Справа № 22-3365 / 2007 р. Головуючий у 1 інстанції Домарєв О.В.
Категорія 5 Доповідач Жданова В.С
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2007 р.
Апеляційний суд Донецької області у складі :
Головуючого Голубинського А.М.
Судців Жданової В.С., Прокопчук Л.М.
При секретарі Семенченко С.С.
За участю позивачки ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 , яка діє від свого імені та від імені недієздатного ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Калінінського районного суда м. Донецька від 7.02.2007 Р-5-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 7.02.2007 р. частково задоволені позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, за позивачкою визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . В частині виділу двох кімнат в натурі відмовлено. В порядку розподілу спільного майна позивачці виділений в натурі телевізор 8опі, а відповідачеві виділений в натурі телевізор „ Рубін".
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1. та ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним відмовлено. Рішенням суду також відмовлено ОСОБА_3 в стягненні з ОСОБА_1 грошових сум, сплачених за комунальні послуги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати частково , ухвалити по справі нове рішення про задоволення її вимог у повному обсязі. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним оставинам справи, невірно визначений момент, з якого необхідно визначати строк позовної давності, безпідставно не прийнятий до уваги висновок судово-психіатричної експертизи про стан здоров"я її чоловіка на час укладання договору, що призвело до неправильного вирішення спору.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 29.09.2000р. ОСОБА_1та ОСОБА_2 під час перебування в зареєстрованому шлюбі придбали квартиру АДРЕСА_2, яка була зареєстрована на відповідача ОСОБА_2 18. 11.2000 р. укладений договір обміну, відповідно до якого зазначена квартира була обміняна на 2/4 частини квартири АДРЕСА_1. В цей же день позивачі за зустрічним
2
позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яким належала друга половина зазначеної квартири / тобто кожному по 1/2 частині від всієї квартири/ , подарували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свою частку квартири, про що був укладений договір, посвідчений в нотаріальній конторі. Задовольняючи позов про визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час шлюбу у встановленному закону порядку набули право спільної сумісної власності на спірну квартиру з визначенням долі кожного із подружжя по Уг частині квартири. За таких же підстав був проведений розподіл іншого майна / телевіізорів/. В частині розподілу квартири в натурі позивачці відмовлено і такий висновок суду грунтується на висновках будівельно-технічної експертизи.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання договору дарування 2/4 частин квартири АДРЕСА_1 від 18.11.2000 р., суд послався на порушення ОСОБА_3 строків позовної давності та відсутність заяви про їх поновлення , недоведеність обставин, які б свідчили про помилку щодо умов укладеного договору .
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав .
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору дарування від 18.11.2000 р., заявлених ОСОБА_3 від свого імені та імені недієздатного ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що встановлений ст.. 71 ЦК України / ред. 1963 р. / строк позовної давності сплинув , заяв про поновлення вказаного строку з посиланням на поважність причин пропуску строку від позивачів не надійшло.
З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не відповідає нормі матеріального права.
Відповідно до ст.. 76 ЦК України / ред ЦК 1963 р. / перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
З матеріалів справи вбачається, що після укладення договору дарування належної їм частки квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залитись проживати в квартирі, користувались усіма правами власників та несли зобов'язання щодо витрат . Спір про визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири і її розподіл виник в серпні 2005 р. З цього часу у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виникло право на позов про захист порушеного права.
За таких підстав висновки суду першої інстанції щодо пропуску строку позовної давності є помилковими.
В червні 2006 р. ОСОБА_3 звернулась до суду з додатковою позовною заявою, в які просила визнати недійсним укладений договір також з тих підстав, що вона укладена особою / ОСОБА_4 / , яка на час його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Відмовляючи у задоволенні позову з таких підстав суд першої інстанції послався на те, що висновок амбулаторної судово-психіатричної експертизи не містить
3
категоричний висновок про те, що ОСОБА_4 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час посвідчення спірного договору.
Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.
Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків письмових доказів, речових доказів, висновків експертів та інше.
З наданих суду матеріалів вбачається, ОСОБА_4 переніс черепно- мізкову травму у 1986 р, та інсульт у 1999 р.і з цього часу у нього виявлене органічне пошкодження судин головного мозку.
Рішенням Калінінського районного суду від 27.03.2006 р. ОСОБА_4 визнаний недієздатним.
З акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи вбачається, що у ОСОБА_4 з 1997 р. встановлені прояви психоорганічного синдрому. 26.03.1997 р. встановлений діагноз церебральний атеросклероз 3 ст, хронічна судинно- мізкова недостатність з паркінсонічним синдромом . В медичних документах є данні про виражені зміни в емоційно-волевій та інтелектуально-мнестичній сферах .
У висновку судово- психіатричної експертизи зазначено, що ОСОБА_4 в період укладення договору дарування 18.11.2000 р. страждав на психічний розлад -органічне пошкодження головного мозку складного генезу, психоорганічний синдром / органічний розлад особистості та поведінки , обумовлене хворобою та пошкодженням мозку, яке суттєво впивало на його можливість розуміти свої дії та керувати ними.
Відповідно до ст.. 55 ЦК України / ред 1963 р. / угода укладена громадянином , хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними.
За таких підстав Апеляційний суд приходить до висновку , що ОСОБА_4 на час укладення договору не міг розуміти значення своїх дій та не міг керувати ними у зв"язку психічним захворюванням, на яке страждав з 1997 р.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання договору дарування недійсним ухвалене з порушенням норм матеріального права, то в цій частині воно підлягає частковому скасуванню, а саме : в частині дарування квартири дарувателем ОСОБА_4 належної йому частини квартири / % частина від всієї квартири / обдарованим ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Правових підстав для визнання недійсним договору в частині дарування квартири дарувателем ОСОБА_3, не вбачається.
Висновки суду першої інстанції в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства.
При розгляді справи суд першої інстанції послався на п.п.6,7 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України та застосував норми цивільного законодавства в редакції ЦК 2004 р., що є помилковим.
Відповідно до названого закону п. 4 ЦК України в редакції 2004 р. застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
4
Позивачкою ОСОБА_3 порушено питання щодо недійсності договору дарування , який був укладений 18.11.2000 р., тобто під час дії ЦК в редакції 1963 р. і цей договір не є продовжуваним договором, тому п. 9 до виниклих правовідносин застосовуватись не може.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачці ОСОБА_1 належить 1/2 частина у спільному майні.
Оскільки апеляційним судом визнаний частково недійсним договір дарування квартири ОСОБА_4 належної йому частки, яка складає 1\4 частину, то підлягає зміні частки квартири, яка визначається на праві власності за позивачкою.
Позивачці ОСОБА_1 на праві власності належить 1/8 частина квартири на підставі договору дарування від 18.11.2000 р., отриману в дар від дарувателя ОСОБА_3 та 1/2 частина від 2/4 частин квартири , які набуті відповідачем ОСОБА_2 відповідно до договору обміну №9290 18.11.2000 р./ або 1/4 частина від всієї квартири./
Таким чином, позивачці ОСОБА_1 на праві власності належить 1/8 + % = 3/8 частини квартири АДРЕСА_1.
Відповідачу ОСОБА_2 також на праві власності належить 3/8 частин спірної квартири, з яких 1/8 частина на підставі договору дарування від дарителя ОСОБА_3 та 1/2 від 2/4 відповідно до договору міни від 18.11.2000 р. № 9290 / або 1/2 від всієї квартири./
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню , оскільки неправильне застосування норм матеріального права призвело до неправильного вирішення спору в частині розгляду зустрічного позову про визнання договору дарування недійсним.
Керуючись ст.. 55 ЦК України / ред. ЦК 1963 р. / , ст.. ст..307,309 , 316 ЦПК України апеляційний суд,-
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 7.02.2007 р. скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, яка діяла від свого імені та імені недієздатного ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним.
Позовні вимоги ОСОБА_3 , яка діяла від свого імені та імені недієздатного ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору дарування квартири від 18.11.2000 р. , посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу за реєстровим номером № 9293 задовольнити частково.
Договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між дарувателями ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та обдарованими ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , посвідчений 18.11.2000 р. приватним нотаріусом
5
Донецького міського нотаріального округу , зареєстрований за реєстровим номером № '9293 визнати недійсним в частині дарування ОСОБА_4 належної йому частини 1/4 частина від 2/4 або 1/4 частина від всієї квартири / обдарованим ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 3/8 частини квартири АДРЕСА_1.
В решті частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може
бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання
законної сили. .