Справа № 2-314

                                                            2010р.

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем                            України

02 липня 2010р. Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді -                                                  Чалої А.П.,

при секретарі-                                               Ковтун Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом

        ОСОБА_1

до         ОСОБА_2

про         визнання договору уступки недійсним, поділ спільного майна подружжя

        та визнання права власності на Ѕ частину квартири, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила визнати недійсним договір уступки від 24.07.2006р. до основного договору № 355-3/019-1 від 10.01.2006р., поділити спільно нажите з відповідачем майно – однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 53,76 по АДРЕСА_1, визнавши за нею і за відповідачем право власності по Ѕ частині за кожним на вказану квартиру, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 27.06.2003р. уклала шлюб з відповідачем і рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 12.01.2009р. їх шлюб розірвано. Від шлюбу вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В період шлюбу, 21.04.2004р. між ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Столиця» і ОСОБА_2 був укладений попередній договір №335-3/019-1, згідно якого сторони взяли на себе зобов*язання укласти в майбутньому інвестиційний договір однокімнатної квартири АДРЕСА_1 за суму, еквівалентну на день оплати 33 944,04 долара США. Для інвестування будівництва житла 21.04.2004р. між АКБ «Трансбанк», ОСОБА_2 і ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Столиця» був укладений договір про договірне списання №241 грошових коштів на будівництво житла згідно договору №26207501020147 про відкриття поточного рахунку фізичній особі-резиденту в національній валюті України. Повна сума вартості об*єкта інвестування, а саме: 180 881 грн., була сплачена ОСОБА_2 згідно квитанції від 28.04.2004р., а 10.01.2006р. між ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Столиця» і ОСОБА_2 був укладений основний договір №335-3/019-1 про участь в інвестуванні. Кошти, які ОСОБА_2 вносив на інвестування спірної квартири, були з їх спільного сімейного бюджету, а квартира передбачалась для їх спільного з відповідачем сімейного проживання. 24.07.2006р. відповідач без її згоди і повідомлення уклав договір уступки до основного договору №335-3/019-1 від 10.01.2006р. між ним, ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Столиця» і ОСОБА_4, згідно якого відповідач переуступив ОСОБА_4 увесь комплекс своїх прав і обов*язків за інвестиційним договором, до якого 07.03.2007р. між ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Столиця» і ОСОБА_4 був укладений додатковий договір №1 щодо збільшення загальної площі інвестованої квартири з 53,76 кв.м. до 55,6 кв.м. і 07.03.2007р. складено акт звірки розрахунків. Вважала, що укладенням договору переуступки, відповідач порушив її сімейні, майнові і житлові права, оскільки розпорядився їх спільною сумісною власністю без її відома і згоди, у зв*язку з чим просила поділити спірну квартиру порівну і задовольнити позов на підставі ст.ст. 65, 70 СК України, Закону України «Про інвестиційну діяльність».

В судовому засіданні позивачка і її представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, при цьому позивачка пояснила пор те, що кошти на інвестування спірної квартири складаються із заробітку відповідача під час шлюбу, коштів, подарованих її батьками, родичами і друзями на їх весілля, а також частини коштів, які вона брала в борг у своїх знайомих в інтересах сім*ї і повертала вже особисто після розірвання шлюбу з відповідачем.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість, безпідставність, а також на те, що спірна квартира проінвестована за його, відповідача, особисті кошти, у зв*язку з чим є його особистою власністю, а тому він як власник мав право на укладення договору уступки.

В останньому судовому засіданні, яке відбулося 01.07.2010р., представник відповідача залишив зал судового засідання, після відмови йому судом в клопотанні, заявленому на стадії обговорення питання про можливість закінчення судового розгляду і переходу до судових дебатів, допитати як свідків батьків, родичів та інших знайомих, які давали в борг позивачці ОСОБА_1 кошти на інвестування спірної квартири для встановлення розміру цих коштів, мети отримання їх позивачкою і витребування розписок про їх повернення.

Відмову в цьому клопотанні представника відповідача, суд мотивував тим, що гроші мають родові ознаки і сам факт підтвердження усіма особами, яких просив допитати представник відповідача, обставин передачі позивачці коштів в борг із зазначенням їх сум і мети, не змінюють основного питання, що підлягає встановленню в даному спорі, а саме: правового статусу спірної квартири як спільної сумісної власності сторін як подружжя, оскільки ці кошти дарувались сторонам на весілля і отримувались для інвестування спільного сімейного житла, тобто в інтересах сім*ї сторін, не підтверджували б придбання відповідачем спірної квартири за особисті кошти, у зв*язку з чим суд визнав за не доцільне допит даних свідків, оскільки їх показання правового значення в даному випадку не мали б, а навпаки, виходячи з пояснень позивачки, більша частина коштів була позичена і повернута нею особисто, але при цьому вона не звертає на це увагу суду, а просить поділити спірну квартиру порівну.              

