УХВАЛА

 ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

22 червня 2007 року                                   м.   Донецьк

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

Донецької області в складі: головуючої Червинської М.  Є., 

суддів: Новосядлої В.М.  ,   Жданової B.C.,   Висоцької B.C.,   Шевченко В.Ю., 

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Святошинського районного суду м.   Києва від 7 липня 2004 року і на ухвалу Апеляційного суду м.   Києва від 26 жовтня 2004 року в справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання права власності на 1 \2 частину майна і розподіл майна, 

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2004 року позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2про визнання права власності на 1\2 частину квартири і розподіл її,   посилаючись на наступне:

З 7 лютого 1998 року знаходиться у шлюбі з відповідачем. 

В липні 1998 року ними була придбана однокімнатна квартираАДРЕСА_1

Через порушення шлюбно-сімейних відносин,   позивачка змушена покинути спірну квартиру і мешкати окремо від чоловіка.

Позивачка просить визнати за нею право власності на 1\2 частину квартири та зобов'язати відповідача виплатити їй вартість її частки у розмірі 53 000 гривень.

Рішенням Святошинського районного суду м.   Києва від 7 липня 2004 року,   залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м.   Києва від 26 жовтня 2004 року,   у задоволенні позову було відмовлено.

Цією ж ухвалою Апеляційного суду м.   Києва від 26 жовтня 2007 року було скасовано ухвалу Святошинського районного суду м.   Києва від 21 серпня 2004 року і за заявою ОСОБА_2 постановлено ухвалу про скасування арешту на спірну квартиру.

В касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати судові рішення і передати справу на новий судовий розгляд через порушення судовими інстанціями норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 202 ЦПК України в редакції 1963 року,   рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. 

Згідно із пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 29 грудня 1979 року «Про судове рішення»,   рішення є законним тоді,   коли суд,   виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,   вирішив справу у відповідності із нормами матеріального права,   що підлягають застосуванню до даних правовідносин,   а при їх відсутності - на підставі закону,   що регулює подібні відносини,   або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Справа№33ц-836кс-07

2

Обґрунтованим визнається рішення,  в якому повно відображені обставини,  що мають значення для даної справи,  висновки суду про встановлення і правові наслідки є вичерпними,  відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,  дослідженими у судовому засіданні.

Судовими інстанціями встановлено,  що сторони по справі з 7 лютого 1998 року знаходяться у шлюбі.

2 липня 1998 року була придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 34.7 кв.м.  м. ,  жилою площею 18.5 кв.м.  за 200 гривень.

Договір купівлі-продажу спірної квартири був посвідчений Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером №2у-1462 і квартира за цим договором оформлена на відповідача.

Позивачка просить визнати за нею право власності на 1\2 частку спірної квартири,  оскільки квартира є спільною сумісною власністю подружжя та стягнути на її користь вартість 1\2 частки.

На час розгляду справи шлюб між сторонами не розірваний.

Відмовляючи у задоволенні позову,  суд першої інстанції,  з чим погодився і апеляційний суд,  виходив із того,  що договір купівлі-продажу квартири носив "індивідуально-суб'єктивний" характер,  оскільки кошти на її придбання були надані батьком відповідача ОСОБА_3.,  що підтверджується поясненнями свідків та договором купівлі - продажу земельної ділянки.

Разом з тим,  визначаючи спірну квартиру власністю відповідача,  суд першої інстанції прийняв до уваги пояснення позивачки і її матері про те,  що батько позивачки давав гроші на придбання спірної квартири.

Залишаючи без зміни рішення суду першої інстанції,  апеляційний суд виходив із того,  що позивачкою не була надано доказів того,  що спірна квартира є спільним майном подружжя.

Проте з такими висновками судових інстанцій погодитись неможливо,  оскільки вони є суперечними,  не переконливими і не відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 60 Сімейного Кодексу України майно,  набуте подружжям за час шлюбу,  належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того,  що один з них не мав з поважної причини (навчання,  ведення домашнього господарства,  догляд за дітьми,  хвороба,  тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається,  що кожна річ,  набута за час шлюбу,  крім речей індивідуального користування,  є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із частиною 1 статті 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна,  що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,  частки майна дружини та чоловіка є рівними,  якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Виходячи із наведених норм матеріального права,  позивачка не повинна була доводити,  що квартира,  придбана в період шлюбу з відповідачем,  є спільним майном подружжя.

Факт щодо вартості спірної квартири на час розгляду справи судовими інстанціями не встановлювався.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 336 ЦПК України,  за наслідками розгляду касаційної скарги на рішення,  суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції.

В зв'язку із викладеним,  Судова палата приходить до висновку,  що судові рішення постановлені з порушенням норм закону,  що призвело до неправильного вирішення справи,  і підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до

3

суду першої інстанції,  оскільки касаційна інстанція згідно із вимогами частини 1 статті 335 ЦПК України не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним.

Керуючись статтею 336 ЦПК України,  колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області,

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м.  Києва від 7 липня 2004 року і ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 26 жовтня 2004 року в справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання права власності на 1\2 частину майна і розподіл майна скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.