П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 червня 2010 року суддя Золочівського районного суду Львівської області Гуляк В.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління Служби безпеки України у Львівській області, про притягнення до відповідальності
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Почапи Золочівского району Львівської області, проживає в АДРЕСА_1, працює головним державним податковим ревізором-інспектором відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ у Золочівському районі Львівської області,
за ст.5 ч.1 п.«г» Закону України “Про боротьбу з корупцією”,
в с т а н о в и в :
Відносно ОСОБА_1 складено протокол про порушення п.«г» ч.1 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», за те, що вона перебуваючи на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ у Золочівському районі Львівської області, будучи державним службовцем 7 категорії і інспектором податкової служби 1 рангу, тобто будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, допустила порушення спеціальних обмежень щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, передбачених п.«г» ч.1 ст.5 Закону України “Про боротьбу з корупцією”.
Зокрема, у протоколі вказано, що ці корупційні дії ОСОБА_1 полягали в тому, що вона: 1) 12.10.2009 року видала громадянці ОСОБА_2, що проживає в с. Ясенівці Золочівського району, одноразовий патент НОМЕР_1 на право продажу товарів в межах України (дитячі колкотки, загальною вартістю 300 грн.) протягом 3 днів з 15.10.2009 року по 17.10.2009 року включно. При цьому, вона перевірила декларацію ОСОБА_2 та визначила податок на промисел у сумі 30 грн., який було сплачено. Водночас, подана у цьому одноразовому патенті інформація не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_2 за даною адресою не проживала та не була зареєстрована.
2) 12.10.2009 року видала громадянці ОСОБА_3, що проживає в с. Підгороднє Золочівського району, одноразовий патент НОМЕР_2 на право продажу товарів в межах України (дитячі шапки, загальною вартістю 300 грн.) протягом 3 днів з 15.10.2009 року по 17.10.2009 року включно. При цьому, вона перевірила декларацію ОСОБА_3 та визначила податок на промисел у сумі 30 грн., який було сплачено. Водночас, подана у цьому одноразовому патенті інформація не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_3 за даною адресою не проживала та не була зареєстрована.
3) 14.12.2009 року видала громадянину ОСОБА_4, що проживає в с. Струтин Золочівського району, одноразовий патент НОМЕР_3 на право продажу товарів в межах України (лампочки, загальною вартістю 250 грн.) протягом 3 днів з 17.12.2009 року по 19.12.2009 року включно. При цьому, вона перевірила декларацію ОСОБА_4 та визначила податок на промисел у сумі 25 грн., який було сплачено. Водночас, подана у цьому одноразовому патенті інформація не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_4 за даною адресою не проживав та не був зареєстрованим.
У протоколі вказано, що ОСОБА_1 видавши, використовуючи своє службове становище, вищевказані одноразові патенти громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 із недостовірною інформацією про місце поживання цих осіб, фактично надала керівництву ДПА у Львівській області недостовірну інформацію про надання цим особам прав продажу товарів в межах України. Подання інформації в ДПА у Львівській області зведених показників надходжень платежів до бюджетів, в тому числі збору за одноразові торгові патенти, здійснюється відповідно до програми АІС «Галузь» щоденно. Надання такої інформації передбачено наказами ДПА у Львівській області, положенням про відділ оподаткування фізичних осіб ДПІ у Золочівському районі, а також посадовими інструкціями. Подання ОСОБА_1 недостовірної інформації в ДПА у Львівській області здійснено з метою уникнення дисциплінарного покарання (догани, зменшення розміру премій) за невиконання доведених керівництвом регіонального органу завдань щодо забезпечення надходжень платежів до бюджетів усіх рівнів.