Також, судом враховано тривалість розгляду справи в суді, а саме: з 01.09.2008р. і заявлення даного клопотання представником відповідача не на стадії клопотань, як то передбачено діючим ЦПК України, а також обов*язок усіх учасників процесу користуватися своїми правами добросовісно.

За таких обставин, суд вважав за можливе продовжити і закінчити розгляд справи у відсутності представника відповідача, що залишив зал суду, на підставі частини 5 ст.169 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивачки і її представника, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 27.06.2003р. сторони уклали шлюб (а.с. 23 – копія свідоцтва про одруження) і рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 12.01.2009р. їх шлюб розірвано (а.с. 114 – копія рішення суду).

Від шлюбу вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 21 – копія свідоцтва про народження).

В період шлюбу, 21.04.2004р. між ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Столиця» і ОСОБА_2 був укладений попередній договір №335-3/019-1, згідно якого сторони взяли на себе зобов*язання укласти в майбутньому інвестиційний договір однокімнатної квартири АДРЕСА_1 за суму, еквівалентну на день оплати 33 944,04 долара США (а.с. 6-9 – копія попереднього договору).

Для інвестування будівництва житла 21.04.2004р. між АКБ «Трансбанк», ОСОБА_2 і ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Столиця» був укладений договір про договірне списання №241 грошових коштів на будівництво житла (а.с. 10 – копія договору) згідно договору №26207501020147 про відкриття поточного рахунку фізичній особі-резиденту в національній валюті України (а.с. 11 – копія договору).

Повна сума вартості об*єкта інвестування, а саме: 180 881 грн. була сплачена ОСОБА_2 згідно квитанції від 28.04.2004р. (а.с. 12 – копія квитанції), тобто в період шлюбу.

10.01.2006р. між ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Столиця» і ОСОБА_2 був укладений основний договір №335-3/019-1 про участь в інвестуванні (а.с. 17-19 – копія договору).

24.07.2006р. відповідач без згоди і повідомлення позивачки уклав договір уступки до основного договору №335-3/019-1 від 10.01.2006р. між ним, ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Столиця» і ОСОБА_4, згідно якого відповідач переуступив ОСОБА_4 увесь комплекс своїх прав і обов*язків за інвестиційним договором (а.с. 16 зворот – копія договору), до якого 07.03.2007р. між ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Столиця» і ОСОБА_4 був укладений додатковий договір №1 щодо збільшення загальної площі інвестованої квартири з 53,76 кв.м. до 55,6 кв.м. (а.с. 15 копія додаткового договору) і 07.03.2007р. складено акт звірки розрахунків (а.с. 14 – копія акта).

В довідці №1269 від 26.04.2007р. ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Столиця» вказано про те, що ОСОБА_4 повністю здійснив оплату квартири АДРЕСА_1 в загальній сумі 187 071,87 грн. (а.с. 13 – копія довідки).

27.12.2007р. ОСОБА_4 помер і спадкова справа після його смерті в дев*ятій Київській державній нотаріальній конторі не заводилась (а.с. 112 – довідка), у зв*язку з чим суд вважав за можливе продовжити розгляд справи без вирішення питання про вступ до неї спадкоємців прав та обов*язків ОСОБА_4, у зв*язку з їх відсутністю.

При вирішенні питання часу сплати інвестиційних коштів за спірну квартиру, суд виходить з квитанції про повну оплату об*єкта інвестування ОСОБА_2 28.04.2004р., тобто під час шлюбу з позивачкою (а.с. 12 – копія квитанції), а не із вказаної вище довідки №1269 від 26.04.2007р. ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Столиця» вказано про те, що ОСОБА_4 повністю здійснив оплату спірної квартири в загальній сумі 187 071,87 грн.  

Згідно частини 1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

В частині 2 ст.325 ЦК України вказано, що фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Верховний Суд України в пункті 23 постанови Пленуму №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007р. роз*яснює про те, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім*я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

У відповідності до ст.63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

В частині 1 ст.65 СК України вказано, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

А в частині 2 цієї норми права зазначено про те, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі побутового.

