують її право власності на цей гараж були вилучені працівниками міліції ще при розслідування кримінальної справи в 1998-1999р.р.
Судом до участі у справі залучений ОСОБА_3, представник якого в судовому засіданні позов визнав частково, підтвердив пояснення позивачки про шахрайські дії ОСОБА_5 і ОСОБА_6 щодо неї та ОСОБА_3 внаслідок яких було отримано доручення та продано гаражний бокс і квартиру. Питання щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири було розглянуто та вирішено судом. Однак питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу гаражу лишилося невирішеним. Вважає, що оспорювані договори слід визнати недійсними, повернувши майно в попередній стан у власність його та позивачки відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Третьою Львівською державною нотаріальною конторою 12.07.1997р. за №3-3487.
Судом до участі у справі залучався в якості відповідача ОСОБА_4, однак він в судові засіданні не з’являвся. Зі слів позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_4 помер. Суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення сторін, представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази, з’ясувавши дійсні взаємовідносини сторін, обставини справи, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позову з таких мотивів.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 являлися власниками гаражного боксу по АДРЕСА_1, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Третьою Львівською державною нотаріальною конторою 12.07.1997р. за №3-3487.
Крім того, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_7 спадкове майно квартира АДРЕСА_1 також перейшла у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3
30.04.1998р. між ОСОБА_1, ОСОБА_3, інтереси яких за дорученнями представляв ОСОБА_6, та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу гаражного боксу по АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори за реєстраційним №4-1486.
12.05.1998р. ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу продав вказаний гараж ОСОБА_2 Договір посвідчений державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори за реєстраційним №2-2723.
Також судом встановлено, що 30.04.1998р. ОСОБА_6 за дорученням від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений Третьою Львівською державною нотаріальною конторою. 13.05.1998р. ОСОБА_4 продав цю квартиру ОСОБА_2, оформивши договір купівлі-продажу у Другій Львівській державній нотаріальній конторі. Вказані вище договори купівлі-продажу квартири рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 23.03.2001р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, третіх осіб ОСОБА_1, ОСОБА_4, яке набрало законної сили, визнані недійсними.
Рішенням суду від 23.03.2001р. встановлено, що у зв’язку з матеріальними проблемами ОСОБА_1 на пропозицію відповідачів продала свою частину квартири та гаражу ОСОБА_3 та видала на його ім’я генеральне доручення, яке пізніше анулювала. Скориставшись тим, що ОСОБА_1 була їм зобов’язана відповідачі вмовити її видати на ім’я ОСОБА_6 на право розпоряджатися її половиною квартири та гаражним боксом. Відповідачі, маючи на руках доручення ОСОБА_1, ввели в оману ОСОБА_3 і отримали від нього доручення на право розпоряджатися частиною квартири та гаражного боксу. Маючи на руках доручення ОСОБА_1 і ОСОБА_3, ОСОБА_6 продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 а той продав квартиру разом з гаражним боксом ОСОБА_2
Рішенням суду встановлено, що відповідачі заволоділи майном ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шляхом обману.
Дані обставини зафіксовані вироком Личаківського районного суду м.Львова від 31.12.1999р., яким ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за ч.2 ст.143 КК України ( в редакції 1960р).
Відповідно до ч.3,4 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Отже вказані вище обставини, а саме отримання доручення на продаж гаража від іменні ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а відтак укладення договору купівлі-продажу гаражного боксу по АДРЕСА_1 були здійснені шляхом обману, встановлені вироком та рішенням суду і доказуванню не підлягають.
Відповідно до ст.48 ЦК України 1963р. недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.
За ст.57 ЦК України 1963р. угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації. Якщо угода визнана недійсною з однієї з зазначених підстав, то потерпілому повертається другою стороною все одержане нею за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі - відшкодовується його вартість. Майно, одержане за угодою потерпілим від другої сторони (або належне йому), звертається в доход держави. При неможливості передати майно в доход держави в натурі - стягується його вартість. Крім того, потерпілому відшкодовуються другою стороною понесені ним витрати, втрата або пошкодження його майна.
За таких обставин суд вважає, що договір купівлі-продажу гаражного боксу по АДРЕСА_1, укладений 30.04.1998р. між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і посвідчений державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори за реєстраційним №4-1486, та договір купівлі-продажу гаражного боксу по АДРЕСА_1, укладений 12.05.1998р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори за реєстраційним №2-2723, слід визнати недійсними.
Позивачкою ставиться вимога про визнання за нею права власності на Ѕ гаражного боксу по АДРЕСА_1.
Суд вважає, що ця вимога підлягає частковому задоволенню. У зв’язку з визнанням недійсними договорів купівлі-продажу гаражного боксу, цей гаражний бокс підлягає поверненню у власність потерпілих, що були його власниками до укладення цих договорів. Відтак гаражний бокс, відповідно до ст.57 ЦК України 1963р., слід повернути у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3
У зв’язку з частковим задоволенням позовних вимог позивачці слід частково відшкодувати судові витрати, стягнувши їх з ОСОБА_2
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що позов підставний і підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.8,10,11,57,58,60,88,209,212,213,215 ЦПК України, ст.ст.6,48,57 ЦК України 1963р. суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу гаражного боксу по АДРЕСА_1, укладений 30.04.1998р. між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і посвідчений державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори за реєстраційним №4-1486.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу гаражного боксу по АДРЕСА_1, укладений 12.05.1998р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори за реєстраційним №2-2723.
Повернути гаражний бокс по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Третьою Львівською державною нотаріальною конторою 12.07.1997р. за №3-3487.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 по 42,50грн. судових витрат.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ Н.Л. ЛУЦІВ-ШУМСЬКА