справа № 2 – 196 / 2010

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

22 червня 2010 року     Золочівський районний суд Львівської області

в складі судді                Гуляка В.В.

при секретарі                Захарчук Н.Я.

особи, які беруть участь у розгляді справи :

позивач : відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Золочівському районі Львівської області,

представник позивача : ОСОБА_1,

відповідач : ОСОБА_2,

представник відповідача : ОСОБА_3,

треті особи : ОСОБА_4, Закрите акціонерне товариство компанія «Райз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард», ОСОБА_5, Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська Страхова Група», фізична особа-підприємець ОСОБА_7,

представник третіх осіб ТзОВ «Форвард» і ОСОБА_5 : ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Золочівського районного суду Львівської області справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Золочівському районі Львівської області про стягнення із ОСОБА_2 страхових виплат проведених потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві,  

в с т а н о в и в :

Позивач відділення ВД ФСНВ у Золочівському районі Львівської області у заявленому позові просить стягнути із відповідача ОСОБА_2 55497,61 грн. страхових виплат проведених із 03 червня 2008 року по 01 лютого 2009 року потерпілому ОСОБА_4 внаслідок нещасного випадку на виробництві. В обґрунтування позову покликається позивач у позовній заяві та представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні на те, що 08 лютого 2008 року біля 14-20 год. в м. Львові на вул. Зеленій в районі будинку № 389 відбулась ДТП з вини відповідача ОСОБА_2, який керуючи автомобілем «Камаз-5320» р.н. НОМЕР_1 з причепом «ГБК-8350» р.н. НОМЕР_3, порушив вимоги ПДР України, внаслідок чого причіп від’єднався від автомобіля і виїхавши на смугу зустрічного руху здійснив зіткнення із службовим автомобілем «Рено Кенго» р.н. НОМЕР_2 Галицької філії ЗАТ компанії «РАЙЗ» під керуванням ОСОБА_4. В результаті ДТП потерпілому ОСОБА_4 було заподіяно тілесні ушкодження і завдано шкоди. Оскільки завдану потерпілому ОСОБА_4 шкоду через ушкодження його здоров’я на загальну суму 55497, 61 грн., як страхові виплати у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», було відшкодовано Фондом, тобто позивачем, тому відповідач ОСОБА_2 як винна у заподіянні шкоди особа і як володілець джерела підвищеної небезпеки, повинен в порядку регресу, на підставі статей 1166, 1187, 1191 ЦК України, відшкодувати Фонду понесені усі страхові виплати. Такі страхові виплати були виплачені ОСОБА_4 протягом періоду із 03 червня 2008 року по 01 лютого 2009 року і включають : 49670,47 грн. одноразова допомога і щомісячні страхові виплати, 1102 грн. витрати на виплату пенсії,  949,40 грн. витрати на побутове обслуговування, 3775,74 грн. витрати на забезпечення протезними виробами. Оскільки відповідач у добровільному порядку понесених позивачем витрат не компенсує, тому ці витрати слід стягнути у судовому порядку.

Відповідач ОСОБА_2 позовних вимог не визнав і пояснив, що вимоги позивача є безпідставними. Він, тобто відповідач, будучи винним у ДПТ, яка відбулась 08 лютого 2008 року повністю відшкодував потерпілому ОСОБА_4 завдану шкоду. Зокрема, він заплатив потерпілому ОСОБА_4 08 квітня 2008 року через Золочівське відділення «ПриватБанку» гроші в сумі 55000 грн. як відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди, в тому числі і за ушкодження здоров’я потерпілого. Двічі він не повинен відшкодовувати одну і ту ж саму шкоду. Крім цього, станом на час ДПТ 08 лютого 2008 року він, тобто відповідач, керуючи автомобілем «Камаз-5320» р.н. НОМЕР_1 з причепом «ГБК-8350» р.н. НОМЕР_3 перебував при виконанні трудових обов’язків, оскільки на той час він працював водієм у ТзОВ «Форвард» і здійснював перевезення вантажу (води «Карпатська джерельна») від ТзОВ «Форвард» до замовників ТзОВ «Інтермаркет», гіпермаркет «Рукавичка» та підприємця «ОСОБА_9.» у м. Львові. Разом із ним в автомобілі знаходились двоє експедиторів ТзОВ «Форвард» Суддя М.В. і ОСОБА_10, на вантаж були накладні від ТзОВ «Форвард». Дорожній лист на автомобіль «Камаз-5320» з причепом «ГБК-8350» 08 лютого 2008 року не виписувався у ТзОВ «Форвард», оскільки він, тобто ОСОБА_2, має право на керування цими транспортними засобами на підставі технічного паспорта і тимчасового реєстраційного талона.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовних вимог не визнала, підтримала надані відповідачем заперечення проти позову і їхні обґрунтування, а також зазначила, що відповідач ОСОБА_2 на час ДПТ працював у ТзОВ «Форвард» і був при виконанні трудових обов’язків. ТзОВ «Форвард» сплачує у ФСНВ страхові внески, і саме з таких страхових внесків було здійснено страхові виплати потерпілому ОСОБА_4 внаслідок ушкодження його здоров’я. Здійснення таких страхових виплат є обов’язком позивача відділення ВД ФСНВ відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», і ці виплати не можуть вважатись шкодою, що завдана позивачеві. До цих правовідносин не поширюється ст. 1191 ЦК України щодо права зворотної вимоги до винної особи.

