№1-91                                                                                                                                                                                                           Копія

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

6 липня 2010 року                                                                                                місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого – судді капітана юстиції СЛОБОДЯНЮКА П.Л., при секретарі АБРОСІМОВІ О.О., за участю державного обвинувача – старшого помічника військового прокурора Дарницького гарнізону – капітана юстиції КУРАЧА О.П., потерпілого ОСОБА_3, підсудного ОСОБА_4, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А1225, старшого прапорщика

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Миколаєві, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, несудимого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, на військовій службі з 1995 року, проживає за адресою: АДРЕСА_1 -

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

В С Т А Н О В И В:

27 березня 2010 року, близько 2 години ночі, ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи із особливою зухвалістю, в приміщенні кухні гуртожитку по місцю проживання за адресою: АДРЕСА_1, в ході сварки із своєю дружиною, демонстративно ігноруючи вимоги співмешканців, в тому числі і ОСОБА_3, з приводу заспокоєння та припинення згаданого конфлікту, завдав останньому удар кулаком по обличчю, від якого потерпілий впав на підлогу та втратив свідомість.

Далі ОСОБА_4, продовжуючи свої протиправні дії із винятковим цинізмом, наніс ОСОБА_3, який знаходився на підлозі у безпорадному стані, декілька ударів ногами по його голові та тулубу, заподіявши останньому закриту черепно-мозкову травму у формі струсу головного мозку, інші ушкодження обличчя, а також синці на тулубі, тобто легкі тілесні ушкодження, в тому числі і такі, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у пред’явленому обвинуваченні визнав повністю, при цьому пояснив, що вночі 27 березня 2010 року, він із дружиною сварився на кухні гуртожитку за місцем проживання. В ході даної сварки, близько 2 години ночі, прокинулись деякі співмешканці, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_3, які відразу почали робити зауваження з приводу їхньої сварки, однак він не звертав на це увагу, при цьому продовжував кричати на дружину. Далі ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_3 підійшов до нього, та обхопив руками за тулуб, аби він не зміг завдати удари своїй дружині, на що він, звільнившись від цього захвату, відразу наніс один удар кулаком по обличчю ОСОБА_3, від якого останній впав на підлогу. Крім того, підсудний пояснив, що далі він продовжив бити потерпілого ногами по тулубу та голові, а через деякий час його зупинила ОСОБА_6, яка була поруч.

Незважаючи на визнання ОСОБА_4 у повному обсязі своєї вини, вона також повністю підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів по даній справі, які узгоджуються між собою і не викликають будь-яких сумнівів у своїй достовірності.

Так, потерпілий ОСОБА_3 в ході допиту під час судового засідання показав, що вночі 27 березня 2010 року, близько 2 години, він прокинувся від того, що почув характерні звуки побиття посуду та голосної сварки. Зайшовши до приміщення кухні, яка є загальною для всіх мешканців поверху, він побачив, що ОСОБА_4 сварився зі своєю дружиною, при цьому намагався її вдарити, а сусідка ОСОБА_6 просила заспокоїтись підсудного. Далі ОСОБА_3 пояснив, що він просив також заспокоїтись ОСОБА_4, який окрім того був напідпитку, а потім, побачивши, що останній жодної реакції на це не проявляв, а навпаки продовжував голосно кричати на дружину, при цьому ображати і його самого нецензурними висловами, підійшов до ОСОБА_4 та обхопив його тулуб, прижавши руки, аби він не зміг вдарити дружину, однак підсудний, звільнившись від даного захвату відразу наніс йому удар кулаком в обличчя, від якого він впав на підлогу і втратив свідомість.

