Справа № 22-4711                                      Головуючий у 1 інстанції Іванов І.П.

Категорія   37                                                  Доповідач Санікова О.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 червня 2007 року                         Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Курило В.П.

суддів Санікової О.С., Шамрило Л.Г.

при секретарі Степаненко В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 12 квітня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, стягнення аліментів на утримання дитини та судових витрат,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що з відповідачем вона була знайома з 1995 року, а з 1996 року по 2000 рік вона перебувала з ним у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3. Проте спільну заяву про походження сина від нього він підписати не погодився.

До дня народження сина відповідач проявляв постійне піклування про неї, надавав кошти, купував речі. Після народження дитини відповідач також проявляв постійне піклування про неї та дитину; в перід знаходження її у пологовому будинку постійно відвідував її та дитину, а також разом з її батьком забирав з пологового будинку; після цього давав їй кошти, купував продукти харчування, дбав про їх сина, купував йому іграшки та речі.

У 2000 році відповідач припинив будь-які відносини з нею та дитиною, не бажає визнавати себе батьком дитини і надавати матеріальну допомогу. Просила визнати походження сина ОСОБА_3 від батька ОСОБА_2 та стягнути з нього аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від всіх його доходів, а також стягнути судові витрати, пов'язані із проведенням судової молекулярно-генетичної експертизи в розмірі 2477 грн. і за надання юридичної допомоги - 1770 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м.Донецька від 12 квітня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2

2

про визнання батьківстква, стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення судових витрат відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким встановити факт визнання відповідачем батьківства, стягнути з нього аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх доходів, а також судові витрати, посилаючись на необ'єктивність розгляду справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і, зокрема на те, що для винесення рішення про встановлення батьківства не потребує наявності совокупності усіх перелічених у ст. 53 КпШтС України обставин, а достатньо лише будь-якого з них; вважає, що доказами визнання батьківства є пояснення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які підтверджують факт сімейних відносин з відповідачем; висновки молекулярно-генетичної експертизи, якою батьківство практично доведене; фотокартки, які повністю підтверджують пояснення позивачки та свідків і спростовують пояснення відповідача, але судом першої інстанції безпідставно не прийняті до уваги зазначені докази проживання з нею ОСОБА_2 однією сім'єю і визнання ним батьківська.

В судовому засідання апеляційного суду позивачка і її представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони працювали разом в Ленінському РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, відповідач в якості першого заступника начальника, а позивачка робітником канцелярії.

На підставі пояснень свідків з боку позивачки, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6. ОСОБА_8, а також свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 суд дійшов висновку, що між сторонами були відсутні сумісне проживання і ведення загального господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або сумісне виховання, або утримання ними дитини, або докази, які з достовірністю підтверджували б визнання відповідачем батьківства, як то передбачено ст. 53 КпШтС України, а лише один висновок молекулярно-генетичної експертизи, з якого вбачається, що вірогідність батьківства ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, народженого ОСОБА_1, складає 99,999%, що по даним „батьківство практично доведено", не може бути підставою для встановлення батьківства без встановлення обставин, передбачених ч.3 ст. 53 КпШтС України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги і дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

3

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 53 КпШС України, яка діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, при встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

При цьому під „спільним проживанням і веденням спільного господарства" слід розуміти проживання цих осіб в одному житловому приміщенні, їх тривалі і постійні сімейні зв'язки, які супроводжувалися спільними затратами коштів і трудових зусиль на задоволення побутових потреб (придбання меблів і предметів домашнього вжитку, спільне харчування), взаємна підтримка і піклування один про одного і т.п. Важливо, щоб спільні сімейні зв'язки матері дитини і відповідача мали місце до народження дитини або в усякому разі до її зачаття.

Спільне виховання батьками дитини виражається в спільному піклуванні про дитину, про її здоров'я та освіту, про прищеплення їй певних життєвих навиків.

Спільне утримання батьками дитини полягає в тому, що відповідач надає матері дитини кошти, необхідні для утримання дитини і таке надання коштів з боку відповідача має бути систематичним, а не епізодичним.

Визнання відповідачем батьківства є суб'єктивною обставиною, вираженою ним у певних діях (розмовах, листах і документах, в яких відповідач визнає себе батьком дитини). Доказами визнання батьківства відповідачем можуть бути також показання родичів, друзів, сусідів, співробітників відповідача та службових осіб, у бесідах з якими він визнавав себе батьком дитини. Однак не можуть бути визнані достовірними показання цих осіб, якщо вони грунтуються лише на їх припущеннях і здогадах, а також, коли вони знають про це не безпосередньо від відповідача, а „з чуток" або від самої матері.

Висновки експертизи самі по собі без зв'язку з зазначеними обставинами не можуть вплинути на результат судового спору.

Як вбачається з матеріалів справи висновком експерта судово-імунологічної експертизи від 21 листопада 2006 року-21 лютого 2007 року вірогідність батьківства ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, народженого ОСОБА_1, складає 99,999%, що по даним ОСОБА_15 „батьківство практично доведено".

Проте в процесі розгляду справи не була встановлена жодна з чотирьох обставин, які можуть бути підставою для встановлення батьківства, тому висновок експерта в цьому разі не має ніякого значення.

Судом першої інстанції дана правильна оцінка показанням свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 - батька позивачки, ОСОБА_7 - сестри

4

позивачки ОСОБА_6 - рідної тітки позивачки; при цьому суд обгрунтовано не визнав їх достовірними, оскільки вони безперечно не підтверджують спільне проживання і ведення спільного господарства позивачкою і відповідачем до народження дитини, спільне виховання батьками дитини, спільне утримання * батьками дитини і визнання відповідачем батьківства в розумінні ст. 53 КпШтС України. Зокрема, суд дав правильну критичну оцінку поясненням свідка ОСОБА_8 -колишньої акушерки пологового будинку, оскільки вона в силу свого похилого віку (1937 року народження) і хворобливості не могла детально пам'ятати події восьмирічної давнини.

Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 - водій відповідача, ОСОБА_12, ОСОБА_13 -дружина відповідача, з якою він перебуває в зареєстрованому шлюбі з 1989 року і ОСОБА_14 - дочка відповідача спростували ті обставини, на які посилається позивачка в обгрунтування своїх позовних вимог.

Судом дана належна оцінка таким доказам як фотографії, оскільки вони надані з порушенням ст. 65 ЦПК України і не містять достовірну інформацію про обставини, які мають значення для справи і на які посилається позивачка, а також спростовуються поясненнями відповідача.

Таким чином, при ухваленні рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Рішення суду належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і висновків суду не спростовують.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 12 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її

проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду

України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою

апеляційного суду.