Справа № 22ц-2386 2007 року Головуючий у 1 інстанції Соловйова Н.М.
Категорія 13 Доповідач Антоненко B.I.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого - судді Антоненко В.І., суддів: Касьяненко Л.І., Поліщука М.А.., при секретарі Зозуля Н.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 травня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2про визнання права власності на нерухоме майно, визнання правочину недійсним та виконання зобов'язання в натурі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів
встановила:
У лютому місяці 2007 року ОСОБА_3. звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що 04 квітня 2006 року між ним та ОСОБА_2. був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. 24 липня 2006 року між ним та ОСОБА_1. був укладений договір дарування жилого будинку АДРЕСА_2.. Укладення цих договорів обумовлено забезпеченням виконання зобов»язання по договору позики на суму З 500 000 гривень в інтересах позичкодавця - ОСОБА_4. 28 вересня 2006 року позивач повернув ОСОБА_4. всю суму позики, але нерухоме майно йому повернуто не було. Оскільки при укладенні договору купівлі-продажу та договору дарування сторони мали намір укласти договори іпотеки, укладені договори є удаваними правочинами, позивач просив зобов»язати іпотекодержателів повернути йому надане в заставу майну. Крім цього позивачеві стало відомо, що ОСОБА_1. 31 липня 2006 року, порушуючи домовленості, подарувала жилий будинок своїй матері ОСОБА_2.. Так як цей договір суперечить вимогам ст. 215,319,321 ЦК України, позивач просив визнати його недійсним, зобов»язати ОСОБА_2. повернути йому квартиру та жилий будинок та визнати за ним право власності на це майно.
В ході розгляду справи представники позивача ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8. позовні вимоги уточнили, посилаючись на те, що між ОСОБА_3. та ОСОБА_4. були укладені договори позики. Для забезпечення договору позики від 28.03.2006 року на суму 1 000 000 гривень у заставу була передана квартира АДРЕСА_1, застава за домовленістю оформлена договором купівлі-продажу від 4 квітня 2006 року між ОСОБА_3. та ОСОБА_2.. Для забезпечення договору позики від 14 липня 2006 року на суму 2 500 000 гривень у заставу були передані житловий будинок АДРЕСА_2, та земельні ділянки площею 0,1475 га, 0,1409 га, 0,1291 га під цим будинком та біля нього. Застава оформлена договорами дарування між ОСОБА_3. та ОСОБА_1. Іпотека на квартиру, будинок, земельні ділянки повинна бути припинена на заставлене майно з моменту припинення основного зобов»язання. Договір купівлі - продажу та договори дарування є удаваними правочинами, що мали намір приховати укладення договорів застави, тому просили застосувати правила відповідні до договору застави, а також визнати недійсним договір дарування від 31 липня 2006 року, укладений між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на жилий будинок №40/2, зобов»язати ОСОБА_2. передати ОСОБА_3. вищеназваний жилий будинок, квартиру АДРЕСА_1, та зобов»язати ОСОБА_1. передати позивачу земельні ділянки, що розташовані у АДРЕСА_2, площею 0,1475 га, 0,1409 га, 0,1291 га. Визнати право власності на жилий будинок, квартиру та три земельні ділянки за ОСОБА_3..
Рішенням Обухівського районного суду від 30 травня 2007 року позов задоволено. Визнано недійсним договір дарування від 31 липня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жилого будинку АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_9. по реєстру №5891.
Зобов»язано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер в Державному реєстрі фізичних осіб України НОМЕР_1, передати ОСОБА_3жилий будинок АДРЕСА_2.
Зобов»язано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер в Державному реєстрі фізичних осіб України НОМЕР_1, передати ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, на яку було оформлено право власності за нікчемним правочином - договором купівлі продажу від 04 квітня 2006 року.
Зобов»язано ОСОБА_1, ідентифікаційний номер в Державному реєстрі фізичних осіб України НОМЕР_2, передати ОСОБА_3земельні ділянки, що розташовані в АДРЕСА_2, площею 0,1475 га, 0,1409 га, 0,1291 га, на яку було оформлено право власності за нікчемними правочинами - договорами дарування від 24 липня 2006 року.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2, на квартиру АДРЕСА_1, та на земельні ділянки, що розташовані в АДРЕСА_2, площею 0,1475 га, 0,1409 га, 0,1291 га.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1. та ОСОБА_2. просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
3
Апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
По справі встановлено, що в березні 2006 року ОСОБА_3. звернувся до ОСОБА_4., з яким перебуває тривалий час в дружніх стосунках, з проханням надати йому позику в сумі 3 500 000 гривень і передати їх двома частинами : 1000 000 гривень наприкінці березня, 2 500 000 гривень - в липні 2006 року. Останній пообіцяв йому допомогти в отриманні позики, з цією метою звернувся до свого брата ОСОБА_10., який пообіцяв надати таку суму при умові, що позикодавцем буде ОСОБА_4. і що в заставу ОСОБА_3. передасть нерухоме майно. Оскільки ОСОБА_4. за відсутністю часу не мав можливості оформити договір іпотеки, він в присутності позивача, ОСОБА_11. доручив своїй дружині ОСОБА_1. в забезпечення виконання зобов»язань укласти такі договори. Відповідно домовленості, ОСОБА_10. передав ОСОБА_4. 1.000 000 гривень, а той 28 березня 2006 року передав їх ОСОБА_3., про що отримав від останнього розписку, ОСОБА_1. оформила забезпечення виконання зобов»язань по цьому договору позики у вигляді договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, між ОСОБА_3. і своєю матір»ю ОСОБА_2., зазначивши в договорі, що продаж вчинено за 386841 гривню 11 копійок, які за свідченням сторін ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_3 до підписання договору, договір був підписаний представниками сторін і посвідчений 4 квітня 2006 року нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу. 14 липня 2006 року, отримані від брата гроші в сумі 2 500 000 гривень, ОСОБА_4. по розписці передав ОСОБА_3., відповідно домовленості, ОСОБА_1. оформила 24 липня 2006 року забезпечення виконання зобов»язань по договору позики договорами дарування житлового будинку АДРЕСА_2, вартістю 1739326 гривень та земельних ділянок, що розташовані в АДРЕСА_2, під будинком та біля нього площею 0,1475 га, 0,1409 га, 0,1291 га, вартістю 726261 гривня, 385446 гривень та 353166 гривень відповідно, які належали на праві власності ОСОБА_3.. Договори були посвідчені приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу. 31 липня 2006 року ОСОБА_1. подарувала своїй матері ОСОБА_2. житловий будинок АДРЕСА_2. Після оформлення договорів купівлі - продажу та дарування вищеназване майно не передавалось ОСОБА_2. та ОСОБА_1., знаходилось і знаходиться в користуванні ОСОБА_3., який на свій розсуд проводить ремонти, добудівлі і інші переобладнання. 28 вересня 2006 року ОСОБА_3 повернув ОСОБА_4. З 500 000 гривень боргу, нерухоме майно ОСОБА_3. до цього часу не переоформлено, відповідачі відмовили позивачу в його повернені
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд обгрунтовано виходив з доведеності позовних вимог та прийшов до правильного висновку про те, що між ОСОБА_3. та ОСОБА_4. мав місце договір позики, при його укладанні сторони досягай згоди що в забезпечення виконання зобов»язань позичальник передасть позичкодавцю у заставу нерухоме майно, позичкодавець наполягав на укладенні відповідних договорів, щоб в разі невиконання договору позики і звернення стягнення на майно уникнути судової процедури, він же і доручив своїй дружині підписати договори які б забезпечували повернення позики. Позичальник погодився на укладення договорів дарування та купівлі продажу, щоб приховати договір іпотеки, оскільки був впевнений, що передане в заставу майно йому буде повернуто, тобто оформлюючи договори купівлі-продажу і дарування сторони приховали інший правочин, який вони насправді вчинили, договори купівлі-продажу та дарування не відповідали внутрішній волі позивача, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених цими договорами, а
4
тому є удаваними і до них слід застосувати правила щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Про домовленість укласти договір іпотеки свідчать і дії відповідачів, які не ставили питання про виселення позивача чи усунення перешкод в реалізації прав власника квартирою та будинком. Про те що не були укладені договори купівлі - продажу квартири та дарування житлового будинку і земельних ділянок свідчать і ті обставини, що не було виконана важлива умова таких договорів, як передача майна покупцю та обдарованому, яким позивач після укладення договорів не тільки продовжував користуватись, а і виконував і виконує на свій розсуд в квартирі і будинку ремонти і переобладнання, чого не заперечувала представник відповідачів. Не спростовано відповідачами і їх представником і твердження позивача про неможливість передачі йому грошей ОСОБА_2., відповідно до договору купівлі-продажу квартири, з якою він не знайомий і якої він не знає.
Так як іпотека має похідний характер від основного зобов»язання, є дійсною до припинення зобов»язання, забезпеченого заставою, а позичальник повністю розрахувався з позичкодавцем, у разі припинення права застави, згідно домовленості, заставлене на відповідачів майно внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов»язання, іпотекодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов»язаний негайно повернути іпотекодавцеві.
ОСОБА_1., як іпотекодержатель, не мала права на розпорядження заставленим майном, подарувавши заставлений житловий будинок 31 липня 2006 року ОСОБА_2., порушила право власника, наперекір його внутрішній волі, позбавила протиправно позивача права власності на будинок, вчинила правочин без додержання вимог, встановлених частинами першою, третьою, п»ятою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання судом цього правочину недійсним і застосування до нього правових наслідків недійсності правочину, відповідно до ст. 216 ЦК України, а саме повернути у натурі все, що ОСОБА_2. одержала безвідплатно на виконання цього
Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у рішенні.
Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2відхилити, а рішення Обухівського районного суду від 30 травня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.