Ухвала
Іменем України
31 липня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді: Фоміна Ю.В.,
суддів: Ляшука В.В., Заліщука М. С,
з участю прокурора Селюченко І.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора на вирок Богунського районного суду м Житомира від 28 квітня 2007 року,
Цим вироком ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, не судимого, -
засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком на 3 роки, покладено обов'язки періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи, повідомляти вказані органи про зміну місця проживання, роботи, навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_1. залишено попередній підписка про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь УМВС України В Житомирській області 40 грн. судових витрат.
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовлено.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2,
Справа № 11-540 Головуючий у суді 1-ї інстанції Іонніков В.М.
Категорія ст. 186 ч.2, 162 ч.2 Суддя-доповідач Заліщук М. С.
уродженця та мешканця АДРЕСА_2, українця, не судимого, засуджено за ст. 162 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, покладено обов'язки періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи, повідомляти вказані органи про зміну місця проживання, роботи, навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_3 залишено попередній - підписка про невиїзд.
Питання щодо речових доказів вирішено в порядку ст. 81 КПК України
Згідно вироку, 15 серпня 2005 року ОСОБА_1, о 21 годині 20 хвилин проходячи по АДРЕСА_3, побачив раніше йому не знайому ОСОБА_2, в якої на плечі знаходилась жіноча сумочка та вирішив шляхом нападу на неї, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я, заволодіти її майном, а саме сумочкою.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_1, в той же день, о 21 годині 20 хвилин навпроти будинку АДРЕСА_3, підійшов до ОСОБА_2 та застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я, схопивши за шию повалив на землю, після чого вирвав з її рук жіночу сумочку та з місця злочину втік.
Таким чином, ОСОБА_1 відкрито заволодів чужим майном , що належить потерпілій ОСОБА_2, жіночою сумкою вартістю 50 грн., в якій знаходились:
· гаманець, вартістю 30 грн.;
· косметика, вартістю 39 грн.;
· телефонна картка, вартістю 6 грн..,
· золотий браслет, вартістю 200 грн.,
· золотий ланцюжок, вартістю 150 грн.;
· золотий кулон" зірка Давида", вартістю 100 грн.;
· гроші в сумі 450 грн.;
· мобільний телефон „ Нокія-6100", який належить ОСОБА_4 та перебував у користуванні ОСОБА_2 вартістю 1196 грн., а всього на загальну суму 2220 грн., чим завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 1025 грн., а потерпілій ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 1195 грн.
28 серпня 2005 року о 21 годині ОСОБА_1, проходячи АДРЕСА_3 був затриманий гр-м ОСОБА_3. за підозрою у вчинені нападу на його дружинуОСОБА_5..
Будучи затриманим ОСОБА_1 зізнався ОСОБА_3 в тому, що 15 серпня 2005 року він пограбував ОСОБА_2 та повідомив, що викрадені речі знаходяться за місцем його проживання .
ОСОБА_3. з даного приводу міліцію не повідомив, та з власної ініціативи вирішив прослідувати до ОСОБА_1 додому та провести у нього за місцем проживання незаконний обшук з метою виявлення викрадених ним речей, достовірно знаючи, що не має на це права.
З метою реалізації свого злочинного умислу спрямованого на порушення недоторканості житла та проведення за місцем проживання ОСОБА_1 незаконного обшуку, ОСОБА_3., застосував до нього фізичне насильство, яке проявилось в тому, що він наніс йому два удари рукою по голові, після чого надів йому на шию поводок для собаки, подавивши таким чином його волю до опору. ОСОБА_1, побоюючись ще більшого насильства з боку ОСОБА_3, назвав йому адресу свого місця проживання.
Після цього, ОСОБА_3., з метою проведення незаконного обшуку в квартиріАДРЕСА_4, яка належить на праві власності ОСОБА_1. та ОСОБА_6., застосовуючи до ОСОБА_1 фізичну силу, яка проявилася в утриманні його на повідку для собаки, прослідував з ним до його помешкання.
Перебуваючи в квартирі ОСОБА_1, ОСОБА_3., не маючи на те законного права та усвідомлюючи, що він не є суб'єктом, який згідно чинного законодавства України має право або уповноважений проводити обшук, з власної ініціативи провів його. В наслідок незаконно проведеного обшуку, ОСОБА_3., знайшов викрадені ОСОБА_1 у потерпілої ОСОБА_2 речі, а саме; мобільний телефон „Нокія-6100", золотий ланцюжок, золотий браслет та грошові кошти в сумі 211 грн., про що повідомив в міліцію.
Таким чином, ОСОБА_3., порушив недоторканість житла громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_6 і призвів до ускладнення встановлення істини у кримінальній справі за фактом пограбування 15 серпня 2005 року ОСОБА_2.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини засуджених, вважає, що вирок суду повинен бути скасований у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Посилається на неправильність встановлення неповнолітньому ОСОБА_1. іспитового строку терміном на 3 роки, який відповідно до ч.3 ст. 104 КК України може установлюватися лише тривалістю від одного до двох років. Просить постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі. Застосувати ст. ст. 75, 104 КК України та звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням встановивши іспитовий строк на два роки, з покладанням на нього обов'язків.
Вирок щодо засудженого ОСОБА_3 не оскаржується.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора щодо зміни вироку за викладених в його апеляції обставин, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчинені інкримінованих їм злочинів підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду і наведених у вироку доказів, є обґрунтованим і по суті не оспорюється.
Водночас, колегія суддів вважає, що доводи в апеляції прокурора про невірне застосування судом першої інстанції кримінального закону при встановленні неповнолітньому ОСОБА_1. іспитового строку терміном на 3 роки є обґрунтованими.
Згідно вироку, ОСОБА_1, вчинив злочин в неповнолітньому віці. Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання" іспитовий строк особам, що вчинили злочини у неповнолітньому віці, встановлюється судом тривалістю від одного до двох років.
В даному випадку, суд, призначивши ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 186 КК України покарання - 4 роки позбавлення волі, при цьому, прийшовши до висновку про можливість його звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, повинен був керуватися положеннями ст. ст. 75-78 КК України, з урахуванням особливостей, визначених у ст. 104 КК України, чого не зробив, а тому вирок в цій частині підлягає зміні.
На підставі наведеного, керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Житомирського апеляційного суду, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію ст. помічника прокурора Ярощука О.М. , який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Богунського районного суду м Житомира від 28 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Вважати ОСОБА_1 звільненим від призначеного судом покарання з випробуванням, зменшивши йому на підставі ст. ст. 75, 104 КК України встановлений іспитовий строк до 2 років.
В решті вирок залишити без зміни.