Справа № 22 - 3395 /2007                                       Головуючий у 1 інстанції Лівочка Л.І.

Категорія                                                                  Доповідач Жданова В.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07 червня 2007 р.                                            

Апеляційний суд Донецької області у складі: Головуючого Голубинського А:М. Суддів Жданової В.С., Прокопчук Л.М. При секретарі   Семенченко С.С. За участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_5 - представника відповідача ОСОБА_2 на рішення Ворошиловського районного суду від 26.12.2006 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми завдатку,-

ВСТАНОВИВ:

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26.12.2006 р., яким з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто завдаток у сумі 150680 грн та суму індексації, пов"язану із інфляцією 10999,64 грн. та повернуте сплачене ним державне мито 1338,25 грн.

В обґрунтування своїх вимог представник відповідача посилається на те, що судом неправильно визначений характер спірних правовідносин, оскільки передана відповідачу грошова сума, на його думку, не може вважатися завдатком. При розгляді справи суд не визначив правову природу спрної угоди, що позбавило можливості дослідити суттєві умови при її укладенні. Вважає неправильним стягнення з відповідача грошової суми з урахуванням індексу інфляції , оскільки відповідач не мав грошових забов"язань, а брав на себе зобов"язання надати послугу - придбати для позивача автомобіль. Просить скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

При розгляді справи судом встановлено, що між сторонами 15.05.2006 р. укладений усний договір , згідно якого відповідач повинен із-за кордону привезти йому легковий автомобіль марки „ БМВ ,„ на придбання якого від передав відповідачу 4500 доларів США. 10.06.2005 р. відповідно до укладеного договору позивач передав відповідачу 26000 доларів США і 3000 євро. В підтвердження укладеного договору відповідачем була надана розписка про отримання грошей в якості завдатку та зобов"язання привезти автомобіль . Оскільки відповідач не виконав умови укладеного договору , сума 2600 доларів США та 3000 євро була стягнута судом , що в гривневому еквіваленті складає 150680 грн . та стягнута сума індексації у зв"язку з інфляцією 10999,64 грн.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав .

2

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

При розгляді справи суд першої інстанції прийшов до висновку, що передана позивачем сума 26000 доларів США та 3000 євро,для придбання автомобіля є завдатком, але з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не грунтується на матеріалах справи.

Відповідно до ст.. 570 ЦК України завдатком є грошова сума, рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов"язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума , сплачена в рахунок належних з боржника платежів , є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до наданої розписки вбачається, що відповідач отримав від позивача грошову суму і взяв на себе зобов"язання привезти автомобіль марки „ БМВ „. Враховуючи те, що остаточна вартість автомобілю визначена не була, передана відповідачу грошова сума вважається авансом.

Представник відповідача визнав те, що між сторонами виникли правовідносини, які віднесені до грошових зобов"язань.

Судом встановлено, що відповідач не виконав своїх зобов"язань перед відповідачем по придбанню для нього автомобіля , тому після закінчення визначеного строку /липень 2005 р. / , у відповідача виникло перед позивачем зобов"язання по поверненню грошей.

Відповідно до ч.2 ст.. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процент не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов"язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Якщо визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти.

Судом встановлено, що гроші на придбання автомобіля були передані в іноземній валюті, поверненню підлягає сума в національній валюті / гривня / за курсом НБУ, що виключає можливість застосування індексу інфляції.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми з урахуванням індексу інфляції не ґрунтується на вимогах закону.

В зв"язку з неправильним застосуванням норми матеріального права, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в стягненні суми 10999,64 грн, пов"язану з інфляцією.

У зв"язку із зменшенням суми задоволених вимог на 10999,64 грн., зміні підлягає розмір мита на користь держави , який належить стягнути в розмірі 168,75 грн.

Відповідно до ст.. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги , позивачем рішення суду першої інстанції оскаржене не було , тому предметом розгляду апеляційної інстанції можуть бути тільки доводи відповідача.

3

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

В решті частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін .

Керуючись ст.. ст.. 307,309,316 ЦПК України Апеляційний суд,-

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - представника відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26.12.2006 р. в частині стягнення суми інфляції 10999,64 грн  скасувати.

Відмовити позивачу ОСОБА_1 в стягненні з відповідача ОСОБА_2 суми індексації у зв"язку із інфляцією .

Змінити рішення суду в частині стягнення на користь держави державного мита.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави державне мито у розмірі 168,75 грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення,

може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох

місяців з дня набрання законної сили.