справа № 2 – 17 / 2010

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

30 червня 2010 року   Золочівський районний суд Львівської області

в складі судді              Гуляка В.В.

при секретарі              Захарчук Н.Я.

особи, які беруть участь у розгляді справи :

позивач : ОСОБА_1,

представник позивача : адвокат ОСОБА_2,

відповідачі : ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представник відповідачів : адвокат ОСОБА_5,

третя особа : Золочівська державна нотаріальна контора Львівської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Золочівського районного суду Львівської області справу за позовом ОСОБА_1 про визнання спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 нарівні із спадкоємцями 2-ї черги за законом,

    в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 у заявленому позові просить визнати його спадкоємцем за законом після смерті його фактичної жінки ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, нарівні із спадкоємцями 2-ї черги за законом відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_4. В обґрунтування позову покликається позивач у позовній заяві та у судовому засіданні на те, що він із 1993 року перебував у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, по час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2. Проживали вони постійно разом у житловому будинку в с. Велика Вільшаниця Золочівського району Львівської області, вели спільне господарства. Дітей у них не було. Приблизно із 2000 року у ОСОБА_6 погіршився стан здоров’я, у неї почались серцеві хвороби, піднімався тиск, були головокружіння. На початку 2006 року ОСОБА_6 тяжко захворіла, часто лікувалась, у зв’язку із хворобою та похилим віком фактично була прикута до ліжка, ніяких робіт самостійно виконувати не могла. У травні 2006 р. ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні у онкологічній лікарні в м. Львові і перенесла складку онкологічну операцію з приводу раку матки. Після операції ОСОБА_6 і до часу смерті продовжувала лікування, їздила на періодичні обстеження. У зв’язку із поганим станом здоров’я ОСОБА_6 із січня 2006 року по час смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично перебувала у безпорадному стані, потребувала постійного стороннього догляду і допомоги. В цей період ОСОБА_6 могла виконувати лише незначну роботу в будинку, варити їсти, прибирати, інколи давала курям їсти, фізичної роботи по господарству виконувати не могла. Протягом цього періоду, тобто січня 2006 року – січня 2007 року, він, тобто ОСОБА_1, постійно доглядав за ОСОБА_6, надавав їй повсякденну допомогу, робив їй перев’язки, давав уколи, купував продукти харчування. Він робив усю важку роботу в господарстві, зокрема доглядав і вирощував худобу, свиней, коней, птицю, обробляв земельні ділянки, заготовляв корми для худоби, вирощену господарську продукцію продавав на ринку.  Проживали вини за рахунок отриманого доходу від ведення домашнього господарства. Зароблені гроші він витрачав на лікування ОСОБА_6, а після смерті похоронив ОСОБА_6 за власні кошти. Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 являються рідними сестрами ОСОБА_6, однак в період лікування ОСОБА_6 їй ніякої допомоги не надавали. Тому він, тобто позивач, на підставі ст. 1259 ч.2 ЦК України, має право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 нарівні із відповідачами, які є спадкоємцями 2-ї черги за законом.  

Представник позивача адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги і їхні обґрунтування підтримав, і давши аналогічні пояснення також зазначив, що позивач ОСОБА_1 і ОСОБА_6 із 1993 року по час смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживали разом однією сім’єю як чоловік і жінка без шлюбу. Жили вони в господарстві ОСОБА_6 в с. Велика Вільшаниця Золочівського району Львівської області, вели спільне господарство, перебували між собою у добрих відносинах. У період січня 2006 року – січня 2007 року ОСОБА_6 через поганий стан здоров’я фактично перебувала у безпорадному стані, потребувала сторонньої допомоги та фінансової підтримки, оскільки не могла виконувати у господарстві необхідного обсягу робіт і не могла самостійно утримувати господарство, яке було досить великим. Таку допомогу постійно і тривалий час надавав їй лише ОСОБА_1 і тому він має право на отримання 1/3 частини спадкового майна після смерті ОСОБА_6.        

Відповідачі по справі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 позовних вимог не визнали і пояснили, що позивач із 1993 року почав проживати із ОСОБА_6, яка була їхньою рідною сестрою, у її господарстві в с. В.Вільшаниця Золочівського району Львівської області. За весь період проживання позивач у цьому господарстві ніякої суттєвої роботи не виконував. Усі роботи по утриманню господарства виконувала ОСОБА_6. Після смерті ОСОБА_6 позивач довів господарство до поганого стану, зокрема продав худобу, свині, не обробляє земельних ділянок, допустив до поганого технічного стану житловий будинок. Захворіла ОСОБА_6 на початку 2006 року. Після перенесеної операції у травні 2006 року ОСОБА_6 проживала вдома, була із нормальним станом здоров’я, до часу смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 виконувала по господарству різні роботи. В період січня 2006 року – січня 2007 року ОСОБА_6 не передувала у безпорадному стані, оскільки самостійно ходила, могла самостійно себе обслуговувати, готовила їсти, виконувала по господарству різні господарські роботи, доглядала свійську птицю, обробляла город, їздила на ринок і продавала там молоко, сметану, яйця та іншу сільськогосподарську продукцію, не могла виконувати лише важкої фізичної роботи. Також ОСОБА_6 отримувала пенсію і мала свої гроші для купівлі необхідних для лікування медикаментів. Крім цього, після прибуття ОСОБА_6 із лікарні деяку допомоги їй надавали вони, тобто відповідачі. Вони не заперечують проти того, щоб позивач проживав у житловому будинку ОСОБА_6 в с. В.Вільшаниця Золочівського району Львівської області і користувався господарством, однак вони проти оформлення на позивача право власності на частину цього господарства, земельних ділянок та іншого спадкового майна.      

Представник відповідачів адвокат ОСОБА_5 позовних вимог не визнав, підтримавши пояснення і обґрунтування заперечень проти позову відповідачів, також зазначив, що протягом розглядуваного періоду із січня 2006 року по січень 2007 року ОСОБА_6 не перебувала у безпорадному стані і не потребувала суттєвої сторонньої допомоги. До періоду лікування до початку 2006 року ОСОБА_6 була повністю здорова і виконувала у господарстві різну, в тому числі важку фізичну роботу. Після перенесеного лікування і після операції у травні 2006 року ОСОБА_6 мала задовільний стан здоров’я, до самої смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 виконувала різну у господарстві роботу, не могла виконувати лише важкої фізичної роботи і лише частково потребувала побутового догляду. Одразу після лікування допомогу ОСОБА_6 надавали відповідачі. Протягом розглядуваного періоду позивач не надавав ОСОБА_6 якоїсь важливої допомоги. Крім цього протягом цього періоду позивач сам хворів і потребував сторонньої допомоги. Надані позивачем до суду довідки Великовільшанецької сільської ради Золочівського району Львівської області про те, що ОСОБА_6 перебувала у безпорадному стані і що їй допомогу надавав позивач ОСОБА_1, є необ’єктивними, оскільки являються особистими припущеннями сільського голови і секретаря сільської ради, які зроблені без з’ясування дійсних обставин справи.        

Представник третьої особи Золочівської державної нотаріальної контори Львівської області у судові засідання не з’явився, у поданих суду письмових заявах ця нотаріальна контора просила розглядати справу без представника.

Оцінивши докази по справі суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Із досліджених доказів судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 із 1993 року проживав разом із ОСОБА_6 однією сім’єю як чоловік і жінка без шлюбу, по час смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2. Жили вони в господарстві ОСОБА_6 по вул. Незалежній, 5 в с. Велика Вільшаниця Золочівського району Львівської області, яке зареєстровано на праві власності за її мамою ОСОБА_7. У цьому житловому будинку позивач офіційно зареєстрований із 16.09.1996 року і проживає по даний час.    