Третя особа ОСОБА_4 питання підставності позовних вимог відніс на розсуд суду і у судовому засіданні пояснив, що під час ДТП 08.02.2008 року він отримав ушкодження здоров’я, внаслідок цього став інвалідом 2 групи, зазнав матеріальної і моральної шкоди. Таку шкоду йому повністю відшкодував винний у ДТП водій ОСОБА_2 08.04.2008 р. в розмірі 55000 грн. і він на даний час не має до нього претензій. Крім цього в період червня 2008 року – лютого 2009 року відділенням ВД ФСНВ у Золочівському районі йому було виплачено за ушкодження здоров’я усі грошові виплати, що вказані позивачем у позовній заяві. Для отримання цих виплат він звертався до Фонду із письмовою заявою.

Представник третьої особи ЗАТ компанія «Райз» у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третіх осіб ТзОВ «Форвард» і ОСОБА_5 – ОСОБА_8 із позовними вимогами не погодився і пояснив, що позовні вимоги є безпідставними і не ґрунтуються на вимогах законодавства. Здійснені відділенням ВД ФСНВ виплати страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_4 через ушкодження його здоров’я внаслідок ДТП 08.02.2008 року, були проведені у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Здійснення таких страхових виплат є обов’язком відділення ВД ФСНВ і ці виплати не можуть вважатись шкодою, що завдана відділенню ВД ФСНВ. Вищевказаним Законом не передбачено права позивача на стягнення із винної особи в порядку регресу проведених загальнообов’язкових страхових виплат. Між Фондом і відповідачем ОСОБА_2 не існує цивільно-правових відносин, в тому числі і щодо відшкодування шкоди. Станом 08.02.2008 року ОСОБА_2 дійсно працював у ТзОВ «Форвард» на посаді водія, однак на момент ДТП він не виконував трудових обов’язків у товаристві. Автомобіль «Камаз-5320» з причепом, якими керував ОСОБА_2 не належать товариству і дорожні листи на ці транспортні засоби не видавались. Цими транспортними засобами ОСОБА_2 перевозив вантаж товариства, зокрема воду «Карпатська джерельна», однак не за дорученням від товариства, оскільки на перевезення цього вантажу існував договір перевезення між ТзОВ «Форвард» і підприємцем ОСОБА_7 від 01.02.2008 року.    

Представник третьої особи ЗАТ «СК «Українська Страхова Група» у судове засідання не з’явився, у поданій суду письмовій заяві ця третя особа просила розглядати справу без їхнього представника. У наданих суду письмових поясненнях ЗАТ «СК «Українська Страхова Група» зазначила, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності. Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». ЗАТ «СК «Українська Страхова Група» не є страховиком із соціального виду страхування і тому немає обов’язків щодо виплати потерпілій особі страхового відшкодування в порядку регресу.      

Третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_7 у судове засідання не з’явилась, у поданій суду письмовій заяві просила розглядати справу у її відсутності, відношення до позовних вимог віднесла на розсуд суду.

