Справа №2- 355 /2010.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

«15» липня 2010 року Лисянський районний суд  в складі:

головуючого –судді:   Золотоверхого О.І.

при секретарі   :  Гутман О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лисянка справу за позовом   ОСОБА_1 до Вотилівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача з вимогою про визнання права власності на спадкове майно за заповітом померлого чоловіка ОСОБА_2.

Позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її чоловік ОСОБА_2, що стверджується копією свідоцтва про смерть від 01 червня 1996 року. Все своє майно на випадок смерті померлий заповів позивачці згідно заповіту від 15.05.1996, зокрема житловий будинок, який вона прийняла фактично, так-як після його смерті і до цього часу проживає в ньому. На даний час позивачка бажає приватизувати земельну ділянку під будинком, але через відсутність правовстановлюючих документів на будинок не можу отримати державний акт, а тому змушена звертатися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві, а представник відповідача позов визнав, посилаючись на те, що позивачка дійсно прийняла спадщину і має право на неї по закону.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Факт смерті спадкодавця ОСОБА_2  стверджується свідоцтвом про смерть від 01 червня 1996 року, виданого Вотилівською сільською радою, згідно якого спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Згідно заповіту від 15.05.1996 року на випадок смерті все своє майно ОСОБА_2 заповів ОСОБА_1. Отже позивачка є спадкоємцем майна померлого за заповітом.

З довідки сільської ради №185 від 18.05.2010 року, позивачка проживала і проживає після смерті в будинку, який рахується за померлим ОСОБА_2 На даний будинок відсутні правовстановлюючі документи. Будинок розташований на земельній ділянці площею 0,53 га. в АДРЕСА_1

Згідно п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки правовідносини між сторонами відносно спадщини виникли до набрання кодексом 2003 року чинності, до даних правовідносин суд застосовує вимоги ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини.

         Згідно ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

         1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

         2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

          Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

             Згідно Постанови Пленуму ВСУ №4 від 24.06.1983 року (із змінами внесеними Постановами від 25.12.92, 25.05.1998.), яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, п. 4 визначено, що якщо в шестимісячний строк позивач фактично вступив в управління спадковим майном, або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку.

         Позивач як спадкоємець за заповітом вступила в управління спадковим майном, оскільки володіє фактично будинком і проживає в ньому, що підтверджується довідкою сільської ради №185 від 18.05.2010 року. З цієї довідки також вбачається, що на даний будинок, який рахується за померлим спадкодавцем, відсутні правовстановлюючі документи.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991р. №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок», право власності на житловий будинок збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

         З довідки сільської ради вбачається, що будинок розташований на присадибній земельній ділянці площею 0,53 га. і рахується за померлим ОСОБА_2 в якому проживає позивачка з дня смерті спадкодавця.

         За таких обставин, позивачка прийняла спадщину, проте не може оформити її в нотаріальній конторі. Суд   достовірно встановив належність спадкового майна померлому спадкодавцю позивачки, а тому позовні вимоги позивачки є обґрунтованими та підтверджуються належними доказами. Інших спадкоємців які б прийняли спадщину у встановленому порядку немає.

          Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 529, 534, 549 ЦК УРСР, ст.ст. 2, 3, 6. 7, 8, 10, 18, 57, 157, 158, 159, 174, 179, 196, 208, 209, 213, 214, 215, 367 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати в порядку спадкування за заповітом право власності за ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1,  що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, та право власності на земельну ділянку площею 0,53 га. під даним будинковолодінням.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Черкаської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження через Лисянський районний суд протягом десяти днів з дня прийняття рішення та наступною подачею апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

                    Головуючий-