Це підтверджується рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 13 квітня 2009 року, копією паспорта позивача, копіями свідоцтв про народження і про смерть ОСОБА_6, довідками Великовільшанецької сільської ради Золочівського району Львівської області № 516 від 25.03.2007 р., № 524 від 05.04.2007 р., № 1222 від 24.12.2007 р., № 151 від 03.03.2008 р., № 50 від 21.01.2009 р., № 51 від 21.01.2009 р., № 52 від 21.01.2009 р., № 754 від 11.11.2009 р., копією будинкової книги, копією свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 15.01.1992 р., свідоцтвом про право власності на нерухоме майно і витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.05.2007 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Велика Вільшаниця Золочівського району Львівської області і з того часу відкрилась спадщина. До складу спадщини входять будинковолодіння по вул. Незалежній, 5 в с. Велика Вільшаниця Золочівського району Львівської області, земельна ділянка площею 1,3594 га., грошові вклади у Золочівському відділенні ВАТ «Державний ощадний банк України». Спадкування відбувається за законом і спадкоємцями являються позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4.

Це підтверджується копією свідоцтва про смерть ОСОБА_6, матеріалами спадкової справи № 277/2007 Золочівської державної нотаріальної контори, копіями паспортів відповідачів і свідоцтв про їх народження та про їх одруження.    

Із вищенаведених доказів судом встановлено, що після смерті ОСОБА_6 позивач ОСОБА_1, у відповідності до вимог ст. 1264 ЦК України, являється спадкоємцем 4-ї черги за законом, а відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4, у відповідності до вимог ст. 1262 ЦК України, являються спадкоємцями 2-ї черги за законом.  

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 ЦК України.  

Із змісту розглядуваного позову та із його обгрунтувань вбачається, що позивач ОСОБА_1 бажає змінити черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і отримати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, тобто нарівні із відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_4, на підставі того, що він, тобто позивач, протягом тривалого часу, а саме протягом періоду січня 2006 року – січня 2007 року, опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві ОСОБА_6, яка через тяжку хворобу була у безпорадному стані (ч.2 ст. 1259 ЦК України).

За результатами дослідження наданих суду доказів, доведення перед судом їх переконливості і їх оцінки судом в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність достатніх і належних доказів, які б давали підстави для надання позивачеві права на спадкування нарівні із відповідачами, які мають право на спадкування як спадкоємці за законом 2-ї черги.

До такого висновку суд приходить з врахуванням наступного.

Частиною 2 статті 1259 ЦК України встановлено чітку і виключну сукупність юридичних фактів, наявність яких є необхідною для зміни черговості на спадкування. Це : 1) наявність у фізичної особи статусу спадкоємця за законом будь-якої іншої наступної черги, 2) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг, 3) матеріальне забезпечення спадкодавця, 4) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка є необхідною спадкодавцеві в окремих його життєвих ситуаціях, 5) тривалий час здійснення дій вказаних у пунктах 2-4, 6) безпорадний стан спадкодавця через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво. При цьому під безпорадним станом слід розуміти такий безпомічний стан особи, під час якого вона через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, неспроможна самостійно, тобто своїми фізичними силами і матеріальними можливостями, забезпечувати свої повсякденні життєві потреби, і у зв’язку із цим потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Однак, наявність усіх цих юридичних фактів по розглядуваній справі за позовом ОСОБА_1 не знайшло у суді свого доказового підтвердження.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що протягом 2006 року він неодноразово бачив ОСОБА_6 і з нею спілкувався, бував у неї в лікарні. В цей період ОСОБА_6 самостійно по господарстві виконувала різні роботи, готовила їсти. ОСОБА_1 виконував звичайні господарські роботи і ніякої важливої допомоги ОСОБА_6 не надавав. ОСОБА_6 жалілася, що ОСОБА_1 їй не допомагає і забирає в неї пенсію. Навіть в останні дні перед смертю ОСОБА_6 самостійно ходила по хаті, розмовляла, виконувала хатню роботу.  

Допитаний у суді свідок ОСОБА_9 показав, що часто провідував ОСОБА_6 у лікарні і тоді вона була із нормальним станом здоров’я, сторонньої допомоги не потребувала.

Допитана свідком ОСОБА_10 показала, що після операції у 2006 році ОСОБА_6 проживала вдома, не була лежачою, самостійно ходила по вулиці, їздила на ринок, виконувала у господарстві різні роботи. Осінню 2006 року ОСОБА_6 була на полі коли копали картоплю, для усіх працівників наготовила їсти. До останніх  хвилин свого життя ОСОБА_6 працювала і померла раптово.      

Допитана свідком ОСОБА_11 показала, що вона була найближчою сусідкою ОСОБА_6. Після смерті ОСОБА_6 у господарстві почався безлад, ОСОБА_1 поганий господар і довів господарство до занедбаного стану. Коли ОСОБА_6 жила, то в господарстві був порядок, оскільки вона самостійно виконувала усю роботу, доглядала худобу, обробляла городи, прибирала у будинку. Протягом 2006 року, після операції і до самої смерті ОСОБА_6 працювала у господарстві кожного дня із ранку до вечора, навіть в останній день перед смертю давала свиням їсти. При цьому ОСОБА_6 жалілася, що ОСОБА_1 поганий господар, їй не допомагає.  

Допитана свідком ОСОБА_12 показала, що після лікування і перенесеної операції у 2006 році ОСОБА_6 не була дуже хворою, проживала вдома, виконувала в господарстві різні роботи, готовила їсти, виконувала хатню роботу, їздила на базар, ходила в магазин за продуктами.

Допитана свідком ОСОБА_13 показала, що бачила і спілкувалася із ОСОБА_6 одразу після операції у 2006 році. Тоді ОСОБА_6 деякий час проживала в м. Золочеві у своєї сестри ОСОБА_4, яка надавала їй деяку медичну допомогу, зокрема робила перев’язки, давала уколи. В цей період ОСОБА_6 могла самостійно ходити, розмовляла, виконувала деяку роботу.

Допитані за ініціативою позивача свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 показали, що після операції і протягом 2006 року ОСОБА_7 могла самостійно ходити, виконувала дрібну роботу в будинку і по господарстві, варила їсти.

Таким чином, із показів вищевказаних свідків вбачається, що ОСОБА_6 протягом визначеного позивачем періоду січня 2006 року – січня 2007 року, в тому числі після перенесеної у травні 2006 року операції, проживала у своєму господарстві в с. Велика Вільшаниця Золочівського району Львівської області, самостійно ходила, самостійно себе обслуговувала, виконувала різні побутові роботи в господарстві, готовила їсти, самостійно купляла продукти харчування, тобто могла власними фізичними силами забезпечувати свої повсякденні життєві потреби.

Із наявних у справі копій медичних документів ОСОБА_6 та із висновку експерта № 168 від 28.04.2010 року комісійної судово-медичної експертизи вбачається, що ОСОБА_6 вперше поступила на лікування у Львівський ДОРЛДЦ 13.02.2006 року, де їй було встановлено діагноз «Рак тіла матки стадія 2 клінічна група 11. Тромбофлебіт вен нижньої гомілки». Цей діагноз був підтверджений і після оперативного втручання. З приводу вказаного діагнозу ОСОБА_6 у лютому-квітні 2006 року пройшла лікування, і в період стаціонарного лікування у травні 2006 року перенесла операцію. У вказаний період лікування стан здоров’я ОСОБА_6 відповідав встановленому діагнозу і був умовно задовільний. В післяопераційний період ОСОБА_6 перебувала із умовно задовільним станом здоров’я, потребувала спостереження у онколога по місцю проживання, однак медичних даних про такі обстеження онколога за друге півріччя 2006 року немає. З початку встановлення діагнозу злоякісної пухлини ОСОБА_6 було протипоказано виконання важкої фізичної праці. У період між стаціонарним лікуванням та після нього ОСОБА_6 могла виконувати тільки легку домашню роботу. В перший тиждень післяопераційного періоду у травні 2006 року ОСОБА_6 потребувала стороннього побутового догляду. У подальшому, в період амбулаторного звернення до лікарів у травні – листопаді 2006 року стан здоров’я ОСОБА_6 був оцінений як задовільний – середньої важкості і було встановлено діагноз «Гіпертонічна хвороба 2 ст. Атеросклеротичний кардіосклероз НК 1.». По наслідкам перенесеного оперативного втручання ОСОБА_6 в цей час могла періодично потребувати часткового стороннього побутового догляду.        

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у ОСОБА_6 тяжкої хвороби і відсутність у неї потреби в постійній сторонній допомозі та опікуванні інших осіб протягом розглядуваного періоду січня 2006 року – січня 2007 року.

Із довідки Управління Пенсійного Фонду України у Золочівському районі Львівської області № 4124/03-20 від 24.06.2010 року вбачається, що ОСОБА_6 була пенсіонером із 1992 року, отримувала пенсію і протягом періоду січня 2006 року – січня 2007 року у щомісячних розмірах від 358,19 грн. до 388,19 грн..

Сукупність вищевказаних доказів дають суду підстави для висновків про відсутність усіх фактів, що є необхідними для визнання за позивачем права на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, тобто нарівні із відповідачами, на підставі ст. 1259 ч.2 ЦК України.

Покликання позивача на покази свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 як на докази підставності своїх позовних вимог, суд вважає необґрунтованими, оскільки ці свідки розповіли лише про окремі моменти життя ОСОБА_1 у 2006 році після операції ОСОБА_6, зокрема про те, що ОСОБА_1 виконував у господарстві різні господарські роботи і допомагав ОСОБА_6 у веденні господарства, інколи міряв їй тиск, робив перев’язки, давав уколи.

Покази цих свідків у цій частині в сукупності з іншими дослідженими доказами по справі, суд вважає непереконливим і не достатнім для висновків про те, що протягом період січня 2006 року – січня 2007 року ОСОБА_6 перебувала у безпорадному стані, у зв’язку із цим потребувала сторонньої опіки і допомоги, і що таку допомогу їй надавав саме позивач.  

Довідки Великовільшанецької сільської ради Золочівського району Львівської області, зокрема № 1230 від 26.12.2007 р., № 754 від 11.11.2009 р., довідка-характеристика від 11.06.2010 року із формулюваннями про те, що ОСОБА_6 після перенесеної операції у травні 2006 року перебувала у безпорадному стані, потребувала сторонньої допомоги, і що ОСОБА_1 тривалий час опікувався нею, здійснював за нею постійний догляд і забезпечував її аж до смерті, суд вважає недопустимими доказами щодо дійсності безпорадного стану ОСОБА_6 через тяжку хворобу і потреби її в сторонній допомозі та опікуванні.

Це підтверджується тим, що ці довідки видані сільською радою не на підставі об’єктивних і фактичних обстави справи, а на підставі пояснень самого позивача ОСОБА_1 та особистих припущень і міркувань сільського голови Листвака Р.В. і секретаря сільської ради Внук М.П., про що вони показали будучи допитаними свідками у судовому засіданні. При цьому ці свідки показали, що вони особисто не були в господарстві ОСОБА_6, фактичний стан здоров’я ОСОБА_6 їм не відомий, хто і яку роботу виконував у господарстві ОСОБА_6 у 2006 р. і хто наглядав за ОСОБА_6, їм також особисто не відомо.

Отже, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити .

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1222, 1223, 1258, 1259, 1262, 1264 ЦК України, ст. 64 ЖК України, суд –

в и р і ш и в :

відмовити  у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 нарівні із спадкоємцями 2-ї черги за законом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області через Золочівський районний суд Львівської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.    

Суддя :