Оцінивши докази по справі суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Із досліджених доказів судом встановлено, що 08 лютого 2008 року біля 14-20 год. в м. Львові на вул. Зеленій, 389 відбулась ДТП з вини відповідача ОСОБА_2, який керуючи автомобілем «Камаз-5320» р.н. НОМЕР_1 з причепом «ГБК-8350» р.н. НОМЕР_3, грубо порушив вимоги ПДР України, внаслідок чого причіп самовільно від’єднався від автомобіля під час руху і виїхавши на смугу зустрічного руху здійснив зіткнення із службовим автомобілем «Рено Кенго» р.н. НОМЕР_2 Галицької філії ЗАТ компанії «РАЙЗ» під керуванням ОСОБА_4, якому в результаті ДТП було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджується вироком Сихівського районного суду м. Львова від 30.05.2008 року.  

Для відшкодування потерпілому ОСОБА_4 завданої шкоди внаслідок ушкодження його здоров’я, позивачем відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Золочівському районі Львівської області, здійснено страхові виплати на загальну суму 55497, 61 грн., у відповідності до вимог статей 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що підтверджується Актом від 20.05.2008 року спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 08 лютого 2008 року у Галицькій філії ЗАТ компанія «РАЙЗ», Актом № 2 від 20.05.2008 року про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, заявою ОСОБА_4 від 03.06.2008 року про призначення страхових виплат у зв’язку з нещасним випадком на виробництві у ЗАТ компанія «Райз», постановою від 09.06.2008 року ВВД ФСНВ «Про призначення потерпілому одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності», постановою від 14.07.2008 року ВВД ФСНВ «Про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати», постановами ВВД ФСНВ «Про призначення фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу потерпілому (щомісячно)» від 09.06.2008 р., від 22.10.2008 р., від 05.12.2008 р., платіжними дорученнями від 09.07.2008 р., від 08.08.2008 р., від 08.09.2008 р., від 07.10.2008 р., від 10.11.2008 р., від 11.12.2008 р., від 16.01.2009 р. і списками потерпілих осіб, що отримують виплати за платіжними дорученнями, накладними № 79 від 02.09.2008 р. і № 189 від 21.08.2008 р., постановами ВВД ФСНВ «Про призначення фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу потерпілому (одноразово)» від 21.08.2008 р., від 22.10.2008 р., Актами щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, за період липня 2008 року – грудня 2008 року.

Суд враховує, що відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (надалі Закону), страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Відповідно до ч.5 ст. 6 Закону, об’єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров’я та працездатність.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону, застрахованою є фізична особа (працівник), на користь якої здійснюється страхування.

Відповідно до ст. 15 Закону, страхування від нещасного випадку здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (надалі Фонд), який являється Страховиком у визначенні цього статусу ч.4 ст. 6 Закону.  

Відповідно до ст. 10 Закону, страхування зазначених у ст. 8 Закону осіб, здійснюється в обов’язковому порядку, усі застраховані особи є членами Фонду.

Відповідно до ст. 25 Закону, усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим особам провадяться Фондом за рахунок коштів цього Фонду.  

Відповідно до ст. 46 Закону, кошти Фонду формуються за рахунок страхових внесків роботодавців та з інших джерел надходжень, і використовуються виключно за прямим призначенням для страхових виплат.

Із змісту ст. 21 Закону, вбачається, що відшкодування шкоди заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я, в разі настання страхового випадку, є обов’язком Фонду, а не його правом на відшкодування шкоди замість особи, яка винна у заподіянні цієї шкоди.

Статті 1166 і 1187 ЦК України, на які покликається позивач як на правові підставі позовних вимог, передбачають обов’язок винної у заподіянні шкоди особи відшкодувати таку шкоду іншій особі, якій шкода була заподіяна.

Судом встановлено, що внаслідок ДПТ 08.02.2008 року діями відповідача ОСОБА_2 не було заподіяно жодної шкоди позивачу відділенню ВД ФСНВ, і відповідно у відповідача немає обов’язку щодо відшкодування шкоди позивачу на підставі вимог статей 1166 і 1187 ЦК України.

Судом встановлено, що внаслідок ДПТ 08.02.2008 року діями відповідача ОСОБА_2 було заподіяно шкоду потерпілому ОСОБА_4, однак цей потерпілий немає претензій до ОСОБА_2 у зв’язку із тим, що отримав від нього відшкодування такої шкоди 08.04.2008 року в розмірі 55000 грн..

Статтею 1191 ЦК України, на яку також покликається позивач як на правову підставу позовних вимог, передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Однак, вищевказана ст. 1191 ЦК України передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, заподіяну іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Разом із тим, правовідносини, пов’язані зі страхуванням різних видів, регулюються нормами глави 67 ЦК України.

Зокрема, відповідно до ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані з : 1) життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.    

За таких обставин за загальними правилами страхування, страховик має право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, лише у разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.  

Отже, у разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров’я, працездатності), ураховуючи положення частин 4 і 5 ст. 6 Закону, страховик не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.  

Статтею 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення ЦК України, якщо інше не встановлене актами цивільного законодавства.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».          

Як було уже судом зазначено вище, страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Статтею 5 Закону визначено основні принципи страхування від нещасного випадку, якими, зокрема, є обов’язковість страхування від нещасного випадку, обов’язковість сплати страхувальником страхових внесків, формування і витрачання страхових коштів на солідарній основі, диференціювання страхового тарифу, цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Статтею 6 Закону визначено суб’єктів і об’єктів страхування від нещасного випадку.

Отже, страхування від нещасного випадку є обов’язковим особистим страхуванням.    

Положення Закону не містять норм, які б передбачали право зворотної вимоги (регресу) страховика до особи, винної у заподіянні шкоди життю чи здоров’ю застрахованої особи.

Оскільки сфера дії Закону не поширюється на правовідносини між страховиком і іншою особою, яка не є суб’єктом страхування, але є відповідальною за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю застрахованої особи, тому до таких правовідносин слід застосовувати загальні положення ЦК України щодо страхування.        

З врахуванням вищенаведеного та у відповідності до вищевказаних вимог статей 993, 999 ЦК України, Фонд як страховик за обов’язковим особистим страхуванням не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди потерпілому.  

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог відділення ВД ФСНВ у Золочівському районі Львівської області про стягнення в порядку регресу із відповідача ОСОБА_2 55497,61 грн. страхових виплат проведених потерпілому ОСОБА_4 внаслідок нещасного випадку на виробництві.  

Крім цього, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 на час ДТП 08.02.2008 року перебував у трудових відносинах із ТзОВ «Форвард» та із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, і керуючи автомобілем «Камаз-5320» із причепом виконував свої трудові обов’язки водія по перевезенню вантажу від ТзОВ «Форвард» (м. Золочів Львівської області) до замовників вантажу в м. Львові, що підтверджується поясненнями відповідача ОСОБА_2, його характеристикою від 30.03.2010 року, що видана ТзОВ «Форвард», довідкою ТзОВ «Форвард» № 30/03/10-2 від 30.03.2010 р., копіями наказу № 650/к від 18.10.2007 р. про переведення на роботу і № 1167/к-1 від 15.10.2008 р. про звільнення з роботи, копією трудової книжки ОСОБА_2, табелем обліку робочого часу за лютий 2008 року у ТзОВ «Форвард», копією колективного договору у ТзОВ «Форвард» щодо режиму робочого часу в цьому товаристві, посадовою інструкцією водія автотранспортних засобів у ТзОВ «Форвард», копіями видаткових накладних на товар від 08.02.2008 року, показами свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_10, копією трудової угоди між працівником ОСОБА_2 і фізичною особою підприємцем ОСОБА_7 від 15.01.2008 року.  

Відповідно до ст. 1172 ЦК України, за шкоду завдану працівником під час виконання трудових (службових) обов’язків відповідальність несе юридична або фізична особа у якій працює винна у заподіянні шкоди особа.    

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212 ЦПК України, ст.ст. 11, 22, 979, 980, 993, 999, 1166, 1187, 1191 ЦК України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», суд –

   в и р і ш и в  :

відмовити  у задоволенні позову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Золочівському районі Львівської області про стягнення із ОСОБА_2 страхових виплат в розмірі 55497,61 грн. проведених потерпілому ОСОБА_4 внаслідок нещасного випадку на виробництві.  

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області через Золочівський районний суд Львівської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.    

              Суддя :