Свідок-очивидець ОСОБА_6, яка також проживає на одному поверсі із підсудним та потерпілим, пояснила, що 27 березня 2010 року, близько 2 години ночі, вона прокинулась від того, що почула звуки битого посуду та голосної сварки. Прийшовши до місця з якого лунали такі звуки, а саме кухні на поверсі, вона побачила, що біля раковини стоїть дружина підсудного та змиває кров з обличчя. Потім до приміщення кухні зайшов сам ОСОБА_4, який був п’яний, та почав знову голосно кричати на свою дружину, при цьому висловлювався на її адресу нецензурно і намагався вдарити. Як далі пояснила ОСОБА_6, вона почала висловлювати зауваження підсудному та просити аби він заспокоївся, на що ОСОБА_4 ніяк не реагував і продовжував свій конфлікт із дружиною. В цей момент, як показала у подальшому ОСОБА_6, до кухні зайшов ОСОБА_3, який також почав висловлювати зауваження ОСОБА_4 та вимагав припинити сварку, на що ОСОБА_4 не реагував, продовжуючи свою сварку із дружиною. Далі ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_3 підійшов до підсудного та притиснув його руки до тулуба та знову ж таки сказав, аби він заспокоївся, однак підсудний вирвався від захвату та вдарив ОСОБА_3 кулаком по обличчю, від чого останній впав на підлогу та втратив свідомість. В цей момент ОСОБА_4 почав наносити удари ОСОБА_3 ногами по тулубу і голові, а вона, побачивши це, відігнала його від непритомного потерпілого, а потім викликала швидку допомогу, яка і забрала ОСОБА_3 до лікарні.

Свідок ОСОБА_7 - співмешканка підсудного і потерпілого, в суді показала, що вночі 27 березня 2010 року, близько 2 години, вона прокинулась від шуму, що йшов з боку кухні, і по голосам зрозуміла, що свариться ОСОБА_4 із своєю дружиною, при цьому бився посуд та лунали нецензурні слова. Далі ОСОБА_7 пояснила, що через незначний час вона почула з кімнати, що на кухню зайшли ОСОБА_6 та ОСОБА_3, які почали заспокоювати підсудного з дружиною, а потім, коли вона вийшла у коридор, то побачила, що ОСОБА_3 знаходиться вже на підлозі із ознаками побиття, а ОСОБА_6 надавала йому необхідну допомогу.

Даними протоколів відтворення обстановки і обставин події, проведених за участю потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6, в ході яких вони дали свідчення аналогічні, наданих ними і у суді, також підтверджується вина підсудного ОСОБА_4 у вчиненні злочину. Крім того, згідно протоколу відтворення обстановки та обставин події проведеного за участю самого підсудного, ОСОБА_4 вказував на окремі насильницькі дії по відношенню до потерпілого, а саме про удар кулаком у його обличчя.

Відповідно до протоколу огляду цокольного приміщення будинку по АДРЕСА_1, у цьому приміщенні знаходиться 23 кімнати, інші приміщення, в тому числі і 1 кухня.

Як вбачається з висновку експерта №69 від 22.04.2010 року, ОСОБА_3 було заподіяно закриту черепно-мозкову травму у формі струсу головного мозку, закритий перелом кісток носу, травматичні сколи емалі 11, 21 зубів, рани лівої верхньої повіки та брови, синець та садна в ділянці спинки носа, крововиливи в лівій і правій навколоочних ділянках, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. Крім того ОСОБА_3 також було заподіяно синець в лівій лопатковій ділянці, синець на задньо-боковій поверхні тулуба справа, п’ять синців на лівому плечі та два синці на правому плечі, що відносяться також до категорії легких тілесних ушкоджень.

28 травня 2010 року стосовно ОСОБА_4 та його дружини - ОСОБА_5 органом досудового слідства було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України (в частині вчинення останніми взаємної сварки на кухні).

Разом з тим, орган досудового слідства в обвинуваченні ОСОБА_4 посилався на те, що останній в ході конфлікту зі своєю дружиною, кричав та висловлював образи у нецензурній формі у сторону співмешканців ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3. В той же час, в суді було встановлено, що такі дії підсудного були направлені лише у бік потерпілого ОСОБА_3, тому суд вважає необхідним виключити посилання в обвинуваченні щодо крику та нецензурних висловів по відношенню до ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як зайво вмінене.

Таким чином, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд вважає встановленим, що ОСОБА_4, 27 березня 2010 року, близько 2 години ночі, в приміщенні гуртожитку, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, завдав потерпілому ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження, в тому числі і такі, які потягли короткочасний розлад здоров’я, тобто вчинив хуліганство, а тому дії підсудного кваліфікує за ч.1 ст. 296 КК України.

Під час досудового слідства військовим прокурором Дарницького гарнізону в інтересах Головного військового-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру „Головний військовий клінічний госпіталь”, де проходив лікування потерпілий ОСОБА_3, було заявлено до ОСОБА_4 цивільний позов про відшкодування ним витрат, пов’язаних із лікуванням потерпілого. В ході судового розгляду прокурор наполягав на задоволенні позовних вимог, сам підсудний ОСОБА_4, позовні вимоги визнав повністю та в той же час пояснив суду, що витрати на лікування ОСОБА_3 відшкодує у найближчий час.

Як видно з дослідженої судом довідки-розрахунку військового госпіталю, де лікувався потерпілий ОСОБА_3, розмір витрат на його лікування становить 3344 грн. 06 коп.

Заслухавши думку прокурора, підсудного, беручи до уваги, що сам ОСОБА_4 визнав цивільний позов, суд, вважає, що на підставі ст.ст. 1166, 1206 Цивільного кодексу України, цивільний позов прокурора підлягає задоволенню у повному обсязі.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд бере до уваги і визнає обставиною, яка обтяжує покарання - вчинення злочину ОСОБА_4 у стані алкогольного сп’яніння.

Разом із тим, суд виключає із обвинувачення підсудного посилання органа досудового слідства на обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_4, а саме вчинення злочину щодо особи, яка перебувала у безпорадному стані, оскільки така обставина повністю поглинається такою кваліфікуючою ознакою хуліганства як „винятковим цинізм”.

В той же час, призначаючи покарання підсудному, суд визнає обставинами, які пом’якшують покарання: його щире каяття, а також і те, що потерпілий ОСОБА_3 жодних претензій до нього не мав.

Також, суд враховує і те, що ОСОБА_4 раніше ні в чому протиправному замічений не був, до кримінальної відповідальності притягається вперше, має значний стаж військової служби, при цьому за час служби неодноразово заохочувався з боку командування. Водночас, зважаючи на те, що поряд із особливою зухвалістю з боку підсудного мав місце також і винятковий цинізм, суд вважає, необхідним обрати ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, максимально суворий вид покарання, передбачений у санкції цієї норми, а саме обмеження волі.

Разом з тим, враховуючи обставини справи, а саме те, що природа хуліганських дій ОСОБА_4 мала сімейно-побутовий характер, враховуючи також і всі у своїй сукупності дані про особу підсудного, в тому числі і те, що він виключно позитивно характеризується за місцем служби, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, суд вважає за можливе, в даному конкретному випадку, відповідно до ст. 58 КК України, замість обмеження волі призначити ОСОБА_4 службове обмеження, оскільки саме такий вид та розмір покарання, на думку суду, є справедливим а також необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 323, 324, 328, 332 КПК України, військовий місцевий суд Київського гарнізону

З А С У Д И В:

ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, за якою призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік і 6 (шість) місяців.

Відповідно до ст. 58 КК України, замість обмеження волі призначити ОСОБА_4 службове обмеження на той самий строк, тобто на 1 (один) рік і 6 (шість) місяців з відрахуванням у доход держави 15 (п’ятнадцяти) відсотків із суми його грошового забезпечення.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту видання командиром військової частини наказу про звернення до виконання вироку, який набрав законної сили.

Цивільний позов військового прокурора Дарницького гарнізону заявлений в інтересах Головного військового-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру „Головний військовий клінічний госпіталь” до ОСОБА_4 про відшкодування ним витрат закладу охорони здоров’я на лікування потерпілого у розмірі 3344 грн. 06 коп. – задовольнити у повному обсязі, стягнувши на користь вказаної медичної установи з засудженого ОСОБА_4 3344 грн. 06 коп.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 – підписку про невиїзд – скасувати.

Арешт, накладений на майно ОСОБА_4 - залишити в силі до сплати останнім 3344 грн. 06 коп. на адресу військового госпіталю.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.

ДІЙСНИЙ ЗА НАЛЕЖНИМ ПІДПИСОМ.

КОПІЯ ЗВІРЕНА З ОРИГІНАЛОМ:

ГОЛОВУЮЧИЙ ПО СПРАВІ

КАПІТАН ЮСТИЦІЇ П.Л.СЛОБОДЯНЮК