Справа № 22-4547/2007р. Головуючий в 1 інстанції Василенко Л.А.
Категорія 44 Доповідач Звягінцева О.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 червня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С.
суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І. при секретарі Андрусь В.С розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування затрат, понесених у зв'язку з покращенням домоволодіння, і
встановив:
в апеляційній скарзі відповідачка оспорює обгрунтованість рішення суду, яким частково задоволено позов, і ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову за невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням судом норм матеріального права, посилаючись на те, що у 1981р. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зі своїми дітьми вселились в спірний будинок, власниками якого були вона та її брат ОСОБА_6, що помер у ІНФОРМАЦІЯ_1; вселились вони з їхньої згоди у якості піднаймачів без укладення договору найму. Оскільки позивачі проживали в будинку фактично одні, вважає, що вони відповідно до вимог ст. 156 ЖК України зобов'язані були нести витрати з його утримання, яким користувались як своєю власністю впродовж 26 років.
В засіданні суду апеляційної інстанції відповідачка ОСОБА_4 та її представник-адвокат ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її відхилити, скасувати рішення суду і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, а позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 заперечували проти доводів скарги, просили її відхилити, рішення суду залишити без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
6.04.2006р. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з вказаним позовом до відповідачки, зазначали, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 1970р. і з цього часу стала проживати в будинку його батьків АДРЕСА_1, тут народились їхні діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_3
До 1975р. в цьому будинку проживала і сестра чоловіка-відповідачка ОСОБА_4, яка у 1975р. вийшла заміж і переїхала до свого чоловіка, де і мешкає до теперішнього часу за адресою: АДРЕСА_2.
2
З 1975р. до 1980р. вона (ОСОБА_8) разом зі своїм чоловіком працювала в Якутії, у відпустку приїжджали до його батьків, допомагали їм фізично та матеріально, оскільки домоволодіння потребувало догляду, а батьки чоловіка були людьми похилого віку.
У ОСОБА_5 часто були відрядження, і він часто приїжджав до батьків допомогти їм. У ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько ОСОБА_5, мати померла раніше.
Оскільки брат ОСОБА_5 ОСОБА_6 не прийняв спадщину, а сестри ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 склали відмову від спадщини на користь братів, яку нотаріально не оформили, ОСОБА_5 7.08.1993р. отримав в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом на спірний жилий будинок.
З 1980р. до ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачі проживали своєю сім'єю в цьому будинку разом з братом ОСОБА_5 ОСОБА_6; з жовтня ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_6 вони проживали в будинку тільки своєю сім'єю.
Після смерті батьків ОСОБА_5 домоволодіння потребувало ремонту, модернізації, для цього у позивачів були гроші, які вони заробили в Якутії, ОСОБА_6 участі в ремонті не приймав, матеріально допомогти не міг, оскільки не працював.
Сестра ОСОБА_5- відповідачка ОСОБА_4 матеріально і фізично також не допомагала, і взагалі сестри ОСОБА_5 не надавали допомоги в покращенні жилого будинку, оскільки відмовились від спадщини на користь братів.
Таким чином, всі здійснені покращення будинку, подвір'я були зроблені за рахунок позивачів, за їхні кошти. Вони побудували гараж, провели газ, воду, опалення, перекрили новим шифером дах будинку, два рази поштукатурили будинок, неодноразово здійснювали ремонт всередині будинку: штукатурили стіни, міняли шпалери, настелили на підлогу ДСП, замінили вікна, двері.
Відповідачка знала про те, що стан домоволодіння покращується. За час їхнього проживання в будинку його вартість покращилася на 38335,6 грн.
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 8.11.2005р. визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 7.08.1993р.. видане на ім'я ОСОБА_5, і спірне домоволодіння було розділене в наступних частинах: відповідачці- 3/4 домоволодіння вартістю 31436 грн., за позивачами- 1/2 домоволодіння вартістю 10146грн.
Оскільки до 2005р. всі витрати на утримання будинку несли позивачі, тому боне просили стягнути з відповідачки на їхню користь понесені ними витрати в сум 28751,70 грн. (т. 1 а.с. 5-7).
В суді позивачі неодноразово уточнювали свої позовні вимоги і остаточно просилі
суд стягнути з відповідача 30253 грн., з яких- 28937 грн.- затрати, понесені ні
покращення домоволодіння, та 3Л частин від загальної суми витрат на проведена
газопостачання, які склали 1755 грн., витрати на проведення експертиз, судов
витрати.
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 березня 2007 рок; позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості здійснених ремонтне будівельних робіт будинку АДРЕСА_1 в сумі 14591,23 гр* та судові витрати в сумі 526,17 грн., а всього-15117,40 грн.
3
Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, рішення суду-скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом було встановлено, що рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 8.11.2005р., залишеного без зміни ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 26.01.2006р., визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 7.08.1993р., видане на ім'я ОСОБА_5, після смерті ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3; визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_12, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, після смерті батька ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, після смерті брата ОСОБА_6, померлого НФОРМАЦІЯ_1, на % частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; спірне домоволодіння розділене в наступних частинах: відповідачці у власність виділено частину домоволодіння вартістю 31436,50 грн., що складає 76/100 частин всього домоволодіння, у власність ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - 24/100 частин всього домоволодіння вартістю 10146 грн., сторін зобов'язано виконати необхідні переобладнання в будинку (т. 1 а.с. 65-а -69, 70-71).
З вказаного судового рішення вбачається, що спірний жилий будинок було оцінено на вересень 2005 року згідно з висновками судово-будівельно-технічної експертизи № 204 від 19.09.2005 року (т. 1 а.с. 29-40) без окремого встановлення вартості спадкового майна та вартості його покращень, тобто все оцінено судом як спадкове майно і вже поділено між сторонами.
4
Відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України вказані обставини, встановлені судовим рішенням від 8.11.2005р., що набрало законної сили, не могли доказуватися знову та вдруге встановлюватися судом при розгляді цієї справи.
За таких обставин, враховуючи наведене, апеляційний суд вважає висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, такими, що не відповідають обставинам справи, які встанбвлено судовим рішенням, що набрало законної сили, а тому відповідно до вимог п. З ч. 1 ст. 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. З ч. 1 ст. 309, ст. 313, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити, рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 березня 2007 року скасувати.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування затрат, понесених у зв'язку з покращенням домоволодіння.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.