АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11 -557-2007                                                  Головуючий у 1 -й інстанції: Дірко І.І.

Категорія: ст.286 ч.2 КК України                                   Доповідач: Войтовський С.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області

у складі:

головуючого - Погорєлової Г.М.

суддів - Салтовської І.Б., Войтовського С.А.

при секретарі - Татаровій С.Є.

за участю прокурора - Баранкевича С.В.

захисника - ОСОБА_1.

законного представника потерпілого - ОСОБА_2.,

засудженого -ОСОБА_3.,

24 липня 2007 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3., помічника прокурора м. Миколаєва та законного представника потерпілого - ОСОБА_2. на вирок - Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 травня 2007 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Степанівна Баштанського району Миколаївської області, українець, громадянин України, не судимий в силу ст.89 КК України,

- засуджений за ст.286 ч.2 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_2 в відшкодування майнової шкоди 11.665 грн. і  моральної шкоди 22.000 грн.

2

За вироком суду ОСОБА_3. визнано винним у тому, що 30 січня 2007 року приблизно о 17 год. 25 хв. у темну пору доби він, керуючи справним автомобілем "ВАЗ-2103", державний номер НОМЕР_1, рухаючись у середній смузі проїжджої частини дороги по проспекту Героїв Сталінграду у м. Миколаєві, при під'їзді до нерегульованого перехрестя з провулком Парусний, порушив вимоги п.п. 12.1,12.2,18.1,18.4 Правил дорожнього руху, виявив неуважність до дорожньої обстановки, не обрав належну швидкість руху та своєчасно не зреагував на групу пішоходів, що знаходились на пішохідному переході, а також не помітив пішохода ОСОБА_4., що переходив проїзну частину і вийшов із-за автомобіля, який зупинився на крайній лівій смузі, та допустив на нього наїзд.

В результаті ДТП ОСОБА_4. були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

В апеляції засуджений ОСОБА_3., не оспорюючи доведеності вини і кваліфікацію злочину, просить вирок суду у частині призначеного покарання змінити, застосувати ст.75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Посилається на те, що в скоєному свою вину визнав повністю, розкаявся, частково відшкодував завдані збитки, має на утриманні неповнолітню дочку та престарілу хвору матір, яка потребує догляду. Вважає, що вказані обставини суд врахував не в достатній мірі.

В апеляції та доповненнях помічник прокурора М.Миколаєва фактично посилається на ті ж обставини що засуджений і також просить вирок суду у частині призначеного покарання змінити та призначити ОСОБА_3. покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 рік і на підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки. Вважає, що знаходячись на свободі, ОСОБА_3. буде мати реальну можливість відшкодувати потерпілому завдані злочином збитки.

В апеляції законний представник потерпілого - ОСОБА_2. просить вирок скасувати та, за змістом апеляції, постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_3. більш суворе покарання. Вважає, що суд при призначенні покарання засудженому не врахував всіх обставин справи, та той факт, що її чоловік став інвалідом першої групи і не може самостійно себе обслуговувати, а тому призначив занадто м'яке покарання. Також посилається на те, що суд безпідставно не в повному обсязі задовольнив її вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, які вона заявляла на суму 100.000 грн. та в сумі 1.853 грн. за сторонній догляд за потерпілим, виходячи з розрахунку заробітної платні санітарки в нейрохірургічному відділенні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3. і його захисника ОСОБА_1., які підтримали подану засудженим апеляцію та просили

3

застосувати акт амністії, пояснення законного представника потерпілого ОСОБА_2., яка підтримала свою апеляцію частково, вказала, що не наполягає на призначенні ОСОБА_3. реального покарання у виді позбавлення волі і просила стягнути з засудженого завдану майнову та моральну шкоду в більших розмірах, пояснення прокурора Баранкевича С.В., який підтримав апеляцію помічника прокурора та не заперечував проти застосування до засудженого акту амністії, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції* засудженого і помічника прокурора слід задовольнити частково, а апеляцію законного представника потерпілого - залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Висновки суду про винність ОСОБА_3. в скоєні злочину, за який він засуджений, за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні і викладеними у вироку, яким дано належний аналіз.

Перевіривши зібрані докази у їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_3. у скоєні злочину та правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, якщо вони заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Що стосується покарання, то воно призначено засудженому ОСОБА_3. у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, даних щодо його особи, яка характеризується позитивно, сімейного стану та стану здоров'я. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_3. вчинив злочин з необережності, має на утриманні неповнолітню дочку, яку виховує самостійно, хворіє на цукровий діабет. Посилання апелянтів про те, що вказані обставини судом враховані не в повній мірі являються неспроможними. Підстав, як для звільнення засудженого ОСОБА_3. від відбування покарання на підставі ст.ст. 75, 76 КК України, так для застосування більш суворого покарання, колегія судді не вбачає.

Вимоги законного представника потерпілого - ОСОБА_2. про стягнення з засудженого 1.853 грн. за сторонній догляд за потерпілим, виходячи з розрахунку заробітної платні санітарки в нейрохірургічному відділенні, в даному апеляційному провадженні задоволенню не підлягають, так як ці питання повинні вирішуватись в порядку цивільного судочинства. Щодо відшкодування моральної шкоди, то розмір даного стягнення судом визначений правильно відповідно до положень ст.1167 ЦК України.

Разом з тим, оскільки ОСОБА_3. вважається не судимим, має неповнолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_2, не позбавлений батьківських прав, заявив клопотання про застосування до нього акту амністії, враховуючи,   що   він   вчинив   злочин   з   необережності,   за  який   законом

4

передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше десяти років і він підпадає під дію п.6 ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19.05.2007 року, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_3. вказаний закон і звільнити його від основного покарання, призначеного за вироком суду.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції засудженого ОСОБА_3. і помічника прокурора м. Миколаєва задовольнити частково.

Апеляцію, законного представника потерпілого - ОСОБА_2. залишити без задоволення.

Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 травня 2007 року відносно ОСОБА_3- залишити без зміни.

На підставі п. 6 ст. 1 Закону України «Про амністію» від 19.05.2007 року звільнити ОСОБА_3. від основного покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.