У суді ОСОБА_1 не визнала своєї вини у вчиненні корупційного діяння передбаченого п.«г» ч.1 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» і пояснила, що вона дійсно видала 12.10.2009 року і 14.12.2009 року громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вищевказані одноразові патенти на право продажу товарів в межах України. У цих одноразових патентах вона вказала адресу ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 таку, яку вони самі особисто зазначили в деклараціях на видачу одноразових патентів. Ці особи декларації заповняли особисто в її присутності і перед отримання одноразових патентів сплатили податок у розмірах відповідно 30 грн., 30 грн. і 25 грн.. Такі декларації були зареєстровані у журналі реєстрації декларацій громадян для придбання одноразових патентів. За правильність вказаної в деклараціях інформації відповідають особи, які її заповняють. Вона не зобов’язана була перевіряти правильність адрес цих осіб, оскільки це не передбачено Декретом КМ України «Про податок на промисел», який регулює питання видачі одноразових патентів на торгівлю. Жодного порушення вона, тобто ОСОБА_1, не допустила. Видані нею одноразові патенти громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 отримали, сплачений цими особами податок на промисел у розмірах 30 грн., 30 грн. і 25 грн. у міський бюджет поступив. Керівництву ДПА у Львівській області ніякої, в тому числі і неправдивої, інформації щодо видачі вищевказаних одноразових патентів, вона не подавала. Корінці виданих одноразових патентів передаються у відділ обліку і звітності Золочівської ДПІ, який надає в ДПА у Львівській області лише інформацію про надходження до бюджету податкових платежів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі прихожу до висновку, що складений відносно ОСОБА_1 протокол про вчинення корупційного діяння щодо порушення п.«г» ч.1 ст.5 Закону України “Про боротьбу з корупцією» є безпідставним і справа підлягає закриттю з таких підстав.
Відповідно до пункту «г» частини 1 статті 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію.
При встановленні винності особи у вчиненні будь-якого корупційного діяння, в тому числі у порушенні спеціальних обмежень, необхідно виходити не тільки зі змісту положень ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», а й враховувати загальні ознаки корупції, що містяться в ч.1 ст.1 цього Закону.
Відповідно до ст.1 ч.1 Закону України «Про боротьбу з корупцією», під корупцією у цьому Законі розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.
Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.05.1998 року «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією», суди при вирішенні питання щодо винності особи в ненаданні, затриманні або наданні недостовірної чи неповної інформації (п.«г» ч.1 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією»), повинні керуватись вимогами Закону України від 02.10.1992 року «Про інформацію», а також відповідними правовими актами, які регулюють інформаційні відносини в державі.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією розуміються документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбулися у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Відповідно до ст. 7 цього Закону, суб’єктами інформаційних відносин є : - громадяни України, - юридичні особи, - держава, - інші держави, їх громадяни і юридичні особи, - міжнародні організації, - особи без громадянства.
Під наданням недостовірної інформації, що передбачає відповідальність за порушення п.«г» ч.1 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», розуміється ситуація, коли надана інформація повністю або частково не відповідає дійсності. Склад цього правопорушення є лише тоді, коли особа умисно надавала недостовірну інформацію, тобто вона усвідомлювала, що надана нею інформація не відповідає дійсності, і бажала таку інформацію надати відповідному адресатові.
Отже, для визнання винним ОСОБА_1 у порушенні спеціального обмеження передбаченого пунктом «г» ч.1 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» є необхідними існування таких умов : 1) наявність у особи статусу державного службовця або іншої особи, уповноваженої на виконання функцій держави; 2) наявність правового акту, який передбачає обов’язок надання інформації; 3) наявність факту надання інформації фізичним чи юридичним особам; 4) недостовірність наданої інформації; 5) наявність умислу на надання недостовірної інформації; 6) протиправне використанням при наданні недостовірної інформації своїх службових повноважень.
Із змісту розглядуваного протоколу про вчинення корупційного діяння та із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у виданому 12.10.2009 року ОСОБА_2 одноразовому патенті НОМЕР_1 на право продажу товарів в межах України, у виданому 12.10.2009 року ОСОБА_3 одноразовому патенті НОМЕР_2 на право продажу товарів в межах України та у виданому 14.12.2009 року ОСОБА_4 одноразовому патенті НОМЕР_3 на право продажу товарів в межах України, вказала недостовірну інформацію про місце проживання цих осіб.
Саме такі її дії трактовано у протоколі як фактичне надання керівництву ДПА у Львівській області недостовірної інформації про надання громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 прав продажу товарів в межах України.
