АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 липня 2007 року                                                                                                     м. Харків

Колегія суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого    Луспеника Д.Д.,

Суддів:         Колтунової А.І.,                                Коваленко 1.П.,

Кокоші В.В.,                                                           Швецової Л.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Ірен-Агронатурпродукт" (надалі - СТОВ „Ірен-Агронатурпродукт") про зміну договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою СТОВ „Ірен-Агроначурпродукт" на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 травня 2005 року.

встановила:

У жовтні 2004 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом, у якому просив змінити пункти 3.2 і 7.2 договору оренди земельної ділянки від 8 січня 2004 року між ним та відповідачем, посилаючись на те, що при укладенні договору він помилявся щодо істотних умов договору і не погоджується з тим, що відповідач може виплачувати орендну плату в натуральній формі та щодо розміру пені за порушення ним своїх зобов'язань.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 30 листопада 2004 року в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 травня 2005 року апеляційна скарга ОСОБА_1. задоволена, рішення районного суду скасоване і справа направлена на новий судовий розгляд.

В касаційній скарзі голова СТОВ „Ірен-Агронатурпродукт" просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Справа № 916-кс-07

Головуючий у першій інстанції: Куценко В.Д.

Доповідач: Луспеник Д.Д.

2

посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, яким безпідставно скасоване законне та обґрунтоване рішення районного суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та направляючи справу на новий судовий розгляд, апеляційний суд виходив з того, що районний суд не уточнив у позивача, який розмір пені, на його думку, повинен бути зазначений в договорі оренди, чим не виконав своїх обов'язків щодо роз'яснення позивачу його процесуальних прав на зміну, доповнення позову. Ці порушення процесуальною права з боку суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, перешкоджають йому дослідити нові докази чи обставини.

Проте погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки до нього суд дійшов з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 336 ЦПК України за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право скасувати рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, тобто до того суду, який допустив порушення.

Підстави для скасування рішення суду в апеляційному порядку і передачі справи на новий судовий розгляд були визначенні ст. 307 ЦПК України 1963 p., який діяв на час розгляду справи (ст. 311 ЦПК 2004 р.). В ухвалі апеляційного суду такої підстави не наведено.

Відповідно до ст. 309 цього ж Кодексу неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, визначено як підставу для скасування рішення й ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 301 ЦПК України 1963 р. (ст. 303 ЦПК 2004 р.) суд апеляційної інстанції вправі за певних обставин встановлювати нові факти та досліджувати нові докази. Позивач зазначав, що розмір пені повинен бути таким, який визначений законодавством України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що направлення справи па новий розгляд при відсутності безумовних підстав для цього є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судовою розгляду, а також є ухиленням суду апеляційної інстанції, визначеного законом як суду з повторного перевирішення справи, від виконання своїх безпосередніх процесуальних обов'язків.

Касаційна скарга в частині залишення рішення суду першої інстанції в силі задоволена бути не може, оскільки рішення суду в апеляційному порядку фактично переглянуте не було, оскільки апеляційний суд лише обмежився з'ясуванням обставин для скасуванням рішення з направленням справи на новий розгляд.

3

Керуючись ст.ст. 335, 336, ч. 2 ст. 338, 345 ЦПК України, колегія судді» з касаційного розгляду справ,

ухвалила :

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Ірен-Агронатурпродукт" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 травня 2005 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвала оскарженню не підлягає.