УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2007 року Колегія суддів апеляційного суду Харківської області з касаційного розгляду цивільних справ у складі:

Головуючого - Колтунової А.І.,

Суддів - Хребтова В.П., Кокоші В.В.,

Малійської С.М., Трішкової І.Ю., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Ізмаїльської міської Ради народних депутатів про стягнення надбавок,

встановила:

Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що її педагогічний стаж становить 30 років, в зв'язку з чим просила стягнути на її користь надбавку до заробітної плати, а також щорічну тарифну ставку в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за добросовісну працю, примірне виконання службових обов'язків в сумі 537,96 грн. за період з 01.08.1999 р. по 01.11.2000 p., провівши їх індексацію з урахуванням рівня інфляції.

Рішенням Ізмаїльського міського суду Одеської області від 23 травня 2002 р. в задоволенні позову відмовлено

Ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області від 22 серпня 2002 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалу апеляційного суду і рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідні виплати на користь позивачки не можуть бути стягнуті, оскільки їх фінансування ні державним, ні місцевим бюджетом не передбачалося.

З таким висновком суду погодитись не можна.

Згідно з ч.7 ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору.

Справа № 729-КС-07                                                                                 Категорія ЦП:

Головуючий у 1-ій інстанції: Жігуліна С.Н. Доповідач: Трішкова 1.Ю

2

Статтею 57 Закону України "Про освіту" передбачені гарантії держави педагогічним, науково-педагогічним та іншим працівникам закладів освіти, в тому числі і виплата надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, які вводяться в дію відповідно з 1 січня 1997 року та з 1 січня 1998 року.

Судом встановлено, що всупереч зазначених вимог Закону надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення за 1999-2000 роки не виплачувалися з посиланням на відсутність бюджетного фінансування.

Пленум Верховного Суду України в п.8 постанови №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику розгляду судами законодавства про оплату праці" роз'яснив, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Відповідно до ст.. 22 Закону України "Про оплату праці" суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно з ст..9 Кодексу законів про працю України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Таким чином, законом передбачено, що навіть при наявності угоди сторін у трудовий договір не можуть включатися умови, які погіршують становище працівника, тим більше умови, які дозволяють в односторонньому порядку власнику приймати рішення з питань оплати праці.

Відповідно до Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених ст..57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" від 09.09.2004 р. № 1994-1У визнані кредиторською заборгованістю Державного бюджету України виплати, встановлені ст..57 Закону України "Про освіту" і погашаються протягом п'яти років рівними частинами шляхом включення цих видатків відповідними законами України про Державний бюджет України, починаючи з 2005 року.

З урахуванням викладеного у суда не було законних підстав для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

За таких обставинах при ухваленні рішень судами порушені норми матеріального права, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів,

3

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Рішення Ізмаїльського міського суду Одеської області від 23 травня 2002 р. і ухвалу судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області від 22 серпня 2002 р. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.