Однак, дії ОСОБА_1 щодо зазначення у виданих одноразових патентах недостовірної інформації про місце проживання громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не можуть бути кваліфіковані як надання недостовірної інформації фізичним чи юридичним особам, оскільки ці дії не містять усіх необхідних вищевказаних складових правопорушення для кваліфікації за п.«г» ч.1 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Зокрема, в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки самого факту надання інформації фізичним чи юридичним особам, надання якої передбачено конкретними правовими актами, про недостовірне місце проживання громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4. Це підтверджується тим, що ОСОБА_1 фактично лише при заповненні бланків вищевказаних одноразових патентів на право продажу товарів в межах України вказала у цих патентах неправильні відомості про місце проживання осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4. При цьому ОСОБА_1 особисто не повідомляла (усно, письмово чи іншим способом) жодним фізичним чи юридичним особам про місце проживання цих осіб. Виписані одноразові патенти отримали наручно самі ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, тобто особи, які звернулись за отриманням цих патентів і які самі надали ОСОБА_1 неправдиву інформацію про своє місце проживання. У протоколі про вчинення корупційного діяння не зазначено якими саме правовими актами (назва, номер) передбачено обов’язок ОСОБА_1 щодо надання саме того виду і змісту інформації, про яку зазначено в протоколі, тобто інформації про місце проживання осіб, які отримують одноразові патенти на право продажу товарів в межах України.
В діях ОСОБА_1 відсутні ознаки умислу на надання недостовірної інформації, а також ознаки протиправного використання своїх службових повноважень. Це підтверджується тим, що відомості про місце проживання громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у виданих їм одноразових патентах на право продажу товарів в межах України, відповідно від 12.10.2009 р. і від 14.12.2009 року, ОСОБА_1 зазначила тому, що такі відомості про місце проживання цих осіб вона отримала із декларацій найменування та вартості товарів, що підлягають продажу, які громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зазначили особисто. В протоколі не зазначено і в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 на момент видачі вищевказаних одноразових патентів знала про те, що адреси проживання ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які вони самі вказали, не відповідають дійсності. Тобто відсутні докази наявності умислу ОСОБА_1 на свідоме зазначення неправильних відомостей про осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4. При цьому відсутні жодні докази, які б вказували на протиправне використання ОСОБА_1 своїх службових повноважень при видачі вищевказаних одноразових патентів.
Крім вищенаведеного, слід врахувати, що видача громадянам одноразових патентів на право продажу товарів в межах України, не є способом надання чи поширення інформації, а являється способом отримання податку на промисел, відповідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел» № 24-93 від 17.03.1993 року, де зокрема статтею 4 цього Декрету зазначено, що податок на промисел сплачується у вигляді придбання одноразових патентів на торгівлю. Податок на промисел зараховується до місцевих бюджетів за місцем придбання одноразового патенту.
Таким чином, є необ’єктивними зазначені у розглядуваному протоколі формулювання про те, що ОСОБА_1 видавши одноразові патенти фактично надала керівництву ДПА у Львівській області недостовірну інформацію про надання громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 права продажу товарів в межах України.
При розгляді даної справи, встановлено, що неправомірність дій ОСОБА_1 полягає в тому, що вона перед видачею громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 одноразових патентів не перевірила правильність адрес їх проживання, які вони вказали у заповнених деклараціях про найменування і вартість товару, що підлягає реалізації. Обов’язок ОСОБА_1 перевірити правильність таких декларацій, в тому числі і щодо зазначення місця проживання осіб, передбачено самою формою декларації, яка встановлюється Головною Державною податковою інспекцією України (ст. 2 вищевказаного Декрету), у якій міститься запис «декларацію перевірив, податок на промисел визначив в сумі _____ грн.», перед особистим підписом державного податкового інспектора.
Такі дії ОСОБА_1 не утворюють складу корупційного правопорушення, а можуть бути підставами для притягнення її до інших видів відповідальності.
Керуючись ст.ст. 1, 5, 8, 12 Закону України “Про боротьбу з корупцією”, ст.ст. 279, 280, 283, 247 п.1 КУпАП, -
п о с т а н о в и в :
Закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ст.5 ч.1 п.«г» Закону України “Про боротьбу з корупцією” у зв’язку з відсутністю в її діях складу корупційного діяння.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Львівської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя: