№ 2-879/10                                              

                                                      РІШЕННЯ

                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         29 червня  2010 року                                                                                   м. Маріуполь

                          Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

                               головуючого               -  судді  Федотової В.М.

                               при секретарі              -  Широковой Г.К.

за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника позивачів – адвоката ОСОБА_3, відповідачки – ОСОБА_4, представника відповідачки – ОСОБА_5,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права користування будинком АДРЕСА_1, та зобов’язання  усунути перешкоди в користуванні будинком АДРЕСА_1, стягнення суми моральної шкоди та витрат на правову допомогу, суд -

                                                  В С Т А Н О В И В:

 В березні 2010року позивачі звернулись до суду з зазначеним позовом, з уточненими вимогами. В обґрунтування своїх вимог, позивачі ОСОБА_1,ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 дали суду аналогічні пояснення ,що 13.10.1995року відповідачі зареєстрували шлюб, від якого вони мають неповнолітню дитину – сина ОСОБА_6 1995року. Відповідачка є власником домоволодіння АДРЕСА_1 та доводиться рідної матір’ю позивачці. В вересні 1995року позивачі  зі згоди відповідачки, як члени сім’ї  поселилися у будинок АДРЕСА_1 . Мешкая у будинку, позивачі разом з дитиною займали дві кімнати – спальню та зал. Користувались приміщеннями загального користування, як в будинку так і на території земельної ділянки. Відповідачка займала одну кімнату в будинку – спальню. Такий порядок користування склався до весни 2009року. За час спільного мешкання позивачі разом з відповідачкою провели газове опалювання в будинок, вели сумісне господарство. Неповнолітня дитина позивачів  ходить до загальноосвітньої школи №32 за місцем знаходження спірного домоволодіння.

На початку 2009року між позивачами та відповідачкою стали виникати суперечки з приводу сумісного мешкання в будинку та користування житловими приміщеннями. Відповідачка без відома позивачів переустановили вхідні двері,вихід з зала заклала цеглою , за своїм розсудом поділила будинок на дві частини, заперечує користуватися приміщеннями загального користування, газом, відмовилась опалювати  будинок газом, у зв’язку з чим кімнати де мешкають позивачі не опалюються, в них холодно. Відповідачка встановила окремий лічильник електричної енергії, відрізали їх від світла. У зв’язку з чим позивачі були вимушені звернутись до суду з вимогами про визнання права користування будинком АДРЕСА_1, усунення перешкод в користуванні будинком АДРЕСА_1, а саме зобов’язати відповідачку надати право підключитися до електричної енергії в займаних ними кімнатах, закріпив за ними право користуватися газовим опалюванням, право користуватися приміщеннями загального користування, а також господарськими побудовами, які знаходяться на території двору та біля будинку.

Позивачі також просили стягнути з відповідачки на їх користь суму спричиненої їм моральної шкоди у розмірі 3000гривень,та відшкодування витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 1500гривень.

Відповідачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 позов не визнали. Вважають,що вимоги позивачів базуються на припущеннях, є надуманими. Відповідачка пояснила,що вона є власником будинку АДРЕСА_1   на підставі свідоцтва про право на спадщину по заповіту від 14 листопада 1991року .Відповідачка не вважає позивачів членами її сім’ї . Позивачі були зареєстровані в спірному домоволодінні за їх проханням,у зв’язку з  відсутністю власного житла,тимчасово. Вона сама сплачувала комунальні послуги, також і за позивачів, які не надавали їй коштів для цього. Це підтверджується тим, що між ними виник спір та вона повинна була звернутися до Приазовських електричних мереж усунення перешкод в користуванні будинком АДРЕСА_1, а саме зобов’язати відповідачку надати право підключитися до електричної енергії в займаних ними кімнатах, закрепив за ними право користуватися газовим опалюванням, право користуватися приміщеннями загального користування, а також господарськими побудовами, які знаходяться на території двору та біля будинку.,щоб їй встановили окремий лічильник електричної енергії.

Допрошені у судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9  надали суду аналогічні пояснення про те,що із розповідей відповідачки їм  відомо ,що позивачів вона тимчасово впустила до спірного домоволодіння, у зв’язку з відсутністю власного житла. Відповідачка скаржилась на позивачів, у зв’язку з тим,що між ними склалися неприязливі відносини.

Суд заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи доказами, якими вони обґрунтовують свої вимоги та доводи, вважає, що у позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 необхідно відмовити в повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На порушення своїх обов’язків, передбаченого ст. 10 ЦПК України,  позивачі  ОСОБА_1, ОСОБА_2  та їх представник адвокат ОСОБА_3 , щодо доведення підстави свого позову, не довели тих обставин, що вони є членами сім’ї  відповідачки , що вони є співвласниками спірного житла ,  що згідно діючого законодавства вони мають право вимагати визнання права користування будинком АДРЕСА_1 , усунення перешкод в користуванні будинком АДРЕСА_1, а саме зобов’язати відповідачку надати право підключитися до електричної енергії в займаних ними кімнатах, закріпив за ними право користуватися газовим опалюванням, право користуватися приміщеннями загального користування, а також господарськими побудовами, які знаходяться на території двору та біля будинку. Їх позовні вимоги є необґрунтованими і не  ґрунтуються на діючому законодавстві.

Посилання позивачів на ст. ст..391,401,405 ЦК України та ст. 156 ЖК України не відносяться до наступних правовідносин по даній справі.

Діюче законодавство не передбачує право позивачів , які не є співвласниками житла вимагати визнання права користування будинком АДРЕСА_1 , усунення перешкод в користуванні будинком АДРЕСА_1, а саме зобов’язати відповідачку надати право підключитися до електричної енергії в займаних ними кімнатах, закріпив за ними право користуватися газовим опалюванням, право користуватися приміщеннями загального користування, а також господарськими побудовами, які знаходяться на території двору та біля будинку.

Відповідно до роз’яснень постанови Пленумі Верховного Суду України №7 від 04.10.91 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» - законодавство забезпечує громадянам рівні з іншими власниками умови захисту права приватної власності на жилий будинок,що здійснюється судом.

Громадянин, якому належить право приватної власності  на житловий будинок (частину будинку), має право розпоряджатись цим майном на свій розсуд: заповідати, продавати, обмінювати,здавати в оренду, передавати його в тимчасове користування іншим громадянам,юридичним особам та державі.

При з’ясуванні фактів, з якими закон пов’язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави покладення обов’язку по відшкодуванню такої шкоди, та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Відповідно до роз’яснень, даних в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов’язковому з’ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань , або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

У зв’язку з зазначеним, позивачі не надали суду доказів щодо вини відповідачки у спричиненні їм моральної шкоди.

Керуючись ст.. ст. 391,401,405, 1167  ЦК України, ст. ст. 15, 31,57, 58, 59, 60, 196, 213, 214, 215  ЦПК України

                                                     В И Р І Ш И В:

  Відмовити повністю в задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права користування будинком АДРЕСА_1, та зобов’язання усунення перешкод в користуванні будинком АДРЕСА_1, а саме надання право підключитися до електричної енергії в займаних  кімнатах, закріпив право користуватися газовим опалюванням, право користуватися приміщеннями загального користування, а також господарськими побудовами, які знаходяться на території двору та біля будинку, стягнення суми моральної шкоди в розмірі 3000гривень та витрат на правову допомогу у розмірі 1500гривень.

            Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області, через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданої після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя