Справа № 2-о-472-2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 липня 2010 року Свердловській міський суд Луганської області у складі: головуючої судді Новосьолової Г.М.,
при секретарі: Воблікової І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Свердловського міського суду Луганської області в місті Свердловське Луганської області заяву ОСОБА_1 про встановлення факту втрати джерела засобів до існування у зв’язку зі смертю чоловіка ,-
ВСТАНОВИВ:
Заявниця звернулась до суду із заявою, в обґрунтування якої зазначає, що з 8 квітня 1967 року вона постійно проживала з ОСОБА_2 однією сім’єю в зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилось двоє дітей. Після навчання в Свердловському професійно-технічному училищі, після закінчення був прийнятий на роботу на шахтоуправління №2-3 Дар,ївське треста «Фрунзевугілля»з 15.07.1957 року, де працював на підземних роботах до призову на строкову військову службу, на якій перебував більше трьох років. Після службі в армії повернувся на роботу в теж саме шахтоуправління, де працював на підземних роботах за різними спеціальностями, а потім на інших підприємствах на підземних роботах. Був звільнений з роботи у зв’язку з інвалідністю 1-ї групи, ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 46 років чоловік заявниці помер. На той час заявниця, ще не досягла 44 років. Після досягнення пенсійного віку 17.08.1996 року вона з приводу призначення їй пенсії в разі втрати годувальника до УПФУ в м. Свердловську не зверталася у зв’язку з юридичної необізнаністю, що має право, та дізналася про це тільки тепер. Заявниця вважає, що у зв’язку зі смертю чоловіка вона втратила джерело засобів до існування, так як його доходи були набагато більшими за її і були для неї основним і постійним джерелом засобу до існування. Якби на даний час чоловік був живий, його пенсія, як шахтаря перевищувала б її в декілька років. Оскільки підставою для призначення пенсії в разі втрати годувальника батькам і подружжю померлого, які втратили джерела засобів до існування вже після його смерті, є рішення суду. Заявниця працювала у сфері торгівлі продавцем, потім на Свердловській швейній фабриці та у неї була невелика заробітна платня.
У зв’язку з чим заявниця змушена звернутися до суду з дійсною заявою, у якій просить суд винести рішення яким встановити факт втрати, заявницею джерела засобів до існування у зв’язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_2.
У судовому засіданні заявниця повністю підтвердила обставини викладені в заяві, просить її заяву задовольнити в повному обсязі.
Заінтересована особа – представник Управління Пенсійного Фонду України у м. Свердловську Луганської області у судовому засіданні із заявленими вимогами погодилась у повному обсязі, не заперечувала проти їх задоволення.
Вислухавши заявницю, заінтересовану особу, дослідивши матеріали справи, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 37 Закону України „Про пенсійне забезпечення” і ст. 36 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” дружина, померлого пенсіонера, що була членом сім’ї, має право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, так як втратила джерело засобів до існування.
Частиною 4 п.8 Порядку подання до оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення”, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного Фонду України від 30.04.2002 року № 224/30 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2002 року № 536/6824, визначено, що у разі, коли одному з подружжя померлого пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається внаслідок втрати ним джерела засобів до існування, цей факт встановлюється в судовому порядку.
Судом встановлено, що з 17 квітня 1962 року заявниця – ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 актовий запис № 21 (а.с.9).
Згідно свідоцтво про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 48 років, місце реєстрації відділ РАГС Свердловського ГіКа Ворошиловградської області, актовий запис №385 (а.с.10).
Згідно довідки від 18.05.2010 р. ВП «Управління ЖКГТ» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прописані разом за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).
З матеріалів справи убачається копія трудової книжки, згідно якої ОСОБА_2 дійсно працював на підземних роботах, на різних підприємствах вугільної промисловості, був звільнений 11.02.1985 року за ст. 40 п.5 КЗпП УССР по інвалідності 1-ї групи (а.с.13-14). Як убачається з трудової книжки, вона ОСОБА_1 з 06.06.1984 року працювала на ВАТ «Свердловська швейна фабрика», та отримувала заробітну платню розмір якої з липня 1984 року по липень 1985 рік складала - 1390,44 грн. (а.с.19).
З матеріалів справи убачається довідка про заробітну плату для обчислення пенсії на ОСОБА_2, з якій убачається за 1984 рік отримував заробітну платню у розмірі 0,03537 грн., довідка видана в гривнах з урахуванням грошової реформи від 25.08.1996 р. №762/96 (а.с.18), згідно довідки від 19.05.10 р. заявниця ОСОБА_1 отримує пенсію за віком у розмірі 836,34 грн. (а.с.20).
У судовому засіданні було встановлено, що заявниця та її чоловік ОСОБА_2 по день його смерті проживали разом та вели спільне господарство.
Таким чином, судом встановлено, що заявниця перебувала на утриманні свого померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка – ОСОБА_2 .
Встановлення даного факту для заявниці має юридичне значення.
На підставі ст.37 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, ст. 36 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 256-259 ЦПК України, керуючись ст. 10,11,209,212, 213-215, 218, 259 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту втрати джерела засобів до існування у зв’язку зі смертю чоловіка - задовольнити.
Встановити факт, втрати ОСОБА_1 джерела засобів до існування у зв’язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд Луганської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: