Справа № 2-978/ 2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕ Н Е М УКРАЇНИ
20 травня 2010 року Заводський районний суд м. Миколаєва
у складі головуючого судді Андрощука В.В.
при секретарі Забродської Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини,
В С Т А Н О В И В :
16.11.2009р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому зазначав, що у 2004році його рідний дідусь ОСОБА_4 склав на його користь заповіт, яким заповідав належно йому мано, в тому числі квартиру АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Будучи невпевненим про наявність заповіту на своє ім’я, внаслідок стосунків які виникли з цього приводу з родичами, у 2008р. він вимушен був звернутися до Державної нотаріальної контори і наприкінці 2009р. отримав відмову у оформленні спадщини, з тих мотивів, що не був прописаний разом зі спадкодавцем, та не звернувся з заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк. За таких обставин змушен звертатися до суду з позовом про надання йому додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1
Поважність причин пропуску подання заяви про прийняття спадщини, обґрунтовував тим, що з 2005р. працював та проживав на території держави Російської Федерації. Про смерть дідуся дізнався на прикінці травня 2007р., повернувшись з Російської Федерації до Миколаєва. Крім того, повертаючись з Росії, в нього було вкрадено паспорт в зв’язку з чим, був вимушен звертатися у відповідні установи, для отримання паспорту. Крім того зі слів родичів, померлий ОСОБА_4, заповіт зберігав вдома по АДРЕСА_1, але його донька ОСОБА_2, яка проживала разом з ним запевнила, що про заповіт їй нічого не відомо і в квартирі його не бачила. Крім того в обґрунтування поважності пропуску встановленого строку, вказував про звернення матері ОСОБА_3 до нотаріальної контори для прийняття спадщини, а також на неприязнені стосунки з тіткою ОСОБА_2, що виникли у зв’язку зі спадкуванням.
Посилаючись на наведені обставини просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
У судовому засіданні позивач та його представник підтвердили викладені в позовній заяві обставини та просили задовольнити позов.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнала, не заперечувала проти його задоволення.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнала. Зазначала, що позивач у 2005р. зібрав усі особисті речі залишив квартиру АДРЕСА_1. За померлим ОСОБА_4 він не доглядав. Про існування заповіту на ім’я позивача вона знала, але ніколи його не бачила. Стверджувала, що не згодна щоб позивач прийняв спадщину.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, згідно свідоцтва про право власності на житло від 26.04.1995р. квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2. За життя 09.02.2004р. ОСОБА_4 залишив заповіт , згідно якого усе належно йому майно заповідав ОСОБА_1, який не був прописан у спірній квартирі, зокрема на час відкриття спадщини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилась спадщина в тому числі і на квартиру АДРЕСА_1 в м.Миколаєві.
Відповідно до ст..1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст..1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст..ст. 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до ч.1,2 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.
Відповідно до ч.1,3 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину,але на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно відповіді Третьої миколаївської державної нотаріальної контори від 30.01.2009р. ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки останній постійно не проживав зі спадкодавцем,та пропустив встановлений законом строк подачі заяви про прийняття спадщини.
З зазначеної відповіді, а також тверджень позивача слідує, що його звернення до нотаріальної контори мало місце наприкінці 2008року.
Таким чином суд констатує, що позивач ОСОБА_1 спадкоємець за заповітом, але пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини.
Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Суд приймає до уваги твердження позивача ОСОБА_1 про те, що в період з 2005р. по 2008р., в тому числі і на час смерті ОСОБА_4 , він перебував за межами держави Україна, та це підтверджується копією паспорта позивача, копією посвідчення особи на повернення в Україну. Саме цей факт відповідачами не заперечувався.
З урахуванням висловлених обставин суд вважає, що строк для прийняття спадщини був пропущений з поважних причин. У зв'язку, з чим вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Виходячи з наведених обставин, суд критично оцінює твердження відповідача ОСОБА_2, оскільки заповіт на ім’я ОСОБА_1 не змінений, не визнан недійсним, позивач не позбавлений права на спадкування. Саме небажання відповідача ОСОБА_2 що до спадкування позивачем, не має юридичного значення.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст.5-8, 10,11, 213,214,215 ГПК України, суд,
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, терміном – три місяці починаючи з моменту вступу рішення у законну силу.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з моменту проголошення. Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва в строк і в порядку, передбачені ст. ст. 294,296 ЦПК України
Головуючий суддя: В.В.Андрощук