В даному випадку, судом встановлено, що спірна однокімнатна квартира АДРЕСА_1 проінвестована ОСОБА_2 під час шлюбу з ОСОБА_1 за кошти їх спільного сімейного бюджету та в інтересах сім*ї, належних і достовірних доказів про інвестування спірної квартири за особисті кошти відповідача суду не надано, у зв*язку з чим суд визнає дану квартиру спільною сумісною власністю сторін як подружжя.

Розпорядження об*єктами спільної сумісної власності подружжям здійснюється за взаємною згодою, про що вказано в ст.ст. 63, 65 СК України.

В частині 1 ст.203 ЦК України, яка визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, вказано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до частини 1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п*ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні в цій частині позовних вимог, а також враховуючи, що договір від 24.07.2006р. уступки до основного договору №335-3/019-1 від 10.01.2006р., укладений між ОСОБА_2, ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Столиця» і ОСОБА_4, згідно якого відповідач переуступив ОСОБА_4 увесь комплекс своїх прав і обов*язків за інвестиційним договором, не відповідає вимогам ст.ст. 63, 65 СК України щодо згоди на його укладення позивачки, у зв*язку з чим підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У відповідності до частини 1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Приймаючи до уваги, що іншої домовленості або існування шлюбного договору між сторонами не встановлено, а тому суд визнає частки сторін у спільному майні – спірній квартирі рівними, вважає за необхідне поділити спірну квартиру порівну, визнавши за обома сторонами справо власності на Ѕ її частину за кожним, задовольнивши позовні вимоги і в цій частині.

Посилання представника відповідача в заперечення проти позову з посиланням на те, що спірна квартира проінвестована за особисті кошти відповідача, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні належними доказами.

А посилання позивачки на отримання коштів на інвестування спірної квартири частково за рахунок подарованих на весілля і отриманих нею особисто від друзів в борг коштів, юридичного і правового значення не має, оскільки сама позивачка просила поділити спірну квартиру, виходячи з рівності їх з відповідачем часток у спірному майні, а також у зв*язку з тим, що усі кошти витрачені в спільних інтересах обох сторін як подружжя і під час шлюбу.

Керуючись ст.ст. 60, 61, 63, 65, 69, 70 СК України, ст.ст. 203, 215, 325, 368, 372 ЦК України, пунктом 23 постанови Пленуму №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007р., ст.ст. 10, 11, 57-60, 169 ч.5, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

    Позов задовольнити.

Договір уступки від 24.07.2006р. до основного договору №335-3/019-1 від 10.01.2006р., укладений між ОСОБА_2, ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Столиця» і ОСОБА_4, згідно якого ОСОБА_2 переуступив ОСОБА_5 весь комплекс прав та обов*язків за основним договором №335-3/019-1, укладеним 10.01.2006р. між ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Столиця» і ОСОБА_2 про інвестування однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 53,76 кв.м., по АДРЕСА_1 – визнати недійсним.  

    Поділити спільно нажите ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як подружжям майно, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 53,76 кв.м., по АДРЕСА_1.

      Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності в порядку поділу спільного майна подружжя на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 53,76 кв.м., по АДРЕСА_1.

    Визнати за ОСОБА_2, 1979р. народження право власності в порядку поділу спільного майна подружжя на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 53,76 кв.м., по АДРЕСА_1.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:

                         Справа № 2-314

                                                             2010р.

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем                            України

02 липня 2010р. Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді -                                                  Чалої А.П.,

при секретарі-                                               Ковтун Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом

        ОСОБА_1

до         ОСОБА_2

про         визнання договору уступки недійсним, поділ спільного майна подружжя

        та визнання права власності на Ѕ частину квартири, -

Керуючись ст.ст. 209, 218 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

    Позов задовольнити.

Договір уступки від 24.07.2006р. до основного договору №335-3/019-1 від 10.01.2006р., укладений між ОСОБА_2, ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Столиця» і ОСОБА_4, згідно якого ОСОБА_2 переуступив ОСОБА_5 весь комплекс прав та обов*язків за основним договором №335-3/019-1, укладеним 10.01.2006р. між ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Столиця» і ОСОБА_2 про інвестування однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 53,76 кв.м., по АДРЕСА_1 – визнати недійсним.  

    Поділити спільно нажите ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як подружжям майно, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 53,76 кв.м., по АДРЕСА_1.

      Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності в порядку поділу спільного майна подружжя на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 53,76 кв.м., по АДРЕСА_1.

    Визнати за ОСОБА_2, 1979р. народження право власності в порядку поділу спільного майна подружжя на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 53,76 кв.м., по АДРЕСА_1.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: