УХВАЛА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

19 червня 2007 року                                               м.  Донецьк

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

Донецької області в складі: Краснощокової Н.С. ,

Новосядлої В.М. ,  Шевченко В.Ю.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за касаційними

скаргами ОСОБА_3і ОСОБА_2на рішення Подільського

районного суду м.  Києва від 17 червня 2004 року і на ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 25

січня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про вселення,  усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням,  виселення

відповідача та за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1,

ОСОБА_4про  визнання  недійсним  договору дарування  квартири  та

визнання права власності на частку квартири,

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2004 року позивачОСОБА_1звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2про вселення,  усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням,  посилаючись на те,  що на підставі договору дарування,  посвідченого 4 березня 1997 року він є власником 48/100 частини двокімнатної 'квартириАДРЕСА_1,  загальною площею 22.04 кв.м. ,  в тому числі жилою площею 15, 0 кв.м.

За усною домовленістю з відповідачем,  він дозволив йому проживати в кімнаті,  яка належить йому.

Оскільки в нього змінились обставини і він бажає проживати в своїй кімнаті,  позивач просив суд вселити його та зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у користуванні жилим приміщенням.

В жовтні 2003 року позивач доповнив свої позовні вимоги і просив також виселити відповідача з належної йому кімнати.

В жовтні 2003 року ОСОБА_3звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1та ОСОБА_4про визнання недійсним договору дарування частки квартири і визнання за нею права власності на 24/100 частин цієї квартири.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3.  посилалась на те,  що 4 березня 1997 року її чоловік ОСОБА_1придбав у ОСОБА_4. 48U00 частин двокімнатної квартири загальною площею 22.04 кв.м. ,  в тому числі жилою площею 15.0 кв.м. ,  АДРЕСА_2,  а оформив угоду договором дарування,  що порушує її права як його дружини.

Просила визнати недійсним договір дарування 48М00 частин двокімнатної квартири на підставі статті 58 ЦК України,  оскільки фактично був укладений договір купівлі продажу і визнати за нею право власності на 24М00 частин двокімнатної квартири.

Позовні заяви розглядались в одному провадженні.

Рішенням Подільського районного суду м.  Києва від 17 червня 2004 року,  залишеним

без зміни ухвалою апеляційної суду м.  Києва від 25 січня 2005 року,  позов ОСОБА_1

був задоволений частково: він був вселений в кімнату,  відповідача зобов'яза-

Справа № 33ц 1022- кс 07                         Категорія 16 ЦП:

АПП: Головуючий у першій інстанції Декаленко B.C. Доповідач Новосядла В.М.

2

но не чинити перешкоди у користуванні кімнатою,  у задоволенні позову про виселення ОСОБА_2 було відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_3.  доОСОБА_1та ОСОБА_4. про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на частину квартири також було відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1,  суд першої інстанції виходив із того,  що він є власником цієї кімнати і у відповідності із статтею 48 Закону України "Про власність" має право користуватися,  володіти та розпоряджатися належним йому майном.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3.  про визнання недійсним договору дарування кімнати і визнання за нею права власності на 24\100 квартири,  суд першої інстанції виходив із того,  з чим погодився і апеляційний суд,  що позивачка не надала доказів щодо укладання удаваної угоди.

В касаційній скарзі ОСОБА_3.  і ОСОБА_2 просять скасувати судові рішення і направити справу на новий розгляд,  оскільки при вирішенні справи був неправильно застосований матеріальний і порушений процесуальний закони.

Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із вимогами частини 1 статті 335 ЦПК України,  суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним,  вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Оскаржувані рішення постановлені із додержанням норм процесуального права,  доводи скарги не спростовують висновків судів.

Відсутні і передбачені статтею , 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Виходячи з наведеного,  колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332,  336,  337 ЦПК України,  колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області,

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги ОСОБА_3та ОСОБА_2відхилити.

Рішення Подільського районного суду м.  Києва від 17 червня 2004 року і ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 25 січня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про вселення,  усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням,  виселення відповідача та за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1,  ОСОБА_4про визнання недійсним договору дарування квартири та визнання права власності на частку квартири,  залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.