Справа № 22-4519/2007 Головуючий у 1 інстанції Радченко В.С
Категорія 44 Доповідач Звягінцева О.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 червня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С, суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І. при секретарі Андрусь В.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом Центральної міської лікарні м. Сніжне до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 789 грн. 60 коп. і
встановив:
в апеляційній скарзі позивач - ЦМЛ м. Сніжне оспорює обгрунтованість рішення суду, яким відмовлено в задоволенні позову, і ставить питання про його скасування, ухвалення нового про задоволення позову за невідповідністю висновків суду обставинам справи, вважає, що судом не з'ясовано причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, висновок суду щодо відсутності поважних причин для поновлення цього строку спростовано наявними у справі доказами.
В засіданні апеляційного суду представник позивача за довіреністю Бєлоусова Р.З. підтримала доводи апеляційної скарги,* просила скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
30.01.2006 року ЦМЛ м. Сніжне звернулась до суду з вказаним позовом до відповідачки і зазначала, що вона працювала в цій лікарні комірником складу; з нею відповідно до вимог законодавства був укладений договір про повну матеріальну відповідальність.
Актом інвентарізації від 14.08.2002р. при передачі складу комісійно було виявлено недостачу товаро-матеріальних цінностей на суму 1089 грн. 60 коп.
Чоловік відповідачки ОСОБА_2 дав розписку, в якій зобов'язався покрити вказану суму недостачі до 1.01.2003р. і на протязі місяця сплатив 300 грн.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 26.12.2005р. в позові до ОСОБА_2 було відмовлено, оскільки останній не знаходився у трудових відносинах з лікарнею.
2
У зв'язку з вказаними оставинами ним був пропущений передбачений . вимогами ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду.
Тому позивач просив суд ухвалити рішення, яким поновити пропущений ним з поважної причини строк звернення до суду, стягнути з відповідачки на його користь у відшкодування матеріальної шкоди 789,60 грн. та 51 грн.-судових витрат.
Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 6 березня 2007 року відмовлено Центральній міській лікарні м. Сніжне в поновленні строку позовної давності за її позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 789 грн. 60 коп.
Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, рішення суду-скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
Відповідно до п. 1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до вимог ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками ( що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані зі
3
-зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду оставинам справи.
При розгляді цієї справи судом було встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з позивачем з 14.06.1999р. згідно з наказом № 44-кк від 10.06.1999р. про прийняття на роботу до 6.08.2002р. згідно з наказом № 90-к від 3.09.2002р. про її звільнення за ст. 38 КЗпП України, працювала комірником складу (а.с. 62).
14.06.1999р. з відповідачкою був укладений договір про повну матеріальну відповідальність (а.с. 8-9).
При проведенні інвентаризації складу ЦМЛ м. Сніжне було виявлено недостачу товаро-матеріальних цінностей в сумі 1089 грн. 60 коп. згідно з інвентаризаційним описом від 14.08.2002р. (а.с. 10-24).
18.11.2002р. чоловіком відповідачки ОСОБА_2 було складено розписку, в якій він зобов'язався до 1.01.2003р. покрити недостачу по складу ЦМЛ в м. Сніжне, де працювала його дружина ОСОБА_1, в сумі 1089 грн. 60 коп. (а.с. 7).
В рахунок покриття вказаної недостачі ОСОБА_2 сплатив на користь позивача 300 грн., залишок склав 789 грн. 60 коп.
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку про те, що в суді знайшов своє підтвердження факт заподіяння відповідачкою матеріальної шкоди позивачеві недостачею товаро-матеріальних цінностей в сумі 1089 грн. 60 коп. та часткового покриття чоловіком відповідачки цієї недостачі в сумі 300 грн.
Однак, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку щодо пропуску позивачем без поважних причин строку звернення до суду, передбаченого вимогами ч. 3 ст. 233 КЗпП України, оскільки цей висновок не відповідає обставинам справи.
В обгрунтування цього висновку суд в своєму рішенні послався на те, що недостачу виявлено 14.08.2002р., а з позовом до ОСОБА_1 ЦМЛ м. Сніжне звернулась до суду лише 30.01.2006р., тобто через більше ніж 3 роки з дня виявлення заподіяної відповідачкою шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що в інтересах медичної бюджетної установи з позовом до чоловіка відповідачки ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків звернувся прокурор м. Сніжне, оскільки ця установа не має своєї юридичної служби.
4.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2005 року в задоволенні вказаного позову було відмовлено, оскільки до участі в справі було притягнуто неналежного відповідача (а.с. 31-32).
Встановлено, що в січні 2006р. зразу після ухвалення цього судового рішення позивач звернувся з вказаним позовом до ОСОБА_1.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що у суду першої інстанції були підстави вважати поважними зазначені причини пропуску строку звернення до суду і поновити цей строк.
Невідповідність висновків суду обставинам справи відповідно до вимог п. З ч. 1 ст. 309 ЦПК дає апеляційному суду підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Таким чином, строк звернення до суду з вказаним позовом підлягає поновленню, а сума недостачі у розмірі 789 грн. 60 коп.- стягненню з відповідачки на користь позивача.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені ним та документально підтверджені судові витрати: судовий збір у розмірі 76 грн. 50 коп. та 30 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом апеляційної інстанції (а.с. З, 126-127).
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. З ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
ВИРІШИВ:
апеляційну скаргу Центральної міської лікарні м. Сніжне задовольнити, рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 6 березня 2007 року скасувати.
Поновити Центральній міській лікарні м. Сніжне строк звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 789 грн. 60 коп., визнавши поважними причини пропуску цього строку.
Задовольнити у повному обсязі позов Центральної міської лікарні м. Сніжне до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 789 грн. 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Центральної міської лікарні м. Сніжне у відшкодування матеріальної шкоди 789 грн. 60 коп. та понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати: судовий збір у розмірі 76 грн. 50 коп. та 30 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути
оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним
законної сили.